Пошук:
Автор Pavlenko | 12 мая 2010 | Коментарів: 1 | Переглянуто 42800
Рубрика: Уроки колегам біологам » Уроки для 9 класів

Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

Урок 1

Вища нервова діяльність.

Мета.
Освітня.
Почати формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; розкрити поняття «нижча нервова діяльність», «вища нервова діяльність – ВНД», «психічна діяльність»; встановити зв’язок між ВНД і психікою; визначити значення фізіології вищої нервової діяльності та психології для діяльності людини і людства в цілому.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів вибирати головне у матеріалі, який вивчається, уміння порівнювати та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей, поводити себе відповідно вихованій та порядній людині.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.
Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, психологія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: рефлекс, рефлекторна дуга, нижча нервова діяльність, вища нервова діяльність, психічна діяльність, психіка.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів.
Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

Повторення знань (у формі бесіди) про роль аналізаторів у пізнанні навколишнього світу, у формуванні поведінки, у пристосуванні людини до навколишніх умов.
- Що таке рефлекси, яке їхнє значення?
- Яку роль відіграє зір?
- Яке значення слуху?
- Чи відіграє нюх якусь роль?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Неосяжні межі світу, в якому ми живемо, неосяжна його різноманітність. Вічний у своєму розвитку, він виявляється невичерпним джерелом пізнання. Нескінченний в своїх проявах, він ставить перед розумом безліч загадок. Поглянь навколо себе, але не так як дивиться людина, байдужа до див природи. Так ви нічого незвичайного не помітите. Подивіться на світ поглядом, який вміє дивуватися. Як і раніше перед нами стоять загадки пізнання – великі та малі. Але саму велику загадку сформулювали ще давні греки, написавши на одному зі своїх храмів: “Пізнай самого себе” І людина пізнає. Пізнає власну історію, мову, біологічну природу. Але цей авторитете був би неповним без тих штрихів, які вносить в нього психологія.
- Що являє собою ця наука?
- Що таке психіка? (Це наші відчуття, пам’ять, увага, мислення, емоції... Це – внутрішній світ людини).
- Результатом діяльності якого органу являється психіка згідно науковим даним?
Озирніться навкруги – все, що нас оточує і що вважається справою рук людини, насправді є результатом діяльності мозку. Всі наукові відкриття і досягнення техніки, всі великі шедеври мистецтва – продукти роботи мозку людей, також як і наші маленькі справи, помилки, навички. Від мозку залежить геніальність і обдарованість, кохання, дружба, страждання та щастя.
- Яке значення має психіка для життя організму? (Психіка – спеціальний апарат для відображення реальності а пристосування організму до оточуючого середовища.) “Відображення” – це “рефлекс” (лат.)
- Які види рефлексів наявні у людини? (Безумовні та умовні. Сукупність безумовних та умовних рефлексів тварин та людини становлять вищу нервову діяльність людини – ВНД.
Таким чином метою нашого уроку буде: встановити зв’язок між ВНД і психікою, їх значення в житті людини.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

1. Історія розвитку рефлекторної теорії:
- ХVІІ ст. – Р.Декарт (фр.) “людина – це машина”;
- ХVІІ ст. – Я.Проказка (чех.) “рефлекси здійснюються нервовою системою;
- ХІХ ст. І.М.Сєченов (рос.) – “Всі акти свідомого і несвідомого життя – за способом походження є рефлекси” – 1863 р. “Рефлекси головного мозку”.
- 1849 – 1936 рр. – науковий подвиг І.П.Павлова;
2. Поняття про нижчу та вищу нервову діяльність.
Нижча нервова діяльність – це рефлекторна регуляція фізіологічних функцій організму. Вона вроджена і називається ще безумовнорефлекторна діяльність.
Вища нервова діяльність – це:
- функції кори великого мозку та підкіркових ядер;
- нерозривна єдність безумовно-та умовнорефлекторної діяльність;
- психічна діяльність, що зумовлює рефлекторну регуляцію взаємовідношень організму з навколишнім середовищем, тобто поведінку людини;
- фізіологічна основа психічних процесів;
- сукупність взаємопов’язаних
3. Подібності та відмінності між вищою нервовою та психічною діяльністю.
Психіка – це:
- особлива сторона життєдіяльності людини та її взаємодії із навколишнім середовищем;
- здатність активного відображення дійсності;
- сукупність душевних процесів і явищ (сприйняття інформації, об’єктивні відчуття, емоції, пам’ять…).
Психіка формується на основі сигнальної взаємодії організму із довкіллям. Вона проявляється у вигляді відчуттів, сприйняття, уявлень, думок, почуттів.

Подібність: фізіологія ВНД та психології тісно пов’язані, оскільки мають
один об’єкт дослідження – головний мозок, тобто обидві пов’язані з головним мозком.
Відмінність: ВНД контролює фізіологічні процеси, що відбуваються у головному мозку під час сприйняття і відтворення інформації.
4. Фізіологія ВНД і психологія.
Психологія – наука, що вивчає роботу мозку, яка проявляється у вигляді уявлень, образів, емоцій, мотивів. Вона вивчає яким чином під впливом умов життя, навчання і виховання формується особистість людини.
5. Методи вивчення ВНД і психіки: самоспостереження, об’єктивне спостереження, природний експеримент, науковий експеримент, тестування.

ІV. Осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежностей у матеріалі.

Таким чином, завданням вищої нервової діяльності є пізнання фізіологічних процесів, що відбуваються у головному мозку під час сприйняття, переробки і відтворення інформації, навчання, емоційних і різноманітних поведінкових реакцій.

Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

V. Узагальнення і систематизація знань.

Дати відповіді на запитання:
- що об’єднує фізіологію ВНД і психологію (об’єкт вивчення – мозок);
- чим ці науки відрізняються? (робота мозку розглядяється в різних аспектах. Фізіологи вивчають роботу мозку на різних структурних рівнях. Психологи вивчають результати цієї роботи: образи, ідеї, уява, пам*ять, увага, емоції...);
- доведіть, що без розвитку цих наук неможливий прогрес медицини, педагогіки, філософії, соціології, кібернетики (всі ці науки розбираються з мозком по-своєму. Кібернетика дала їм спільну мову, що стала ніби есперанто біології, щедро обдарувала новими ідеями, фактами, задумками – і все заради процвітання людства.

VІ. Підведення підсумків. Д/З.


Урок 2

Роль ретикулярної формації та рівні сприйняття інформації.

Мета.
Освітня.
Продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність; ознайомити із роллю ретикулярної формації та рівнями сприйняття інформації.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення будови головного мозку для сприйняття інформації та всіх важливих функцій життя; уміння логічно мислити, робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я, своїх рідних та близьких, а також всіх оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, історія.
Матеріали та обладнання: малюнки, плакати, таблиці.
Основні поняття та терміни: ретикулярна формація, сприйняття, інстинкти.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Шляхом експрес-тесту з’ясувати знання учнів про будову головного мозку людини і особливо переднього відділу та значення кори.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Дати відповідь на проблемне запитання:
- Чому людина під час анестезії та наркозу не сприймає подразнень та сигналів навколишнього середовища?
- Чому мати, яка займається справами на кухні, не чує ніяких звуків (телевізора, що ввімкнений, пральної машини, звуків вулиці), але коли заплаче дитина, яка спала в кімнаті, мати миттю почує і кине всю роботу?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

В основі ВНД лежать умовні рефлекси, які виробляються вищими відділами ЦНС (корою), а також безумовні рефлекси – інстинкти, здійснювані в основному найближчими підкорковими нервовими утвореннями. При цьому кора й підкоркові відділи працюють як єдине ціле.
Важливу роль у процесах, пов’язаних з вищою нервовою діяльністю, відіграє ретикулярна формація.
Ретикулярна формація являє собою сітку клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, розташованих по всій довжині стовбура мозку й у центральних відділах спинного мозку. Вона одержує інформацію від усіх органів чуття і внутрішніх органів, оцінює її й передає в лімбічну систему та кору великого мозку.
Ретикулярна формація надсилає у великі півкулі нервові імпульси, що активізують кору. Це відбувається в стані неспання, коли численні імпульси, що надходять від органів чуття, несуть різноманітну інформацію в кору великих півкуль.
У кору нервові імпульси від органів чуття надходять двома шляхами. По специфічному шляху збудження йде в коркову зону відповідного аналізатора, а по неспецифічному шляху – у ретикулярну формацію, яка залежно від значення інформації, що надходить, або активізує кору, або знижує активність її роботи. дослідження показали, що ретикулярна формація, підвищуючи або знижуючи активність мозку, здатна посилювати відповіді на одні подразнення й гальмувати інші.
Ретикулярна формація активізує мозок тоді, коли з’являються важливі подразники, що відповідають потребам людини. Наприклад, при нестачі певних речовин у крові ретикулярна формація створює потребу в їжі, воді, свіжому повітрі. Вона активізує кору з появою нового подразника, який може бути сигналом потрібної або небезпечної події. У цьому разі проявляється орієнтовний рефлекс і розпізнавання об’єкта.
Чергування сну й неспання також відбувається за участю центрів ретикулярної формації. Подразнення певних центрів ретикулярної формації негайно призводить до пробудження.
Будь-який нейрон ретикулярної формації розуміє всі сигнали, що надійшли з якого-завгодно органу. У ретикулярну формацію надходять дублі всіх імпульсів, якому б відділу мозку вони не були адресовані. Ретикулярна формація одні сигнали пропускає раніше, забезпечуючи їх додатковою енергією, а іншим дає дорогу пізніше. Деякі сигнали вона затримує доти, доки вони не стануть важливими для організму.
Нейрони ретикулярної формації безупинно зайняті порівнянням, оцінкою й добіркою сигналів, які повинні забезпечити таку поведінку організмові, яка відповідає сформованій ситуації.
Основними психічними процесами, що беруть участь у прийомі інформації є: відчуття, сприйняття, уявлення та мислення. Сприйняття інформації включає декілька стадій:
а) виявлення – стадія сприйняття, на якій спостерігач виділяє об’єкт із фону, але ще не може судити про його форму й ознаки;
б) розпізнавання – стадія сприйняття, на якій спостерігач здатний роздільно сприймати два об’єкти, розташовані поруч (або два стани одного об’єкту), виділяти деталі об’єкту;
в) пізнання – стадія сприйняття, на якій спостерігач виділяє істотні ознаки об’єкта й відносить його до певного класу.
ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.
Таким чином, до матері на кухні, де дуже багато звуків, надходять нервові імпульси, викликані цими звуками. Вони надходять до слухових центрів, але жінка на них не реагує, тому що ретикулярна формація рідкою імпульсацією знизила чутливість кори великих півкуль. Голос дитини у неї викликає реакцію, тому що імпульси, викликані почутим звуком, не тільки досягли кори, але й дійшли по неспецифічному шляху до ретикулярної формації і та, посиливши потік нервових імпульсів, що йдуть у кору великих півкуль, підвищила їхню збудливість.
Збудливість ретикулярної формації у людини може бути підвищена в результаті свідомої діяльності, намірів, планів.
Ретикулярна формація живить додатковою енергією всі відділи мозку. Тонус і темп роботи кори головного мозку залежить від ретикулярної формації.
Ретикулярна формація є центром, в обов’язок якого входить спостереження за тонусом кори, задля того, щоб вчасно вмикати і вимикати її. Кора в свою чергу так само впливає на ретикулярну формацію. Взаємодія цих двох систем мозку здійснюється за принципами зворотного зв’язку. Спочатку посилюється активність нейронів ретикулярної формації й у відповідь сильніше збуджується кора. Потім спрацьовує зворотний механізм – кора надсилає сигнали, які знижують тонус ретикулярної формації. Такі циклічні процеси створюють оптимальні умови для роботи цих систем.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Ретикулярна формація відіграє важливу роль у процесах свідомості, мислення, пам’яті, сприйняття. На ЦНС вона впливає різними способами. Насамперед, вона відбирає і регулює рух нервових імпульсів, вибираючи з потоку інформації лише найважливіші для організму в дану хвилину сигнали.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Урок 3

Структура інстинктивної поведінки, її модифікації.

Мета.
Освітня.
Продовжити формувати знання учнів про біологічні основи поведінки людини; ознайомити із структурою інстинктивної поведінки та її модифікаціями.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати фізіологічні функції організму людини та їхнє значення для життєдіяльності та поведінки; уміння робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та необхідність здорового способу життя.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1.Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем, схематичних малюнків.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, історія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: інстинкт, інстинктивна поведінка, рефлекс, структура інстинктивної поведінки, модифікації інстинктивної поведінки.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Дати відповідь на запитання:
- Як влаштована ретикулярна формація?
- Як впливає ретикулярна формація на сприйняття інформації?
- Якими шляхами нервові імпульси від органів чуття надходять у кору?
- У яких випадках ретикулярна формація активізує мозок?
- У чому полягають особливості нейронів ретикулярної формації?
- Чи може кора впливати на ретикулярну формацію?
- Що відбувається в організмі людини при порушенні роботи ретикулярної формації?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання і проблемні досліди:
- Ми всі часто бачимо невпинну роботу бджіл та мурах. Чому ж вони продовжують будувати свої стільники не звертаючи уваги на те, що їхні соти зруйнували?
- Чому відбувається колінний рефлекс, коли легко ударити неврологічним молоточком по сухожилку 4-голового м’яза розгинача стегна, розташованого під колінною чашечкою?
- Чому ноги розгинаються в гомілковому суглобі, гомілка відхиляється назад, коли нахилитися не згинаючи ніг? (Завдяки цьому підтримується рівновага. Що демонструє цей дослід? Головний мозок регулює роботу центрів спинного мозку).
- Що доводять ці досліди? (У людини є безумовні рефлекси, які здійснюються за допомогою ЦНС).

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До вроджених форм поведінки належать безумовні рефлекси та інстинкти.
Інстинкти.
Інстинкти – це складна вроджена форма поведінки, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища та має велике значення для виживання організму. Вони являють собою видові стереотипи поведінки, які виникають на базі безумовних рефлексів. У ролі подразників, що запускають стереотипні поведінкові реакції, виступають стимули, які стосуються харчування, захисту, розмноження та інших потреб організму.
Інстинкти специфічні для кожного виду й відрізняються від простих безумовних рефлексів рівнем складності. Це ціла низка послідовно пов’язаних один з одним рефлекторних актів.
В інстинктивній поведінці виділяють підготовчу або пошукову фазу, яка є досить варіативною та завершальну, яка більш постійна.
Інстинкт є вродженою й суворо координованою формою поведінки, що здійснюється під впливом біологічних потреб. Він відтворює корисний дослід попередніх поколінь певного виду.
Різноманітність у природі форм інстинктивної поведінки пов’язані з різноманітністю середовищ і повторюваними явищами природи: зміна пір року, дня і ночі…
Інстинктивна поведінка не відбувається сама по собі. Має виникнути відповідний біологічний потяг – мотивація. Коли тварина голодна, вона починає активно шукати їжу. Це пошукова, тобто підготовча фаза. Вона триває доки не буде знайдений пусковий подразник – зовнішній сигнал, можливо запах їжі. Він викликає певну послідовність рухових реакцій – це підкладання до їжі, напад, хапання, поїдання. Це вже завершальна фаза інстинктивного поведінкового акту.
Модифікації інстинктивної поведінки в основному пов’язані з пошуковою фазою. У ній відбувається орієнтувально-дослідницька діяльність, заснована не тільки на вродження, але й набутих у процесі життя компонентах поведінки.
Інстинктивні реакції доцільні лише при сталості умов навколишнього середовища, а при їхній зміні вони стають недоцільними. У ході еволюції структура інстинктивної поведінки так само може змінюватися. У людини інстинктивна поведінка відіграє підпорядковану роль і перебуває під контролем соціальних норм моральності.
Безумовні рефлекси.
У своїй роботі «Рефлекси головного мозку» І.М.Сєченов вперше висловив думку про те, що всі види свідомого й несвідомого життя людини являють собою рефлекторної реакції. Він розглядає рефлекс як універсальну форму взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Організм здатний відповідати за впливи навколишнього середовища за допомогою рефлексу, структурною основою якого є рефлекторна дуга – це послідовно з’єднаний ланцюжок нервових клітин, що забезпечує здійснення реакції на подразнення.
Рефлекторний принцип регуляції функцій є ефекторним і дозволяє організму адекватно реагувати на впливи навколишнього середовища.
Історія розвитку безумовних рефлексів: безумовні рефлекси, які сформувалися в процесі еволюції виду, однакові для всіх його представників і мало залежать від конкретних умов існування. Вони забезпечують життєдіяльність організму в умовах мінливих чинників навколишнього середовища.
Безумовні рефлекси людини: рефлекси класифікують за різними критеріями, наприклад, за особливостями рецепторів або за їхнім біологічним значенням є безумовні рефлекси, що передаються спадково й безумовні, які формуються протягом життя. За біологічним значенням вони є харчові, захисні, оборонні, статеві, орієнтувальні.
1. Рефлекси відділів мозку:
- рефлекси довгастого мозку:
а) ковтання неможливе, якщо задня стінка глотки не подразнюється.
Щоб в цьому переконатися, зробіть декілька ковтальних рухів. Коли в роті слини не залишиться, рефлексу ковтання не буде;
б) доторкніться до брів, вій, внутрішнього та зовнішнього краю ока.
Що спостерігається?
в) зробити декілька швидких та глибоких вдихів та видихів. Чому після них дихання зупиняється?
- рефлекси середнього мозку:
а) візьміть олівець, помістіть його на відстані 20 см від очей товариша і запропонуйте йому зафіксувати на цьому предметі погляд. При наближенні олівця до очей – вони зводяться до носа. Поясніть це.
б) попросіть піддослідного прийняти нестійке положення, поставивши ліву ногу перед правою так, щоб ступні утворили одну пряму лінію. Очі піддослідний повинен закрити. Легенько підштовхніть його. Що спостерігається? Чому він відставляє ногу вбік, або балансує?
в) вчитель стукає олівцем по столу – спостерігається орієнтувальний рефлекс. Якщо несподівано покласти руку на плече учня, який відвернувся, ефект такий же.
- рефлекси мозочка:
а) вчитель пропонує учням закрити очі і простягнути руку з витягнутим вказівним пальцем вперед. Потім учні торкаються кінчиком пальця до носа. В цьому русі бере участь 30 м*язів. Поясніть узгодженість роботи цих м’язів.
- рефлекси проміжного мозку:
а) визначити, який рефлекс цього відділу можна спостерігати при виконані наказу “Стій!” Вчитель пропонує встати, а потім дає наказ. Учні опиняться в різних позах. Як можна назвати його? (Позний). Що відбувається з’язами протилежної дії в суглобах? (Вони одночасно скорочуються).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Запис у зошит видів безумовних рефлексів.
1. Харчові: виділення слини, ковтання.
2. Захисні або оборонні: кашель, чхання, відсмикування руки від гарячого предмета, кліпання очима.
3. Орієнтувальні: за запахом, звуком.
4. Пов’язані із збереженням виду: копуляція, піклування про потомство.
5. Пов’язані із регуляцією процесів життєдіяльності: виділення поту, сечовипускання, дефекація.

Поведінкові реакції людини поділяються на вроджені й набуті. Між ними немає чіткої межі, тому в поведінці завжди присутні і вроджені, і набуті елементи. Вродженою поведінкою називають форму поведінки, що визначена генетично, а набутою – ту, що формується в результаті індивідуального досвіду. Обидві форми поведінки адаптивні й вигідні організму.
Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища й відбувається розмноження.
Безумовні рефлекси лежать в основі поведінкових реакцій. Вони відносно стійкі, стабільні і майже завжди зберігаються протягом усього життя.
Інстинктивна поведінка генетична запрограмована і її майже неможливо змінити. Вона забезпечує організм набором готових поведінкових реакцій, дуже важливих для виживання.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Продумати відповідь над запитанням: до якого виду відносяться дані безумовні рефлекси?
- відсмикування руки від уколу;
- людина оглядає нову кімнату;
- раптовий кашель при попаданні крихти в гортань?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Урок 4

Набута поведінка. Лабораторна робота №10 “Безумовні й умовні рефлекси людини”.

Мета.
Освітня.
Продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; ознайомити із умовними рефлексами, причинами їх утворення, гальмування та значенням для життєдіяльності; розкрити потреби та мотиви поведінки.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати безумовні та умовні рефлекси людини, їхнє значення та виживання в мінливих умовах довкілля.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до фізичного, психічного та соціального здоров’я людини.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем та порівняльних таблиць.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: психологія, медицина, суспільствознавство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, плакати.
Основні поняття та терміни: безумовні рефлекси, умовні рефлекси, гальмування умовних рефлексів, набута поведінка.

ХІД УРОКУРозробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.
Дати відповідь на запитання:
1. Яку будову має ЦНС? Назвати основні відділи головного мозку і їх нервові центри.
2. У чому полягає рефлекторний принцип регуляції функцій?
3. Як побудована структура інстинктивної поведінки?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемне запитання, на яке повинні дати відповідь в кінці уроку:
- Умови нашого життя: і особистого, і соціального, і міжнародного в наш час плинно змінюються. Які ж рефлекси: безумовні (природжені) чи умовні (набуті протягом життя) забезпечать виживання організму?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Безумовна рефлекси – це рефлекси, що сформувалися в процесі еволюції виду, і однакові для всіх представників виду. Вони забезпечують життєдіяльність організму при сталих умовах середовища. Але для того, щоб вижити необхідно щось інше. Які ж рефлекси повинні вироблятися у людини?
Для утворення умовного рефлексу необхідне поєднання в часі певної зміни в навколишньому середовищі зі здійсненням певного безумовного рефлексу. Ці зміни називають умовним подразником – сигналом.
Якщо безумовні рефлекси відносно сталі й зазвичай зберігаються протягом у сього життя, то умовні рефлекси несталі, вони можуть формуватися й зникати залежно від умов середовища. Безумовні рефлекси здійснюються у відповідь на певні подразнення, а умовні рефлекси можуть виникати під дією найрізноманітніших подразнень. Умовні рефлекси істотно розширяють спектр адаптивних можливостей організму, а їхня швидка динамічна зміна надає поведінці високого ступеня пластичності.
Умовні рефлекси реалізуються тільки за наявності відповідної біологічної потреби. Стан, що виражає потребу, на основі якої формується поведінка, спрямований на її задоволення називається мотивацією. Мотив – це те, що спонукає до діяльності й надає їй осмисленості.
Організми можуть виживати лише в тих у мовах, які задовольняють їхні потреби. Потреба – це прагнення до чогось необхідного для підтримання життя та розвитку організму. Кожна людина має потреби, які обумовлюють появу основних рушійних причин або мотивів її вчинків та дій. Розрізняють біологічні, соціальні та духовні потреби людини. Біологічні – це потреби в диханні, їжі, води, русі, збереженні тепла. Вони викликають відчуття голоду, спраги… Соціальні потреби пов’язані з поведінкою людини в суспільстві. Для духовних потреб належать потреби в набутті знань, передача знань іншим, потреби працювати, творити… Чим складнішими є потреби, тим складніша поведінка, спрямована на їхнє задоволення.
Складний комплекс пристосувальних рухових актів, які мають на меті задоволення наявної в організму потреби й знаходять свій зовнішній вплив у цілеспрямованій діяльності називають поведінкою.
Поведінка людини визначається фізіологічними та психічними процесами. Життєвий досвід у всіх людей різний, тому їхня поведінка індивідуальна і неповторна.
Робота умовнорефлекторного механізму базується на двох основних процесах: збудження та гальмування. (Розповідь про гальмування).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи «Безумовні та умовні рефлекси людини».

V. Узагальнення та систематизація знань.

Спільним для всіх умовних рефлексів є:
- відсутні у немовлят;
- є індивідуальним вищим пристосуванням до мінливих умов;
- здійснюються вищими відділами ЦНС;
- набуваються шляхом утворення тимчасових нервових зв’язків і втрачаються, якщо умови середовища, які їх викликали, змінюються;
- являють собою попереджувальну сигнальну реакцію.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Урок 5

Динамічний стереотип. Навички та звички.

Мета.

Освітня. Ознайомити учнів із системою послідовних умовних рефлексів – динамічним стереотипом та його значенням; розкрити процес утворення навичок та етапи їхнього формування та важливе значення звичок у стосунках між людьми.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати різноманітні динамічні стереотипи людей, етапи формування навичок та позитивні і негативні звички між собою; розвивати увагу, уяву, пам’ять, логічне мислення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей; звернути увагу на проблему формування шкідливих звичок.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем утворення рухової навички та позитивних і негативних звичок.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізкультура, спорт, психологія, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, фото з різними життєвими ситуаціями.
Основні поняття та терміни: набута поведінка, динамічний стереотип, навички, звички.

ХІД УРОКУРозробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Повторення знань про:
- безумовні рефлекси та їхнє біологічне значення для життєдіяльності людини;
- умовні рефлекси та механізм їх утворення;
- чим безумовні рефлекси та умовні відрізняються між собою?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Показати учням ті навички та уміння, які вони мають, особливості формування навичок (етапи), звернути увагу на проблему формування шкідливих звичок.
Поставити проблемне запитання:
- чому людина, яка пише правою рукою не може так же писати лівою і навпаки?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До типових форм набутої поведінки відносять динамічний стереотип, навички та звички.
Систему послідовних умовних рефлексів називають динамічним стереотипом, тобто це система послідовних закріплених тимчасових нервових зв’язків, що утворилися у відповідь на постійно повторювану систему умовних подразників. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички: ходьба, біг, плавання, писання, володіння ложкою, голкою…. Проявом внутрішнього динамічного стереотипу є періодична зміна діяльності фізіологічних систем організму протягом доби. У години. Коли людина працює, підвищується працездатність нервової та інших фізіологічних систем. У години, коли людина вживає їжу, умовно рефлекторно виділяються травні соки. І.П.Павлов застосовував поняття «динамічний стереотип» від оволодіння людиною найпростішими прийомами трудової діяльності до способу її життя та мислення.Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)
Динамічні стереотипи забезпечують тривале зберігання досвіду виконання певних дій у звичних умовах та у випадку, коли ці умови виникнуть у майбутньому. Автоматизуючи свої дії людина виробляє навички та звички, які полегшують здійснення свідомо спрямованої діяльності. У процесі діяльності утворюються нові динамічні стереотипи. Старі не зникають, а взаємодіють із новоутвореними, сприяють їх утворенню або суперечать їм.
Навички – здатність виконувати дії відповідно до заданих критеріїв. Це психічні новоутворення, підконтрольні свідомості й вироблені шляхом вправ. Навичками називають рухові, сенсорні й розумові дії, доведені до автоматизму шляхом багаторазового повторення. Існують навички рухові, сенсорні, інтелектуальні та навички поведінки. (Розповідь та повідомлення учнів, які були раніше задані окремим учням).
Динамічний стереотип є підгрунтям утворення у людини звичок. Звички – це типові для людини дії або особливості поведінки, які стали її потребою. Розрізняють позитивні та негативні (шкідливі) звички і вади, які виникають під впливом неправильного виховання, ненормальних умов життя.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Формування навичок відбувається через кілька етапів, наприклад навички навчитися читати:
- на першому етапі дитина оволодіває окремими елементами дії – вивчає абетку;
- на другому – об’єднує вивчені елементи у цілісну дію – вчиться складати склади та слова;
- на третьому – тренує свої дії з метою надання їм плавності, швидкості зняття напруження, впевненості.Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

V. Узагальнення та систематизація знань.
Розгляд схем утворення навички та різноманітності звичок.
Що необхідно для викорінення шкідливих звичок:
- утримуватися від повторення шкідливих звичок;
- вольові зусилля;
- загартування організму;
- трудова активність;
- заняття фізкультурою та спортом;
- самовиховання;
- постійний самоконтроль і аналіз своїх вчинків.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Урок 6

Біоритми.

Мета.
Освітня.
Ознайомити учнів із біологічними ритмами та їхнім значенням для життєдіяльності людини; дати поняття «хронобіологія», розкрити різноманітність хронобіологічних типів людини – жайворонок, сова, голуб.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення біологічних ритмів для процесів життєдіяльності людини, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань. Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, хронобіологія, географія, фармакологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, фото.
Основні поняття та терміни: біологічні ритми, хронобіологія, хронобіологічний тип.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


1. Як формується динамічний стереотип та чому його називають руховим?
2. Що лежить в основі вироблення навичок?
3. Чим навички відрізняються від звички?
4. Які навички можете назвати у себе?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми повинні з’ясувати значення ритмів, що виникають на нашій планеті, із ритмами життя людини.
Поставити проблемне запитання: чому одні люди можуть легко піднятися зранку, але пізно ввечері вже не здатні активно працювати, а інші навпаки – вранці їх не піднімеш, зате вночі досить активні?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ми знаємо, що багато процесів у природі протікають ритмічно: чергуються пори року, дні і ночі, змінюються сезони, припливи та відпливи, змінюється сонячна активність.
Життя ритмічне на всіх рівнях організації: циклічно синтезуються молекули, діляться клітини, працюють органи та системи органів. Циклічність – одна з найбільш загальних властивостей живих систем. Ритми, властиві живим системам називаються біологічними ритмами. Біологічні ритми – це повторення певного стану живих систем через більш-менш регулярні проміжки часу. Наука, що вивчає біологічні ритми – хронобіологія.
Біологічні ритми вчені вважають найважливішими регуляторами функцій організму, що забезпечує гомеостаз, динамічну рівновагу, процеси адаптації в біологічних системах. Біоритми поділяють на фізіологічні та екологічні. Фізіологічні мають періоди від часток секунди до кількох хвилин: биття серця, артеріальний тиск, дихальний ритм. Екологічні ритми за тривалістю збігаються з якимсь природним ритмом довкілля: добові, сезонні, річні, місячні.
Учені виявили біологічні ритми чутливості організмів щодо дії чинників хімічної та фізичної природи. Це стало основою для розвитку хронофармакології, тобто способів застосування ліків з урахуванням залежності їхньої дії від фаз біологічних ритмів функціонування організму.
Від біологічних ритмів залежать майже всі життєві процеси, ріст, розвиток. Для того, щоб він міг функціонувати як єдине ціле, необхідна певн узгодженість у роботі різних органів та систем. Органи людини працюють упродовж доби з різною інтенсивністю. Наприклад, печінка найбільш активно функціонує з 1-ї до 3-ї години ночі, нирки – із 17-ї до 19-ї години, серце – з 11-ї до 13-ї години.
Кожній людині властивий свій добовий біологічний ритм. Є люди, які рано прокидаються і вранці їхня працездатність висока. Їх називають «жайворонками». Інші люди працюють активно до самої ночі і вночі, їх називають «совами». Середній тип – це «голуби».
Неузгодженість біологічних ритмів в організмі називають десинхронозом. Медичні працівники вважають, що більша частина захворювань людини пов’язана з порушенням ритмів. При цьому відбувається розбіжність природних ритмів і усталених біоритмів самої людини і відбувається внутрішній дискомфорт: різко погіршується самопочуття, слабшає імунітет.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Визначення власного хронобіологічного типу: сови, жайворонка чи голуба.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Біоритми людини мають життєво важливе значення так як всі життєві процеси мають циклічність. При акліматизації до нових незвичних ситуацій та кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем, терморегуляції.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Уроки 7,8

Сон. Види сну.

Мета.
Освітня.
Сформувати уявлення про сон як особливу форму роботи головного мозку людини; ознайомити із причинами сну, видами сну, сновидіннями, порушеннями сну; розкрити значення сну для відновлення активності життєдіяльності організму.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати циклічні явища в житті людини на прикладі різних видів сну, уміння розрізняти фази сну та робити логічні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем або таблиць.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: хронобіологія, медицина, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, фото, плакати.
Основні поняття та терміни: сон, фази сну, сновидіння, сезонний сон, гіпнотичний сон, летаргія, електроенцефалограма, полісомнографія, безсоння, онейрологія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Повторення знань про біологічні ритми людини та хронобілогічні ритми кожного учня.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Повідомити тему, мету та завдання уроку. Розглянути сон як особливу форму роботи головного мозку людини, види сну та встановити причини й наслідки порушення сну.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

Сон – це фізіологічний стан, що періодично настає у людини та тварин. Він характеризується повною відсутністю реакцій на зовнішні подразники та зменшення активності фізіологічних процесів. Розрізняють нормальний фізіологічний сон та декілька патологічних (летаргічний, гіпнотичний).
Засновником науки про сон є М.М.Манасеїна, учениця фізіолога І.Р.Тарханова, яка у 1870-ті роки на цуценятах вивчала значення сну для організму. Вона дійшла висновку, що сон важливіше за їжу.
Методами електроенцефалограми (ЕЕГ)і полісомнографії доведено, що існує 5 стадій сну. (Розповідь)
Розрізняють сон із швидкими рухами очей – ШРО та повільними рухами очей – ПРО.
Ритм сну і його стадії регулюють нервові механізми, що реалізуються через системи нейромедіаторів мозку: ацетилхолін та два біогенні нейростимулятори – серотонін і норадреналін.
Сновидіння – особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну, спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів. Спляча людина не має змоги контролювати хід подій сновидіння. Наука, що вивчає сни і сновидіння називається онейрологією.
Порушення сну (за Міжнародною класифікацією):
- порушення засинання і тривалості сну – інсомія;
- надмірна тривалість сну – гіперсомія;
- порушення циклу сну – неспання;
- сонні апное;
- нарколепсія і катаплексія;
- інші порушення.
Безсоння об’єднує різні стани, воно означає нездатність спати, незважаючи на те, що обставини це дозволяють. Безсоння – це порушення відчуття сну, глибини сну, порушення відчуття відпочинку. Безсоння знижує якість життя і впливає на працездатність. (Розповідь про летаргію).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Ми повинні знати, що час сну залежить від віку. Немовля спить до 22 годин на добу, однорічне маля – 13-14 годин, 10-річна дитина – 10 годин. У дорослої людини індивідуальна потреба в сні може коливатися від 3 до 12 годин.
Бесіда про сон школярів, його характеристика деякими учнями.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Обговорення запитань.
1. Що є найбільш істотними проявами сну?
2. Чи можна сказати, що сон є пасивним процесом?
3. Яке негативне значення недосипання?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.



Уроки 9,10

Пам’ять. Види пам’яті. Практична робота №8 “Вивчення різних видів пам’яті”.

Мета.
Освітня.
Ознайомити учнів з основними типами та видами пам’яті; розкрити фізіологічний механізм пам’яті; визначити роль пам’яті у формуванні особистості; поглибити знання учнів про шкідливий вплив нікотину, алкоголю, наркотичних речовин на пам’ять.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати різні види пам’яті та визначати їхнє значення, уміння логічно мислити, робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Тип уроку: засвоєння нових знань учнів.
Форма уроку: комбінований.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання практичної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв”язки: література, математика, фізкультура.
Обладнання: таблиці, малюнки, тексти.
Терміни та поняття: сенсорна пам’ять, короткочасна, довготривала, логічно-змістова, чуттєво-образна, словесна пам’ять, логічна, зорова, нюхова, слухова, смакова, рухова.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань.


Дати відповіді на запитання:Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)
1. Чим відрізняється ВНД людини від ВНД тварин?
а) у людини є мова, абстрактне мислення;
б) у тварин основою ВНД є перша сигнальна система, а у людини – друга;
в) у тварин перша сигнальна система, а у людини – перша і друга.
2. Кому властиві абстрактне мислення і оперування поняттями? а) людині; б) тваринам; в) людині та тваринам; г) людиноподібним мавпам.
3. Наявність якої сигнальної системи визначає подібність ВНД людини і тварин? а) першої; б) другої; в) першої і другої.
4. Які рефлекси складають ВНД людини та тварин?
а) умовні; б) безумовні; в) умовні і безумовні.
5. Кому властиве конкретне образне мислення?
а) людині; б) тваринам; в) тваринам і людині; г) людиноподібним мавпам.

Спробувати пояснити наступне?
“... пролунав постріл, і юнак впав на землю, обливаючись кров’ю. Куля пробила череп і пройшла в мозок. Здавалося, все скінчилося.
Проте через десять днів після операції, юнак видужав. Він був фізично здоровим, але назавжди втратив здатність розуміти мову. Юнак все чув, але зовсім не розумів того, що йому кажуть”. Що трапилось із юнаком?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для того, щоб зрозуміти мету нашого уроку прослухайте розповідь:
- “ Англійський вчений Ч.Шеррінгтон порівнював мозок з “чудовим ткацьким верстатом, на якому мільйони блискучих веретен тчуть швидкоплинний візерунок, мінливий, але завжди вагомий” Як шукати сліди вражень – побаченого, почутого, прочитаного? Чи є вони, ці сліди? А якщо є, то що це?
Це – пам’ять, одна з найважливіших психічних особливостей людини. Ще давні греки вважали богиню пам’яті Мнемозину матір’ю 9 муз, а походження пам’яті пов’язували з ім’ям Прометея.
Світ без пам’яті... Навіть у палкій уяві це важко намалювати достовірно. Спробував це зробити колумбійський письменник Г.Маркес. “Коли хворий звикає не спати, з його пам’яті починають зникати спочатку спогади дитинства, потім назви та призначення предметів, потім він не впізнає людей і навіть втрачає усвідомлення своєї особистості. Людина поринає у стан ідіотизму”.
Так, саме пам’ять дозволяє людині бути тим, чим вона є, діяти в навколишньому середовищі, усвідомлювати своє власне “я”, навчатися, кохати...
- Що таке пам’ять? Якою вона буває? Що є її фізіологічною основою?

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу.

Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)

Етапи запам’ятовування. Заповнення таблиці.

Розробки уроків до теми «Формування поведінки й психіки людини» (9 кл.)


ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання практичної роботи.
1. Дослідження обсягу зорової пам’яті:
а) плакат зі словами, записати їх по пам’яті;
б) плакат із цифрами, записати їх по пам’яті;
в) дивитися на малюнки геометричних фігур, записати по пам’яті;
г) дивитися на фото знаменитостей, записати по пам’яті.
2. Дослідження обсягу рухової пам’яті:
а) один учень виконує фізичні вправи, а всі інші записують їх по пам’яті.
3. Дослідження обсягу словесно-логічної пам’яті:
а) прочитати слова, що логічно пов’язані: замок-ключ; корова-молоко; сніг-зима; перо-папір; голова-волосся; книга-бібліотека; яблуко-компот; дерево-листок; сонце-літо; карієс-зуби; школа-оцінка...
4. Дослідження обсягу словесно-механічної пам’яті:
а) прочитати словосполучення, слова яких логічно не пов’язані:
(дати завдання учням приготувати такі словосполучення завчасно).

V. Узагальнення і систематизація знань.

1. Зачитати учням два вірші: знайомий із шкільної програми і незнайомий. Потім вони повинні пояснити: чому ж зміст знайомого вірша вони відтворили, а незнайомого дуже погано?
Вони повинні відповісти, що пам’ять є короткочасна і довготривала.
2. Дати визначення виду пам’яті з наступних прикладів:
- гімнаст дуже добре пам’ятає рухи тіла;
- юний Моцарт, прослухавши вперше складний музичний твір, записав його без помилок;
- О.Македонський знав у обличчя та за прізвищем тисячі своїх воїнів;
- актриса викликає в себе сльози, згадуючи сумний випадок свого життя;
- академік Іоффе по пам’яті користувався таблицею логарифмів;

VІ. Підведення підсумків уроку.

- прослухати висновки;
- оцінити знання.

VІІ. Визначення і пояснення домашнього завдання.

Дати відповіді на запитання.

1. В якій послідовності могла розвиватися пам’ять людини в процесі еволюції? (моторна-емоційна-образна-змістова)
2. Які чинники впливають на розвиток різних видів пам’яті?


Уроки 11,12

Навчання. Види навчання.

Мета.
Освітня.
Ознайомити учнів із процесом особливої діяльності людини – навчанням, із видами та формами навчання; розкрити значення навчальної діяльності та освіти для розвитку особистості.
Розвивальна. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається, уміння порівнювати види навчання та значення навчання для життєдіяльності; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до процесів життєдіяльності власного організму.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний та останній у темі.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником. б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2.Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв’язки: історія, література, психологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, картки.
Основні поняття та терміни: навчання, навчальна діяльність, освіта, види навчання,форми навчання, проблемне навчання, самооцінка.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.


Тестова перевірка знань про пам’ять.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Упродовж кількох років ми ходимо до школи, де відбувається процес навчання, потім у вищих навчальних закладах продовжується знову навчання, також нас навчають вдома, на вулиці…Чому ж воно відбувається так довго?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Навчання – це процес передачі і засвоєння знань, умінь і навичок. Людина починає навчатися вже з моменту свого народження. З віком навчання стає складнішим, оскільки починається час засвоєння великого обсягу досвіду і знань, накопичених досвідом. У процесі навчання відбувається не тільки вдосконалення навчальних умінь і навичок, але й розвиток мислення, пам’ять, творчих здібностей, формування наукового світогляду й морально-естетичної культури.
Навчання – це особлива людська діяльність, при якій людина має усвідомлену мету й здатна регулювати свої дії у зв’язку з нею. При навчанні дії людини керуються свідомою метою – засвоїти певні знання, уміння, навички, форми поведінки. Для навчання потрібні пам’ять, кмітливість, уява. Навчання висуває вимоги до вольових якостей – керування увагою, регуляції почуттів. У навчальній діяльності разом поєднуються сприйняття, увага, мислення, мотиви, емоції, воля.
У процесі навчання людина здійснює різні форми навчальної діяльності – предметну, пізнавальну, мовну. Навчальна діяльність – це провідна діяльність у шкільному віці. Це індивідуальна діяльність і потребує спеціального формування. Навчальна діяльність передбачає оволодіння системами знань і оперування ними. Кожна людина має здатність засвоювати знання.
У результаті навчальної діяльності людина отримує освіту. За типом і якістю наукових знань освіта може бути біологічна, математична, економічна, філологічна…
На сьогоднішній день відомі сотні методів навчання й десятки способів їхньої класифікації. Методи: словесні, наочні, практичні…Сучасним видом навчання є розвиваюче навчання, головна мета якого – підготовка учнів до самостійного засвоєння знань, пошуку істини.
Проблемне навчання пов’язане зі способом розвитку свідомості людини за допомогою вирішення пізнавальних проблем. Воно стимулює проявляти активність, ініціативу, самостійність, творчість, розвиває інтуїцію, навчає розв’язанню різних наукових та практичних проблем.
У процесі навчання важливим є самоконтроль та самооцінка. Самоконтроль передбачає, що ви уявляєте той результат, якого хочеться досягти, можна порівняти бажаний результат із реальним і прийняти рішення про те, що робити далі.
До форм навчання належать: урок, лекція, семінар, практичні й лабораторні заняття.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Огляд сучасних форм навчання у школі та у вузах. Звернути увагу на дистанційне навчання – одержання освітніх послуг без відвідування вузу, за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації: електронна пошта, телебачення, Інтернет. Комп’ютерні системи можуть навчати, екзаменувати, давати необхідні рекомендації, відкривати доступ до електронних бібліотек.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота з підручником.
1. У чому полягають особливості сократівського методу навчання?
2. У чому полягають особливості догматичного навчання?
3. Яка мета розвиваючого навчання?
4. Чому в процесі навчання необхідні самоконтроль та самооцінка?
5. Які можливості відкриває дистанційне навчання?

VІ. Підведення підсумків уроку.

- прослухати висновки;
- оцінити знання.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Подібні публікації:
Фізіологічні основи мовлення. Фізіологічні основи мовлення.
Фізіологічні основи мовлення. Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про вищу нервову діяльність людини; ознайомити з особливостями...
Загальна характеристика класу Птахи Загальна характеристика класу Птахи
Загальна характеристика класу Птахи. Особливості життєдіяльності птахів...
Риси пристосованості птахів до польоту Риси пристосованості птахів до польоту
Риси пристосованості птахів до польоту...
Розробки уроків до теми “Виділення” для 9 кл. Розробки уроків до теми “Виділення” для 9 кл.
Виділення. 1. Виділення. Регуляція кількості води в організмі. 2. Будова сечовидільної системи. 3. Функції сечовидільної системи....
Загальна характеристика типу Членистоногі Загальна характеристика типу Членистоногі
Загальна характеристика типу Членистоногі...
Hаписал: VikiSofroni, 17 марта 2011 19:56
Комментариев: 0 Тема:
Гості
Т.С.Котік, О.В.Тагліна зошит для лабораторн
их робіт 9 клас розвязок
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓