Урок 1

Підтримка температури тіла. Теплопродукція. Тепловіддача.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання учнів про важливий процес життєдіяльності людини – терморегуляцію, що виконується шкірою; ознайомити із підтримкою температури тіла, із теплопродукцією та тепловіддачею.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів визначати головні функції тіла людини на прикладі шкіри; уміння розпізнавати складові шкіри на малюнках і таблицях; уміння спостерігати та обґрунтовувати значення органів в організмі.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей, а також важливість підтримувати шкіру у здоровому стані.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\м дошка..
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
5. Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв ́язки: зоологія, дерматологія, хімія, фізика, фізкультура.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: дерма, теплопродукція, тепловіддача, епідерміс, підшкірна жирова клітковина, нігті, волосся, адаптація, ізотермія.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення знань про шкіру вивчених тварин із курсу зоології: риб, жаб, плазунів, птахів та ссавців. Які з них пойкілотермні, а які гомойотермні. З’ясувати, у кого з них шкіра подібна до нашої.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- що відбувається з організмом людини, коли температурні параметри змінюються?
- як організм людини пристосовується до умов довкілля?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Ми знаємо, що організми завжди адаптуються до кожного чинника навколишнього середовища. Адаптація – це процес пристосування до умов середовища.
Тіло людини вкрите шкірою, яка є бар’єром між внутрішнім та зовнішнім середовищами. Вона виконує різноманітні функції, спрямовані на адаптацію людини до мінливих впливів довкілля.
Підтримка постійної температури називається терморегуляцією. Організми, що здатні підтримувати постійну температуру свого тіла називаються гомойотермними. Отже, ми люди саме такі. І можемо вести активний спосіб життя прим різних температурах зовнішнього середовища. 4-камерне серце забезпечує повний поділ венозної та артеріальної крові, що дозволяє підвищити рівень обміну речовин і постачати організм достатньою кількістю енергії для підтримки постійної температури.
Здатність організмів підтримувати температуру тіла на сталому рівні забезпечується двома взаємопов’язанами процесами – теплопродукцією та тепловіддачею. Теплопродукція – це тепло, що утворюється у процесі життєдіяльності. Тепловіддача – це сукупність процесів віддачі організмом виробленого ним тепла у зовнішнє середовище. Якщо теплопродукція = тепловіддача, то температура залишається постійною Таке явище називається ізотермією.
Температура окремих ділянок тіла трохи відрізняється. Це пов’язано із неоднаковими умовами теплопродукції й віддачі тепла в цих ділянках. Від внутрішніх органів тепло переноситься кров’ю до поверхні тіла, тобто до шкіри. А тут теплопродукція невеликаЮ а тепловіддача значна. Тому температура шкірних покривів нижча, ніж внутрішніх органів. Найнижча температура у ділянці кистей рук та стоп.
Упродовж доби температура тіла людини змінюється. Мінімальна вона у 3-4 години ночі, а максимальна о 16-18 годині дня.
Терморегуляція є:
- хімічна – процеси, що пов’язані з утворенням тепла в клітинах організму;
- фізична – процеси, що забезпечують віддачу тепла.
Утворення тепла здійснюється безупинно, але в кожному органі з
різною інтенсивністю. Найінтенсивніше утворення тепла відбувається у м’язах. А в умовах холоду теплопродукція у них зростає. Охолодження поверхні тіла призводить до рефлекторного скорочення м’язів – м‘язового тремтіння.
У процесах теплопродукції, крім м’язів, значну роль відіграють печінка та нирки. Таким чином, при охолодженні тіла теплопродукція зростає у м’язах і печінці.
Як же відбувається тепловіддача?:
- за допомогою інфрачервоного випромінювання з поверхні тіла (60%);
- організм віддає тепло при контакті з предметами, температура яких нижча від температури тіла (3%);
- віддачу тепла забезпечує конвекція – явище перенесення тепла в рідних (15%);
- шляхом випаровування води з поверхні шкіри, слизових оболонок та дихання (20%).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Бесіда про регуляцію сталості температури тіла, про гіпертермію та гіпотермію.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота з роздатковим матеріалом та відповіді на запитання, запропоновані самими учнями один одному.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Будова й функції шкіри. Лабораторна робота №5 “Будова шкіри, нігтів та волосся (макроскопічна й мікроскопічна)”.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів із будовою та функціями покривної системи – шкірою; розширити знання про терморегуляцію та розкрити особливості всіх шарів шкіри людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати покривні системи людини і ссавців; уміння спостерігати, логічно мислити та робити висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до своєї шкіри.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання таблиці.
5.Сугестивний: застосування творів мистецтва.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: медицина, образотворче мистецтво, фізика, хімія, фізкультура та спорт.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: епідерміс, дерма, похідні шкіри.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Провести індивідуальні та фронтальну бесіди з питань теплопродукції та тепловіддачі у нашому тілі.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Протягом уроку з’ясувати:
- як будова шкіри пов’язана із функціями, які вона виконує;
- що шкіра – це багатофункціональний орган тіла людини.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про:
- складові частини шкіри людини – шари шкіри;
- меланін, який надає шкірі певного відтінку;
- похідні шкіри – волосини, нігті;
- функції шкіри (захисну, терморегуляторну, обмінну, імунну).

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи “Будова шкіри, нігтів та волосся”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Заповнення таблиці “Характеристика функцій шкіри”.


VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 3

Роль шкіри в терморегуляції. Практична робота №7 “Вимірювання температури тіла на різних його ділянках”.

Мета.
Освітня. Розширити знання учнів про функції шкіри; детально охарактеризувати роль шкіри у терморегуляції.
Розвиваюча. Розвивати уміння вимірювати показники власного тіла на прикладі вимірюванні температури тіла на різних ділянках тіла.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму, особливо шкіри як межі між зовнішнім середовищем та внутрішніми органами.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання практичної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем або таблиць.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: фізкультура, медицина, фізика.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: терморегуляція, теплопродукція, тепловіддача, пароутворення, потовиділення.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Бліц-опитування про будову та функцію шкіри.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поставити проблемні запитання:
- чому температура тіла протягом доби може змінюватися?
- чому коли людина хвилюється або боїться у неї пітніють долоні?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Здебільшого шкіра бере участь у фізичній терморегуляції, тобто регулює тепловіддачу. Здійснюється це завдяки наявності в ній численних кровоносних судин і діяльності потових залоз. У судинах шкіри знаходиться до 10% всієї крові.
Головним механізмом терморегуляції при високих температурах є потовиділення. Центри його розташовані у спинному мозку, а вищі центри – у довгастому відділі.
Розповідь з елементами бесіди.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання практичної роботи “Вимірювання температури тіла на різних його ділянках”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Обговорення проблемних запитань, які були задані на початку уроку.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.скачать dle 10.3фильмы бесплатно