Урок 1

Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження здоров’я.

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів із різноманітністю біологічних наук, що вивчають організм людини. Проаналізувати можливості використання отриманих знань для збереження здоров’я людини. Сформувати інтерес до біологічних наук.
Розвиваюча. Розвивати уміння логічно мислити, робити певні висновки та узагальнення. Розвивати інтерес до науки біології.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного організму.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Вступний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, бесіда, робота з підручником та інтерактивною дошкою;
б) наочний: демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Візуальний: складання схем.

Міжпредметні зв ́язки: гуманітарні науки, історичні науки.
Матеріали та обладнання: таблиці “Будова тіла людини”, муляжі органів.
Основні поняття та терміни: всі базові біологічні науки.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити науки, які вивчили в попередніх класах.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Проблемне запитання: чи можуть учені вивчати організм людини за допомогою тих самих методів, що використовуються для вивчення інших живих організмів?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Наука – це система знань про закономірності розвитку природи, суспільства й мислення, що передбачає збір фактів, їхню систематизацію, критичний аналіз та синтез нових знань.

Науки про людину:
1. Природничі – розглядають людину як організм.
2. Суспільні – розглядають людину як об’єкт соціальної взаємодії.
3. Гуманітарні – вивчають духовний світ людини.

Природничі науки: анатомія, фізіологія, гігієна, генетика, ембріологія, антропологія, цитологія, гістологія, екологія, біохімія, біофізика, психологія, медицина, валеологія, санітарія…
Суспільні науки: історія, економіка, правознавство, етнографія, соціологія, політологія…
Гуманітарні науки: філологічні науки, педагогіка, мистецтвознавство, культурологія…

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Анатомія - (від грецького анатоме – розтин) – наука, що вивчає мікроскопічну і макроскопічну будову тіла, його органів та систем, а також форми і пропорції тіла та його частин.
Фізіологія - (від грецького фізис - природа) -наука, що вивчає життєдіяльність організму, його клітин, тканин, органів та систем органів, виявляє причини, механізми та закономірності функціонування й регуляції організму.
Гігієна - (від грецького гігієнос – здоровий) – наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на організм людини.
Генетика – наука про закономірності спадковості і мінливості організмів.
Ембріологія – наука про зародковий розвиток організмів.
…………….

V. Узагальнення та систематизація знань.

Для чого ж людині необхідно знати свій організм?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2, 3

Походження людини. (матеріали до 2 уроків)

Мета.
Освітня. Ознайомити учнів з основними етапами антропогенезу, з процесом формування людини як біосоціальної істоти; сформувати уявлення про соціальні та біологічні чинники еволюції людини.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати етапи розвитку людини, фізіологічні та еволюційні процеси у становленні людства.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до особистості людини та її здоров’я.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом та інтерактивною дошкою.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем та таблиць.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, палеонтологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, слайди.
Основні поняття та терміни: антропос, антропогенез, рушійні сили еволюції, архантропи, пітекантроп, синантроп, палеоантропи, неандерталець, неоантропи, кроманьйонець.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторення наук, які допомагають вивчати будову, процеси життєдіяльності та розвиток людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомлення теми, мети та завдань уроку.
Постановка проблемного запитання. Подумати над словами К.Ліннея: “О, як схожа на нас мерзенна тварина мавпа”. Про яку схожість говорив вчений?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Місце людини в системі органічного світу.

Царство: Тварини.
Тип: Хордові.
Підтип: Хребетні.
Клас: Ссавці.
Підклас: Плацентарні.
Ряд: Примати.
Родина: Вузьконосі мавпи.
Надродина: Гомініди або Людиноподібні мавпи.
Рід: Ноmо (Людина)
Вид: Homo sapiens (Людина розумна).

Етапи антропогенезу.

1. Протоантаропи – австралопітеки.
2. Архантропи – пітекантроп, синантроп, гейдельберзька людина.
3. Палеоантропи – неандертальці.
4. Неоантропи – кроманьйонці.

Рушійні сили антропогенезу.

Природні: спадковість, мінливість, добір.
Соціальні: суспільний спосіб життя, мова, праця, свідомість, мислення…

Людські раси.
Раса – це система людських популяцій, які характеризуються
подібними спадковими біологічними ознаками. Риси, характерні для різних рас, і їхнє походження є результатом еволюційного пристосу-
вання до різних умов середовища, у якому жили люди, й ізоляцією окремих груп упродовж тривалого часу.
1. Негроїдна.
2. Монголоїдна.
3. Європеоїдна.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Соціальні особливості виду Людина розумна.
Homo sapiens – це єдиний вид на земній кулі, який за допомогою знарядь праці створив для себе штучне середовище проживання, що дозволило людству розселитися по всій Землі, незалежно від кліматичних умов.
Людина створила культуру, у рамках якої йде накопичення знань про навколишній світ і технології різних форм діяльності.
Робота з електронною дошкою.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Які риси анатомічної будови характерні тільки для людини? Чому у людини мозковий відділ черепа набагато більший за
лицьовий?
Чим людина відрізняється від людиноподібних мавп?
(прямоходіння, кольоровий трьохвимірний зір, наявність усмішки та сміху, унікальний розвиток мозку, рухливі кисті руки, здатні маніпулювати дрібними предметами.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Cоціальне та культурне успадкування.

Мета.

Освітня. Познайомити учнів із біологічним, соціальним та культурним успадкуванням у людини, сформувати уявлення про людину як біосоціальну істоту.
Розвиваюча. Розвивати уміння логічно мислити, виділяти головне у матеріалі, що вивчається, уміння порівнювати.
Виховна. Виховувати гордість за культурну спадщину українців.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, українознавство, археологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, модель ДНК.
Основні поняття та терміни: соціальне успадкування, культурне успадкування, ДНК, ген, хромосома, ембріогенез.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про етапи ембріогенезу, про розвиток людства, про становлення людини розумної – Homo sapiens.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ми всі схожі на своїх батьків, часто поділяємо їхні погляди, інтереси, смаки…
Проблемне запитання: як же формується така подібність?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Спадковість – це здатність живих організмів передавати спадкові ознаки й властивості від батьків до потомства. Мінливість – це здатність організмів набувати нових ознак та існувати в різних формах та варіаціях.
Біологічне успадкування здійснюється за допомогою спеціальних молекул – ДНК. У ДНК є спеціальні ділянки – гени. З їхньою допомогою здійснюється передача спадкової інформації від покоління до покоління.
Молекули ДНК, об’єднані з білками, утворюють структури, що розташовані в ядрі і називаються хромосомами. В них і знаходиться вся інформація про особливості будови та функціонування організму. Завдяки цій інформації ми в процесі ембріогенезу отримали 4-ох камерне серце, легені, внутрішній скелет, високорозвинутий головний мозок.
Завдяки роботі генів, що містяться в хромосомах, ми маємо ознаки, які роблять нас схожими на батьків.
Біологічне успадкування не забезпечує передачі соціальних особливостей, набутих людиною в ході життя.

Ми знаємо, що в еволюції людини провідну роль відіграло не лише біологічне, а й культурне успадкування. Якщо порівняти наших сучасників і людей, які жили 20-30 тисяч років тому, то ми не виявимо істотних відмінностей анатомічної будови або фізіологічних характеристик. Але ми побачимо значні культурні відмінності.
Сучасна людина знає про властивості навколишнього світу значно більше, ніж попередні покоління, оскільки кожне наступне покоління засвоює значно більше знань, традицій, відкриттів, накопичених людством раніше.
На основі біологічної еволюції в людини виникла культурна еволюція. Культурне успадкування – це передача ознак в результаті навчання. У міру вдосконалення механізму культурного успадкування людина все більше пристосувалася до навколишнього середовища, спираючись не тільки на біологічно успадковані особливості, але й на знання, отримані в ході соціального розвитку. Засвоюючи попередню культуру, людина проявляє свою соціальну сутність. Ми пристосовуємося до довкілля, створюючи житло, одяг, знаряддя праці, писемність, державу, право… Саме завдяки культурному успадкуванню існує наука, освіта, інформаційна спадщина і передача соціального досвіду.
Для подальшого розвитку суспільство має з покоління в покоління передавати свій досвід. Засобами передачі досвіду і є культура. Внаслідок залучення до культури, до її знань, норм, цінностей людина стає повноцінним членом суспільства.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Розподіл класу на групи “Біологічне успадкування”, “Культурне успадкування”, “Соціальне успадкування”. Кожна група повинна задати свої запитання один одному.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Виконання завдань у зошиті.
Відповідь на запитання:
- що таке спадковість, та як здійснюється біологічне успадкування?
- які людські особливості не можна передавати за допомогою біологічного успадкування?
- які процеси необхідні для того, щоб людина стала повноцінним членом суспільства?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Пропонуємо дізнатись де можно купити вишиванку. Вишиванку в Києві треба купляти тільки на нашому сайті. скачать dle 10.3фильмы бесплатно