Урок 1

Загальна характеристика грибів. Поширення, середовища існування.

Мета.
Освітня. Почати формувати знання учнів про окреме царство організмів – Гриби; ознайомити із особливостями поширення та середовищ існування грибів; дати загальну характеристику цих організмів; розкрити значення термінів “гетеротрофи”, “мікологія”, “гіфи”, “міцелій”, “макроміцети”, “мікроміцети”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати ознаки рослин і грибів, грибів і тварин; уміння логічно мислити, спостерігати та робити відповідні висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до грибів, дотримуючись правил збирання їх у природі.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником та м\медійною дошкою;
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схематичних малюнків.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші
6. Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв ́язки: ботаніка, зоологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: мікологія, гетеротрофи, спори, міцелій, грибниця, гіфи, макроміцети, мікроміцети, хітин.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

За допомогою бліц-опитування з’ясувати знання учнів про голонасінні та покритонасінні рослини, особливості рослин їхніх родин.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Світ грибів великий та різноманітний. Що ж спільного між червоним мухомором у лісі та зеленою цвіллю на шматку хліба, пакетиком дріжджів та гнилим яблуком? Які ж спільні ознаки їх об’єднують?
Сьогодні ми повинні розглянути поширення грибів у природі та дати відповідь на проблемне запитання: чому людина без знань як гриб: хоч на вигляд і міцна, а за землю погано тримається?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

До сьогоднішнього уроку слово “гриби” ви пов’язували із красивими лісовими грибами, яких збирали або мухоморами, яких не можна вживати. Але цього недостатньо, щоб знати все про царство Гриби на планеті.
Гриби поділяють на одноклітинні та багатоклітинні. Їм властиві ознаки і рослин і тварин. Ознаки подібності із рослинами: прикріплений спосіб життя, необмежений ріст, міцна клітинна оболонка, наявність гіфів, що за функцією нагадують корінь рослин. Ознаки подібності з тваринами: до оболонки клітин входить хітин, відсутність хлорофілу, гетеротрофний спосіб живлення, наявність в обміні речовин сечовини та запасаючий продукт – глікоген.
Розповіді про: класифікацію грибів, грибницю, розмноження грибів, про поширення (грунт, вода, живі організми, продукти, промислові матеріали, …)

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з м\медійною дошкою та роздатковим матеріалом.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Учні дають відповідь на проблемне запитання: чому ж людина без знань схожа на гриб?

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 2

Різноманітність грибів. Лабораторна робота “Будова нижчих грибів”.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів з царством Гриби; ознайомити з особливостями розвитку нижчих грибів, міцелій яких одноклітинний; дати поняття “цвілеві гриби”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності представників царства грибів між собою та з іншими організмами; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
в) практичний: виконання практичної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем, малюнків.
5. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: харчова промисловість, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: цвілеві гриби, пеніцил, аспергіл, мукор, сапротрофи.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Повторити знання учнів про:
- автотрофні та гетеротрофні організми;
- спори;
- вегетативне розмноження;
- грибницю або міцелій;
- поділ царства грибів на слизовики, справжні гриби та лишайники.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухати слова шотландського вченого А.Флемінга і поміркувати, що ж ми можемо вивчати на уроці, знаючи загальну характеристику грибів: “Дивлячись на заражені рани, на людей, які страждали й помирали і яким ми не могли допомогти, я палав бажанням знайти, нарешті, якийсь засіб, здатний убити ці мікроби”.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про цвілеві гриби, про мукора – рід нижчих грибів-сапротрофів, які утворюють на поверхні грунту, органічних відходах, харчових продуктах нальоти.
Розповідь про особливості поширення цвілевих грибів.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи “Будова нижчих грибів”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Цвілеві гриби поширені по всій земній кулі і їхнім природним середовищем існування є верхні шари грунту, органічні відходи, харчові продукти.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання


Урок 3

Різноманітність грибів. Лабораторна робота “Будова вищих грибів”.

Мета.
Освітня. Продовжити знайомити учнів з царством Гриби; ознайомити з особливостями розвитку вищих грибів, міцелій яких багатоклітинний; дати поняття “шапкові гриби”, “їстівні гриби”, “отруйні гриби”, “трубчасті гриби”, “пластинчасті гриби”.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності представників царства грибів між собою та з іншими організмами; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;
в) практичний: виконання практичної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем, малюнків.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: харчова промисловість, медицина, література.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: шапкові гриби, трубчасті, пластинчасті, грибокорінь, отруйні гриби, їстівні гриби.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Доповнити речення:
- гриби, які утворюють плісняву на поверхні харчових продуктів, шкіри, паперу, органічних рештках називають …………
- аспергил та пеніцил відносять до …………….
- мукор – це ………
- грибниця у нижчих грибів ……………..
- до нижчих грибів належать ………………

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відгадати народну загадку:
Є шапка, та немає голови,
Є нога, але без черевика.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про шапкові гриби, їх поділ на трубчасті та пластинчасті: шапкові гриби поширені на всій земній куля, їх нараховують близько 8000 видів, назва пов’язана з тим, що на поверхні грибниці утворюються плодові тіла. Плодові тіла – це щільно переплетені гіфи, який мають вигляд ніжки і шапки. У залежності від нижнього боку шапки їх поділяють на трубчасті і пластинчасті.
Розповідь про їстівні та отруйні гриби.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Виконання лабораторної роботи “Будова вищих грибів”.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота з підручником.
Правила збирання грибів та профілактика отруєнь.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 4

Значення грибів у природі і в житті людини.

Мета.
Освітня. Узагальнити знання учнів про царство Гриби; розкрити корисне та шкідливе значення грибів у природі та житті людини; особливу увагу звернути на грибів-паразитів.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти живої природи між собою, уміння спостерігати, аналізувати та робити відповідні висновки і узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, до грибів, сприяти навчанню правил збирання їстівних грибів та вміння надавати першу допомогу при отруєннях.

Тип уроку. Узагальнення знань.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: географія, історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: гриби-паразити, сажкові гриби, трутовики, фітофтора, іржасті гриби.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Робота з малюнками.
- серед зображених малюнків грибів визначити їх назви;
- їстівні чи отруйні;
- трубчасті чи пластинчасті.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Прослухати слова К.Ситника і поміркувати, чому він так говорив:
- гриби – неспокійні об’єкти біології. Вони швидше за багатьох інших організмів видозмінюються й утворюють незнайомі риси.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Значення грибів.
К о р и с н е.
1. Відіграють значну роль у колообігу речовин на планеті.
2. Вони мінералізують рослинні рештки, багаті на целюлозу та дубильні речовини.
3. Грунтові гриби беруть участь у ґрунтоутворенні.
4. Шапкові гриби складова частина живлення людини.
5. З білих грибів виділяють сполуки, які мають тонізуючі й протипухлинні властивості.
6. У народній медицині витяжкою з плодових тіл білого гриба змащують обморожені частини тіла для швидкого за живлення.
7. Маслюк застосовують при головному болю, а дощовик як кровоспинний засіб.
8. Зі смертельно небезпечної блідої поганки одержують речовину, якою лікують холеру.
9. З цвілевих грибів отримують антибіотики.
10. Ферменти грибів використовують для освітлення соків, вина, для руйнування залишків паперу, для гідролізу крохмалю.
11. Гриби використовують для біологічного методу боротьби із шкідниками с\г: буряковим довгоносиком, щитовками, комарами, сараною, хатніми мухами.
12. Із аспаргіла чорного виготовляють лимонну кислоту, вітаміни.
13. Дріжджі використовують в хлібопекарській промисловості, молочній, пивоваренні, виноробстві і спиртовій пром-ті.
14. Деякі цвілеві гриби використовують у сироварінні.

Ш к і д л и в е.

15. Цвілеві гриби шкодять харчові продукти, викликаючи гниль.
16. З цвілевих грибів відокремлюють речовини, що посилюють ріст рослин, для збільшення розмірів ягід безнасінних сортів винограду, з якого виготовляють родзинки.
17. Трутовики наносять шкоду лісам.
18. Гриби руйнують дерев’яні будинки (домовий гриб), шпали, фанеру.
19. Гриби руйнують лакофарбові покриття, метали, псують книги, тканини.
20. Гриби-паразити шкодять городні культури, цим втрачається урожай.
21. Гриби можуть бути збудниками шкірних хвороб, вражають легені, викликають гайморит, захворювання очей…

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Повідомлення учнів про гриби із життєвого досвіду, про правила збирання грибів…

V. Узагальнення та систематизація знань.

Обговорення прислів’я:
- людина без знань однаково, що гриб: хоч на вигляд і міцний, а за землю погано тримається.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


Урок 5

Загальна характеристика лишайників як симбіотичних організмів. Значення лишайників у природі й у житті людини.

Мета.
Освітня. Розширити знання учнів про різноманітність організмів на планеті: ознайомити із симбіотичними організмами – лишайниками; дати їм коротку характеристику; розкрити їх значення серед рослинності планети.
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності рослин, робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати уміння спостерігати, аналізувати.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, до грибів, лишайників, до рослин рідного краю; сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, міфологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.
Основні поняття та терміни: симбіоз, симбіотичні організми, ліхенологія, накипні, листуваті, кущисті лишайники, ягель.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Методом фронтальної бесіди з’ясувати знання учнів про значення грибів у природі та господарській діяльності людини.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Поміркувати над цими словами і в кінці уроку пояснити, як ви це зрозуміли: лишайник – це водорість у “обіймах” гриба.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Лишайники – своєрідні організми, які утворилися внаслідок співжиття гриба і водорості. Таке співжиття називають симбіозом. Їхнє тіло складається з гіфів гриба та клітин водорості. Гіфи гриба постачають воду й мінеральні речовини, а клітини водорості синтезують, утворюючи органічні речовини. Ріст у лишайників дуже повільний, але живуть довго – сотні і тисячі років.
За формою слані лишайники бувають накипні, листуваті та кущисті. Колір талому залежить від утворення особливих кислот разом із пігментами.
Наука, що вивчає лишайники називають ліхенологією.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Визначити значення лишайників.
1. “Піонери рослинності” – оселяються скрізь.
2. Слугують їжею для безхребетних і хребетних тварин.
3. Є джерелом сировини для промисловості (цукор, спирт).
4. Вони є джерелом барвників і хімічних індикаторів (лакмус).
5. Людиною (яп.) використовуються в їжу аспіцилія та гірофора.
6. Лишайникові кислоти застосовують як антибіотики (уснін), у парфумерії – як ароматичні речовини і для фіксації запахів.
7. Індикатори чистоти повітря (відчувають СО та оксиди S).

V. Узагальнення та систематизація знань.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завданняскачать dle 10.3фильмы бесплатно