Пошук:
Автор Pavlenko | 25 июля 2011 | Коментарів: 1 | Переглянуто 40180
Рубрика: Уроки колегам біологам / Уроки для 10 класів

Розробки уроків до теми «Неклітинні форми життя» (10 кл.)

Урок 1

Віруси. Будова та життєві цикли

Мета.
Освітня. Сформувати в учнів знання про віруси як неклітинні форми життя та внутрішньоклітинні паразити; розглянути особливості будови, життєві цикли та різноманітність вірусів, а також можливі шляхи появи вірусів на планеті; дати поняття віріон, бактеріофаг, прості та складні віруси.
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати неклітинні та клітинні форми життя, робити відповідні висновки та узагальнення.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого здоров’я та оточуючих людей.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Перший у темі.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.
Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина, екологія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, диски.
Основні поняття та терміни: вірус, вірусологія, бактеріофаг, віріон, прості віруси, складні віруси, ревертаза, ДНК-вмісні віруси, РНК-вмісні віруси.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Розробки уроків до теми «Неклітинні форми життя» (10 кл.)

- Які властивості мають живі організми?
- Що є елементарною структурною і функціональною одиницею живого?
- Чому клітини є відкритими біологічними системами?
- Чи можуть існувати організми, яким властива тільки одна властивість із всіх властивостей живого?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 Проблемне запитання.
Чи може живий організм бути отрутою?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 З вивченого раніше ми знаємо, що живі організми – це комплекси із складних органічних сполук. Їхнє тіло складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що складаються з нуклеїнової кислоти і білкової молекули. Вони можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра – Vira, що означає – отрута.
 !Прослухати повідомлення учнів про історію відкриття вірусів, про науку вірусологію.
 Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито.
Гіпотези походження вірусів:
1. Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.
2. Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків.
3. Гіпотеза «скажених генів», висунута Джеймсом Уотсоном, твердить про те, що віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно.
На сьогоднішній день не отримано переконливих доказів на підтримку чи спростування жодної гіпотези.
!Розповідь вчителя, повідомлення учнів з використанням слайдів про будову вірусів, про поділ на прості та складні віруси.
 На основі багаторічних досліджень визначені такі властивості вірусів:
- неклітинна будова;
- облігатний паразитизм у прокаріотичних та еукаріотичних клітинах, тобто паразит здатний жити лише в певних умовах;
- використання органел клітини-хазяїна для синтезу нових вірусних частин;
- відсутність власного обміну речовин;
- відсутність проявів життєдіяльності поза клітиною-хазяїном;
- відсутність росту;
- здатність до кристалізації. Багато властивостей вірусів не притаманні іншим організмам. Ще одна важлива відмінність вірусів від клітин полягає в їхньому унікальному способі утворювати віріони внаслідок самозбирання, утворюючи симетричні структури. Залежно від виду вірусу, вібріони можуть мати ікосаедричний, спіральний або змішаний типи симетрії. 
Поза клітинами живих організмів, тобто у зовнішньому середовищі, віруси перебувають у вигляді окремих часток – віріонів.
Всі віруси здатні здійснювати процес синтезу молекул ДНК на молекулах РНК. У них для цього є спеціальний фермент – ревертаза. Такого ферменту жодні живі клітини не мають.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 Складання схеми «Життєвий цикл вірусів»

 Робота з роздатковим матеріалом за розділами:
- віруси рослин;
- віруси тварин;
- віруси людини;
- віруси бактерій – бактеріофаги.

V. Узагальнення та систематизація знань.

 Віруси, як і всі живі організми побудовані з органічних речовин, вони можуть вступати у симбіотичний зв’язок – паразитизм, їм також властиві спадковість і мінливість. Як і всі живі об’єкти, віруси здатні до розмноження, генетичної мінливості, адаптації до умов навколишнього середовища. Все це свідчить про належність вірусів до живої частини біосфери.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 2

Семінар № 3 «Життєві цикли вірусів»

Урок 3

Пріони.

Мета.
Освітня. Розширити знання учнів про віруси, розглянувши віроїди та пріони; ознайомити із особливостями віроїдів та пріонів, які відрізняють їх від звичайних вірусів; розкрити механізми їх виникнення.
Розвиваюча. Розвивати вміння порівнювати, спів ставляти, аналізувати розглянуте; уміння працювати із додатковою літературою та джерелами масової інформації.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до свого організму та оточуючих людей.
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.
Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
6. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, сільське господарство.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.
Основні поняття та терміни: віроїди, пріони, капсид, конверсія, агрегація.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

- Роз’яснити, чи дійсно «вірус = інфекція»?
- Віруси прокаріоти, чи ні?
- Чи може планета Земля справитися із вірусами та знищити їх назавжди?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 Які неклітинні форми життя існують ще, крім звичайних вірусів?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 До недавнього часу в підручниках біології про неклітинні форми життя говорилось лише про віруси. Але в кінці ХХ ст.. було відкрито новий тип інфекційних агентів – пріони. Вченим тривалий час не вдавалось з’ясувати причини багатьох небезпечних хвороб. Збудники їх мають ультрамікроскопічні розміри і вільно проходять через бактеріальні фільтри. Вони не культивуються на штучних поживних середовищах. Отже, вони дуже схожі на вірусів, але це лише особливі інфекційні білки – пріони. Відкриття пріонів відбулося у 1982 р. біологом Стенлі Прузінером і вважається одним із визначних наукових досягнень у галузі біології та медицини ХХ ст.. Але дослідження хвороб, що викликаються такими збудниками, відбувалося ще в 60-х роках ХХ ст.., коли Карлтон Гайдучек вивчав хворобу племені Форе в Новій Гвінеї, яку називали «куру» - смерть, що сміється. Ця хвороба має дуже тривалий латентний період – від кількох місяців до кількох років. Вченим було з’ясовано, що збудник передається під час ритуального канібалізму, і збудником його є інфекційний білок. Учений В.Хедлоу звернув увагу на схожість симптомів куру і хвороби «скрепі» в овець. Вони мають декількарічний інкубаційний період. Збудником «скрепі» вважався «повільний вірус», який ніколи не був виділений. А при інфікуванні хворобою куру шимпанзе, симптоми з’являлись через 2-3 роки. Все-таки відлік нової ери у вивченні пріонів належить С.Прузінеру, так як вони є не лише інфекційним, а й загальнобіологічним явищем.
 Що ж являють собою пріони? Пріони – це білкові частки із інфекційними властивостями, які є низькомолекулярними білками фібрилярної структури діаметром 10-20 нм та завдовжки 100-200 нм. За структурою вони нагадують амілоїд – аномальний білок, що часто утворюється під час хронічних захворювань. Від вірусів пріони відрізняються відсутністю у своєму складі нуклеїнової кислоти.  Властивості пріонів:
- відсутність генетичного апарату, тобто вони не мають ні серцевини, ні оболонки;
- досить стійкі до різноманітних фізико-хімічних факторів, до традиційних методів стерилізації, не чутливі до інтерферону і не розпізнаються імунною системою організму як чужорідний білок;
- в організмі можуть з’являтися внаслідок інфікування чи успадкування, а також самочинно утворюватися без впливу будь-яких чинників;
- незалежно від походження захворювання, воно може передаватися інфекційним шляхом.
Пріони – інфекційні білкові частинки, що здатні спричиняти захворювання нервової системи людини і тварин. Пріонові інфекції називають повільними інфекціями.
 На сьогоднішній день у ссавців знайдено лише один білок, що має пріонові властивості. У людини пріони викликають ряд повільних інфекцій: куру, хвороба Крейтцфельдта-Якоба, синдром Герстмана-Штрауслера.  !Прослухати повідомлення учнів про ці хвороби.
 Вивчаючи інфекційне захворювання картоплі, відоме під назвою «веретеноподібність бульб», Теодор Дінер у 1971 р. відкрив віроїди. З’ясувалось, що інфекцію спричиняє одноланцюгова молекула РНК, яка має форму замкненого ланцюга і складається з 375 нуклеотидів. Ця РНК не кодує жодного білка, оскільки самовідтворюється в клітині хазяїна. В інфікованій клітині ця частинка потрапляє до ядра або хлоропласта, де використовує клітинний фермент РНК-полімеразу для відтворення власних молекул. Симптоми захворювання виникають унаслідок активного відтворення молекул РНК віроїду, що спричиняє патологічний процес в інфікованій клітині.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

V. Узагальнення та систематизація знань.

 Пріони – особливий клас інфекційних агентів, що викликають невиліковні захворювання ЦНС людини і тварин – губкоподібні енцефалопатії. При потраплянні в клітину, пріон перетворює нормальний білок на інфекційну форму, змінюючи третинну структуру. Пріонна форма може накопичуватися в клітині у вигляді кристалів та ниток – фібрил, які й спричиняють патологічні зміни.
 Згідно з сучасними уявленнями, пріони є носіями біологічної інформації нового типу, зашифрованої в конформації білкової молекули.
 Віроїди знайдено лише в рослин: екзокортіс цитрусових, каданг-каданг кокосових, сонячного опіку авокадо. Передаються віроїди від рослини до рослини в результаті механічного ушкодження.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 Підготувати повідомлення про різноманітні інфекційні захворювання та засоби профілактики та боротьби з ними.

Урок 4

Роль вірусів в природі та житті людини.

Мета.
Освітня. Завершити формування в учнів знань про неклітинні форми життя на прикладі значення вірусів у природі та житті людини; ознайомити із різноманітністю вірусних інфекцій людини і тварин; розкрити поняття «епідемія», «пандемія»,патогенність».
Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати віруси з іншими представниками рослинними і тваринними організмами; вміння аналізувати результати наукових дослідів.
Виховна. Виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я та оточуючих людей – здійснювати валеологічне виховання; сприяти формуванню дотримання основних гігієнічних норм і правил життєдіяльності.
 
Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Синтетична.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний. 
 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.
 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва.
5.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́язки: історія, медицина.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, слайди.
Основні поняття та терміни: патогенність, епідемія, пандемія, епідеміологія.

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 Бліц-повторення знань у групах:Розробки уроків до теми «Неклітинні форми життя» (10 кл.)
- відкриття пріонів;
- будова та властивості пріонів;
- механізми дії пріонів;
- пріонні захворювання;
- шляхи зараження пріонами;
- міри профілактики пріонних хвороб.
Запитання і відповіді даються у швидкому темпі: хто затягує запитання або відповіді, отримує «-» для своєї групи.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 У минулих століттях від багатьох хвороб гинули тисячі та мільйони людей, наприклад, від віспи, грипу. Чим пояснити ці дані? Чому не всі люди хворіють? Чому після перенесення хвороби, люди більше не хворіють на таку хворобу? Які заходи можна використовувати для запобігання вірусних інфекцій?

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 Віруси – організми, які викликають захворювання організмів. Їх, навіть, відносять до окремого царства. Віруси – внутрішньоклітинні паразити прокаріотів та еукаріотів. Віруси рослин не інфікують тварин і людину, і навпаки.
 Пристосування вірусів до паразитизму проявляються в різноманітності способів ефективного зараження хазяїв. Збудники потрапляють через органи дихання, органи травлення, покриви тіла, слизові оболонки. Переносниками збудників є членистоногі: кліщі, комарі. Зараження можливе також при недотриманні санітарних норм при переливанні крові або хірургічних операцій, при статевих контактах, у наркоманів при використанні одного шприца. Але не завжди потрапляння вірусу до організму призводить до розвитку хвороби. Це залежить від чутливості хазяїна, стану його імунної системи, концентрації вірусних частинок та їхньої патогенності.
!Повідомлення учнів про епідемії та пандемії на планеті у минулі століття.
 Науку, що вивчає закономірності перебігу епідемій, тобто досліджує причини виникнення і поширення інфекційних хвороб та застосовує отримані знання для боротьби з ними, називають епідеміологією. !Повідомлення учнів про Д.Заболотного та його внесок у розвиток епідеміології.
 Надійного захисту від більшості вірусних хвороб поки що немає. Антибіотики не завжди діють, тому вірусні хвороби посідають основне місце – 75% в інфекційній патології людини і тварин.
 Вчені доводять, що проникнувши в клітину, вірус спричиняє в ній інфекційні процеси. Розрізняють гострі та хронічні вірусні інфекції. Внаслідок гострої інфекції після розмноження вірусних частинок клітина зазвичай гине. За хронічної інфекції послідовні покоління вірусних частинок утворюються в клітині впродовж тривалого часу. За прихованої інфекції вірусні частинки з інфікованих клітин у довкілля не виходять і їх часто неможливо виявити і в самій клітині (ВІЛ, герпес). Людей із прихованою формою захворювання називають носіями інфекції.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота у групах з даних тем.
1. Вірусні хвороби рослин.
2. Вірусні хвороби тварин.
3. Вірусні хвороби людини.
4. Профілактика вірусних інфекцій.

V. Узагальнення та систематизація знань.

 Типи вірусних інфекцій.
1. Гострі інфекції: грип, віспа, кір, характеризуються швидким перебігом захворювання;
2. Латентні інфекції: герпес, що характеризується наявністю латентного періоду, коли вірус перебуває у стані про вірусу, тобто є частиною клітинного геному.
3. Хронічні інфекції, коли вірус постійно присутній у клітинах організму в малій кількості.
4. Повільні інфекції, за яких латентний період становить великий проміжок часу, навіть до 20 років.

Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій.
1. У відповідь на проникнення вірусу в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу й ті не здатні зв’язуватися з клітинною мембраною.
2. У відповідь на проникнення вірусу можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують їх розмноження.
3. Клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх.
4. Організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятливість до її збудника.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок 5

Семінар № 4 «Профілактика ВІЛ\СНІД та інших вірусних хвороб людини»

 

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Розробки уроків до теми “Виділення” для 9 кл. Розробки уроків до теми “Виділення” для 9 кл.
Виділення. 1. Виділення. Регуляція кількості води в організмі. 2. Будова сечовидільної системи. 3. Функції сечовидільної системи....
Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу Розробки уроків до теми “Вступ” для 8 класу
ВСТУП 1. Тваринний світ – складова частина природи. Різноманітність тварин та їх класифікація. 2. Роль тварин у житті людини....
Загальна характеристика типу Членистоногі Загальна характеристика типу Членистоногі
Загальна характеристика типу Членистоногі...
Риси пристосованості птахів до польоту Риси пристосованості птахів до польоту
Риси пристосованості птахів до польоту...
Загальна характеристика класу Птахи Загальна характеристика класу Птахи
Загальна характеристика класу Птахи. Особливості життєдіяльності птахів...
Hаписал: ipa1010, 14 марта 2012 21:11
Комментариев: 0 Тема:
Гості
дякую
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓