Пошук:
Автор Pavlenko | 5 октября 2014 | Коментарів: 0 | Переглянуто 49025
Рубрика: Уроки колегам біологам / Уроки для 6 класів

Розробки уроків з біології 6 кл. до теми "Одноклітинні організми"

Урок 1

Амеба, інфузорія - одноклітинні тварини Лабораторне дослідження №3 «Спостереження інфузорій». 

 

Мета.  

Освітня. Почати формувати знання учнів про одноклітинних твариноподібних організмів – амебу та інфузорію; ознайомити із їх середовищем існування, будовою, процесами життєдіяльності та значенням у природі; розкрити поняття «еукаріоти», «псевдоніжки», «циста», «травна вакуоля», «скоротлива вакуоля», «порошиця».

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати організми згідно одноклітинності і багатоклітинності; уміння співставляти процеси життєдіяльності одно- і багатоклітинних; розвивати увагу, мислення, уяву та уміння робити висновки. 

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до невидимих оку тварин та рослин; сприяти розумінню єдності походження представників різних царств. 

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Вступний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно-рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичний: виконання лабораторного дослідження.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схематичних малюнків.

5.Інтерактивні: аналіз і синтез думок, акваріум, мікрофон.

6.Сугестивні: застосування вірші (синквейнів), музика.

7.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

 

Міжпредметні зв язки: література, 

Матеріали та обладнання: слайди, малюнки, таблиці.

Основні поняття та терміни: еукаріоти, амеба, інфузорія, псевдоніжки, війки, травна вакуоля, скоротлива вакуоля, гетеротрофний тип живлення.

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Повторення знань про клітинний рівень організації життя. 

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Як існує життя на одноклітинному рівні – головне завдання цього уроку і майже 10 наступних уроків. 

Проблемні запитання: 

-чи є одноклітинні істоти цілісними самостійними організмами, що рухаються, живляться, дихають, реагують на подразнення, розмножуються та мають всі ознаки живих організмів?

-чи дійсно будова одноклітинних така вже проста?

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Використовуючи розмовні та ілюстраційні методи подати інформацію про амебу та інфузорію, як основних типових представників одноклітинних твариноподібних організмів. 

Звернути увагу на покриви тіла, живлення, дихання, виведення продуктів обміну, розмноження та переміщення в середовищі. А також роль у природі та житті людини.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

1.Виконання лабораторного дослідження «Спостереження інфузорій»

2.Робота на електронній дошці: позначення будови амеби та інфузорії. 

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Значення амеб та інфузорій

-входять до ланцюгів живлення; 

-є складовою частиною бентосу і планктону;

-є поживою для інших, особливо водних тварин;

-є індикаторами визначення санітарного стану водойм.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

Поміркувати! 

- Помістивши найпростіших у проварену воду, подумати що з ними буде? (Загинуть, бо відсутній кисень, адже вони живі).

 

Висновки.

Найпростіші – еукаріотичні організми, що знаходяться на клітинному рівні організації. 

Морфологічно вони становлять собою одну клітину, а функціонально – цілісний організм. Тому клітина найпростіших організована складніше. Ніж будь-яка окремо взята клітина багатоклітинних тварин.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Урок 2

Хвороби людини, що викликаються одноклітинними тваринами (на прикладі малярійного плазмодія і дизентерійної амеби).

 

Мета.

Освітня. Розширити знання учнів про різноманітність одноклітинних твариноподібних організмів; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти формуванню 

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схем «проникнення збудників», «причини захворювання».

5.Інтерактивні: аналіз і синтез думок, мікрофон.

6.Когнітивні: метод порівняння, метод образного бачення, метод фактів.

7.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

 

Міжпредметні зв язки:  медицина, мікробіологія, географія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: прокаріоти, циста, паразитизм, симбіоз, мутуалізм, біомаса.

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Замість крапок вставити пропущені слова:

-амеби рухаються за допомогою …………(псевдоподій);

-у прісноводних найпростіших продукти обміну та надлишки води виводяться через …….(скоротливу вакуолю);

-здатність організмів реагувати на зміни навколишнього середовища називається ………..(подразливість);

-інфузорія-туфелька рухається за допомогою ……(війок);

-кисень у цитоплазму надходить через ……(поверхню тіла);

-в інфузорії неперетравлені рештки їжі виводяться через …….. (порошицю);

-переносити несприятливі умови найпростіші можуть за допомогою утворення ………(цисти).

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Розкрити особливості паразитизму на прикладі одноклітинних, які викликають хвороби людини. 

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Розповідь про паразитичні види одноклітинних тварин згідно програми та коротка характеристика інших паразитичних форм.

 

-дизентерійна амеба – знаходиться у просвіті кишечника, а проникаючи у стінки кишки, руйнує клітини слизової оболонки;

-малярійний плазмодій – уражає клітини крові – еритроцити;

-паразитична інфузорія – уражають шкіру та зі юра риб.

-трипаносома – паразитує у крові, лімфі, спинномозковій рідині; у людини спричиняє сонну хворобу;

-лейшманії – паразитують у клітинах, уражають шкіру, 

внутрішні органи (печінку, селезінку);

-лямблії – паразитують у протоках печінки, тонкому кишечнику.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Робота з підручником ст. 53-54.

Особливу увагу звернути на заходи профілактики та боротьби з паразитичними одноклітинними. Аби уникнути зараження одноклітинними паразитами, слід виявляти й лікувати хворих, дотримуватися правил особистої гігієни та знищувати кровосисних комах, здатних переносити збудників цих захворювань.

Цікаво знати, що:

-в давні часи вважали, що малярія спричиняється поганим повітрям біля гнилих боліт;

-справжнього збудника цього захворювання в 1878 році виявив французький лікар А. Лаверан. 1887 року;

-видатний український учений І.І. Мечников визначив, що збудник малярії належить до одноклітинних твариноподібних організмів;

-ефективні заходи боротьби з малярією винайшли американські індіанці ще до появи на цьому континенті європейців. Як лікарський засіб вони використовували настій з кори хінного дерева. Європейці ознайомилися із цими ліками лише у XVII сторіччі.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Серед одноклітинних твариноподібних організмів є багато видів, які

паразитують в організмах людини і тварин. Поширені паразити людини –

дизентерійна амеба та малярійний плазмодій.

Дизентерійна амеба здатна проникати в стінки кишечнику людини й

спричиняти їх виразки та кривавий пронос. Заразитися дизентерійною амебою

людина може, проковтнувши її цисти.

Малярійний плазмодій паразитує в еритроцитах людини. Його перено-

сять від хворих людей до здорових самки малярійних комарів.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

Життєва ситуація. Ваш товариш розповів, що його сусід приїхав з Південної Америки й нездужає. Він скаржиться на напади пропасниці. Яка хвороба, на вашу думку, може мати такі ознаки? Що ви порадите товаришеві?

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Урок 3

 

Хламідомонада, хлорела, евглена зелена,  – одноклітинні організми (середовища існування, процеси життєдіяльності, будова, роль у природі).

 

Мета.  

Освітня. Розширити знання учнів про одноклітинних твариноподібних організмів, ознайомивши із тими, що здатні до фотосинтезу: хламідомонадою, хлорелою та евгленою зеленою; розкрити особливості їхнього середовища існування, будови, процесів життєдіяльності та значення у природі; дати поняття «пелікула», «спора»..

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати організми згідно одноклітинності і багатоклітинності; уміння співставляти процеси життєдіяльності одно- і багатоклітинних; розвивати увагу, мислення, уяву та уміння робити висновки. 

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до невидимих оку тварин та рослин; сприяти розумінню єдності походження представників різних царств. 

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно-рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичний: виконання лабораторного дослідження.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: схематичні малюнки.

5.Інтерактивні: аналіз і синтез думок, акваріум, мікрофон.

6.Сугестивний: застосування вірші (синквейнів), музика.

7.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

 

Міжпредметні зв язки: література, 

Матеріали та обладнання: слайди, малюнки, таблиці.

Основні поняття та терміни: хламідомонада, хлорела, евглена зелена, хроматофор, змішаний тип живлення, 

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Тестове експрес-опитування:

1. В організмі людини дизентерійна амеба найчастіше паразитує: а) у крові;

б) у печінці; в) у кишечнику; г) у головному мозку.

2. Укажіть переносника збудника малярії: а) муха цеце; б) блоха людська;

в) кровосисні комарі; г) іксодові кліщі.

3. Які організми називають паразитами:

а) ті, що спричиняють хвороби; б) ті, що живуть за рахунок іншого живого організму; в) ті, що потрапляють всередину тіла людини.

4. Як можна уникнути зараження дизентерійною амебою: а) мити овочі, фрукти та руки перед вживанням їжі; б) не пити холодну воду; в) чистити зуби.

5. Як можна уникнути зараження малярійним плазмодієм: а) не вживати погано просмажені страви; б) проводити боротьбу з комарами-кровососами;                  в) полоскати ротову порожнину.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Ознайомитись з іншими одноклітинними твариноподібними організмами хлорелою, евгленою зеленою та хламідомонадою, що здатні до фотосинтезу та порівняти їх із вже вивченими амебою та інфузорією. 

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Використовуючи різноманітні методи подати інформацію про одноклітинних організмів, що здатні до фотосинтезу: хламідомонадою, хлорелою та евгленою, яка має ще й змішаний тип живлення.

Звернути увагу на покриви тіла, живлення, дихання, виведення продуктів обміну, розмноження та переміщення в середовищі, а також роль у природі та житті людини.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Провести гру про життя вивчених організмів, уявивши кабінет водоймою, а учнів одноклітинними організмами. За бажанням кожен розмірковує над «своїм» життям. 

Деякі учні не беруть участі в грі, а залишаються поза водоймою, щоб виправити помилки, які допустять гравці. 

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Продовження ігрового моменту.

1.Подібне та відмінне у розглянутих тварин: на дошці записані складові частини клітин одноклітинних і учні усно розподіляють їх по амебі, інфузорії, хламідомонаді, хлорелі та евглені.

2.Окремо виписуються ускладнення в будові цих організмів, наприклад, два ядра інфузорії, її порошиця, хлоропласти в евглені і т.п. 

3.Виберіть одну правильну відповідь

1. Хламідомонада й хлорела на світлі живляться: а) готовими органічними речовинами, які вони вбирають з води; б) за допомогою фотосинтезу.

2. Нерухомий спосіб життя веде: а) хламідомонада; б) хлорела; в) евглена зелена; г) амеба протей.

3. Хлорела розмножується за допомогою спор: а) рухомих; б) нерухомих.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

Евглена зелена – одноклітинний організм, якому притаманні ознаки як тваринних, так і рослинних клітин.

Хламідомонада та хлорела – одноклітинні зелені водорості. Забарвлення їхнім клітинам надає зелений пігмент хлорофіл, який міститься в хлоропластах.

Хламідомонада має два джгутики, за допомогою яких плаває в товщі води. Вона здатна розмножуватись як нестатево, за допомогою рухомих спор, так і статевим шляхом. Хлорела джгутиків не має, тому її клітина нерухома. Вона розмножується лише нестатево, за допомогою нерухомих спор.

Хлорелу широко використовують як вітамінний та стимулюючий препарат.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Попереднє завдання для деяких учнів: історія дріжджів.

 

Урок 4

 

Дріжджі – одноклітинні гриби.

 

Мета.

Освітня. Продовжити знайомити учнів з одноклітинними організмами, розкривши особливості надзвичайно цікавих представників царства Грибів – дріжджів; звернути увагу на будову клітини дріжджових грибів, їхнє поширення у природі та значення.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати одноклітинні організми між собою, порівнявши дріжджі та хламідомонаду, евглену, інфузорію; розвивати увагу, пам'ять, уяву, уміння виділяти суттєве у матеріалі, що вивчається, уміння робити відповідні висновки.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до органічного світу та поняття єдності живих організмів між собою на основі клітинної будови.

  

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Форма уроку. Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

4.Візуальний: схематичні малюнки будови дріжджів та їхнього розмноження.

5. Інтерактивні: два-чотири-всі; аналіз думок, мікрофон.

6. Когнітивні: метод порівняння, метод символічного бачення (дріжджі-тісто).

7.Сугестивний: застосування музики.

8.Релаксопедичний: фізкультхвилинка.

 

Міжпредметні зв язки: медицина, історія, кулінарія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиця «Дріжджі», слайди.

Основні поняття та терміни: грибниця, хітин, гіфи, брунькування. 

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Гра “Конкурс одноклітинних тварин”.

До дошки виходять учні і кожен трьома реченнями розповідає про якусь тварину. Всі інші повинні визначити, про кого мова. Наприклад, 

№1. 

-розмножуюся в клітинах крові, викликаючи їх розмноження;

-за це людина мене недолюблює;

-вона усіляко бореться з комарами.

(це малярійний плазмодій)

№ 2.

-маю небагато коротких, широких псевдоніжок;

-живу у товстому кишечнику людини;

-можу викликати у людини тяжке захворювання.

(це амеба дизентерійна)

№ 3.

-маю клітинний рот і навколоротову заглибину;

-наявні два ядра;

-тіло вкрите війками, за допомогою чого і рухаюсь.

(інфузорія туфелька).

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Сьогодні ми повинні з’ясувати:

-Чим подібні гриби до рослин? 

-Де і як можуть існувати дріжджі?

-Що особливого в будові клітин дріжджів та процесах їхньої життєдіяльності.

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Починаємо із повідомлення учнів про історію дріжджів.

Ще з найдавніших часів людина навчилася використовувати дріжджі в своїх цілях: пекти хліб, виготовляти вино і пиво. Люди користовувалися ними, не знаючи їх природи і походження, і навіть, не знаючи, що це - живі істоти. І лише кілька століть тому великий вчений Левенгук за допомогою мікроскопу побачив їх. Почалося вивчення дріжджів, постійно повідомлялося про нові відкриття і дослідження, які тривають і донині. 

Всю історію тісного спілкування людини зі своїми постійними одноклітинними мікроскопічними супутниками - дріжджами можна умовно розділити на окремі періоди. 

Вже в ХХ столітті до нашої ери людина зуміла «приручити» дріжджі, навіть не знаючи про їх існування. Дріжджі працювали на людину, проводячи різні підбадьорливі напої, що містять етиловий спирт. Напій, що нагадує сучасне пиво  («буза»), був відомий вже в Давньому Єгипті. Там же виник спосіб приготування хліба з кислого дріжджового тіста. Це стало ясно після того, як у розкопках храму і гробниць фараона Ехнатона і його дружини - легендарної Нефертіті, що жили в другій половині XIV століття до нашої ери, археологи натрапили на скупчення форм для випічки хліба та глечиків для пивоваріння. 

У Китаї вже в Х столітті до нашої ери вміли відганяти спирт з дріжджової бражки для отримання міцних спиртних напоїв. Європейці звикли до спиртного дещо пізніше: виробництво віскі почалося в Ірландії в ХI столітті, а в ХIII столітті в Європі широко поширилося пивоваріння. Вінцем цього періоду можна вважати перший опис дріжджів, які в 1680 р. побачив у краплі бродячого пива під мікроскопом голландець Антонії Ван Левенгук. Хоча він і не пов'язав процесс утворення пива з життям цих дрібних «анімалькулей», але його малюнки до цих пір вражають точністю зображення дріжджової клітини. Після цього нічого нового про дріжджах не з'являлося цілих 150 років. 

Другий період займає весь ХIХ століття, починаючи з 30-х років. Це період зародження наукових знань про дріжджі, коли були зроблені перші наукові описи дріжджів (Каньяр де Латур у Франції, Теодор Шванн і Фрідріх Кютцінг у Німеччині), способів їх розмноження, спороутворення, життєвих циклів. Саме в цей період дріжджі були названі цукровими грибами. Найважливішою подією цього періоду було дослідження Луї Пастером в 1860-1876 рр.. спиртового бродіння і доказ його біохімічної природи. У 1881 р. Емілем Хансеном у Данії були вперше отримані чисті культури дріжджів. Використання чистих культур перетворило виноробство і пивоваріння, перетворивши їх з виду мистецтва у велику галузь промисловості. У самому кінці ХІХ ст. Хансеном і Клекером в Данії була створена перша класифікація дріжджів. 

Третій період охоплює XX століття. Він характеризується диференціацією наукових напрямів у галузі вивчення дріжджів. У першій чверті минулого століття створюється еволюційний напрям в систематиці дріжджів, організовується перша колекція дріжджових культур. Таким чином, наука про дріжджі, виконавши більш ніж півторастолітній шлях, продовжує інтенсивно розвиватися і в XXI столітті.

 

Робота з підручником, таблицями, слайдами із зображенням дріжджів. Вивчення їх будови та особливостей життєдіяльності.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

1.Знайти відео про розмноження дріжджів. Охарактеризувати цей процес, беручи до уваги життєвий досвід по випіканню хлібних виробів. 

2.Розкрити значення дріжджів у природі та житті людини.

3.Цікаво знати, що пивні дріжджі багаті на вітаміни. Як ви знаєте, вітаміни необхідні для нормального росту й розвитку нашого організму. Препарати із сухих пивних дріжджів можна придбати в аптеках. Такі самі вітамінні препарати на основі дріжджів використовують і для свійських тварин.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Виписати значення дріжджів окремими пунктами (згідно тексту підручника).

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

Дріжджі – це одноклітинні гриби. Їхні клітини мають овальну або кулясту форму. Вони не утворюють грибних ниток.

Дріжджі надають перевагу середовищам з високим умістом цукру: поверхні плодів і листків, нектару квіток тощо.

Розмножуються дріжджі брунькуванням.

Цукрові дріжджі широко застосовують у хлібопекарській промисловості.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Попереднє навчання: приготувати повідомлення про відкриття і вивчення бактерій. 

 

Урок 5

 

Бактерії – найменші одноклітинні організми. Будова, поширення, розмноження бактерій.

 

Мета.

Освітня. Ознайомити учнів з найменшими одноклітинними організмами - бактеріями, як представниками прокаріотів; розкрити будову та процеси життєдіяльності; особливу увагу звернути на особливість їхнього існування у природі.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою, аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та розуміння єдності всіх живих організмів.

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Форма уроку. Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3.Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

4.Інтерактивні: 

5.Когнітивні: метод символічного бачення, метод порівняння, метод фактів.

6.Релаксопедичний:  психологічне розвантаження.

 

Міжпредметні зв язки: фізика, мікробіологія, медицина.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди.

Основні поняття та терміни: бактерії, ціанобактерії, синьо-зелені водорості, прокаріоти, еукаріоти, молекула ДНК, циста, коки, бацили, вібріони, спірили, стрептокок, стафілокок, монотрихи, лофотрихи, перитрихи, бульбочкові бактерії.

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Повторення знань  про дріжджі згідно зазначеного плану, порівнюючи їх з розглянутими раніше одноклітинними:

-чи є особливості будови клітини дріжджів та якогось (за вибором) одноклітинного організму;

-яке живленням одноклітинних і дріжджів;

-як пожива надходить до клітини (особливості травлення, виділення неперетравлених решток);

-розмноження одноклітинних та дріжджів;

-значення одноклітинних та дріжджів.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Поміркуйте над словами М.Заболоцького та визначте тему нашого уроку.

Чарівний прилад Левенгука

Поверхню дослідив води,

Щоб вивчила нова наука

Життя незнаного сліди.

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Робота з різноманітним роздатковим та ілюстраційним матеріалом про особливості будови і життєдіяльності бактерій:

-про різноманітність бактерій у залежності від живлення (сапротрофи; симбіотрофи; паразитичні; фототрофні, хемотрофні);

-про форму їхніх клітин;

-про особливості поширення;

-про значення у житті інших живих організмів (корисне і шкідливе).

Повідомлення учнів про вчених, які внесли неперевершений вклад у мікробіологічну науку:

-у ХVІ ст. брати Ясени з Голландії сконструювали прилад із збільшувальних стекол для шліфування скла;

-у ХVІІ ст. Г.Галілей виготовив перший мікроскоп;

-у кінці ХVІІ ст. Р Гук та А.Левенгук удосконалили мікроскоп (мікроскоп Левенгука збільшував у 300 р);

-у ХІХ ст. Луї Пастер став засновником науки мікробіології.

 

Цікаво знати, що в 1 г ґрунту можуть існувати мільйони клітин бактерій. В 1 мл води забруднених водойм та повітря їхніх клітин налічують сотні тисяч. Спори бактерій знайдено в повітрі на висоті десятків кілометрів над поверхнею Землі. Є види бактерій, здатні оселятися навіть там, де немає кисню. Є види, поширені в гарячих джерелах, температура води в яких сягає +90 С. Деякі види бактерій виявлено в нафтоносних шарах на глибині кількох кілометрів.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Робота в зошиті:

- малюнок із позначеннями будови клітини бактерій; 

- малюнки бактерій різної форми.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Клітини бактерій не мають ядра. У них відсутні хлоропласти, мітохондрії, а часто й вакуолі. Їхня клітина оточена клітинною мембраною, над якою розташована клітинна оболонка. У цитоплазмі є зона з молекулою ДНК. Вона

виконує функції ядра. У багатьох бактерій клітина має один, кілька або багато джгутиків.

Є бактерії, здатні до фотосинтезу, інші – споживають готові органічні речовини.

Розмножуються бактерії поділом або брунькуванням, нитчасті ціанобактерії – ще й відокремленням ділянок нитки.

Несприятливі умови бактерії можуть переносити у стані спор або цист.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

1. Де поширені бактерії?

2. Яка будова клітини бактерій?

3. Як бактерії та ціанобактерії можуть переживати періоди несприятливих умов?

4. Чому ціанобактерій не можна віднести до водоростей?

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Урок 6

 

Роль  бактерій у природі  та значення в житті людини.

 

Мета.

Освітня. Закріпити знання учнів про бактерії; розкрити значення бактерій у природі та господарській діяльності людини; звернути увагу на профілактику організму від хвороботворних бактерій.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову і процеси життєдіяльності бактерій та представників інших царств; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки і узагальнення.

Виховна. Виховувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища та розуміння того, що кожен організм необхідний для колообігу речовин на планеті.

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Форма уроку. Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,  робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схеми «Значення бактерій».

5. Інтерактивні: карусель, коло ідей, броунівський рух, мозаїка, дерево рішень.

6. Креативні: метод «якби…», гіперболізації (збільшення об’єкта).

5.Релаксопедичний:  психологічне розвантаження.

 

Міжпредметні зв язки: географія, хімія, історія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: бульбочкові бактерії, азотфіксація, носток, спіруліна, антибіотики, епідемія, карантин, стерилізація, пастеризація.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Тестове завдання на “+” та “-“.

1.Бактерії – це одноклітинні організми. –

2.Ціанобактерії мають назву синьо-зелені водорості. +

3.Мікробіологія – це наука про бактерії. –

4.Бактерії самостійно не рухаються. –

5.Коки – паличковидні бактерії. –

6.Лофотрихи мають віяло джгутиків. +

7.Бактерія в перекладі означає “паличка”. +

8.Всі бактерії безбарвні. –

9.Стафілококи – гілочка коків. +

10.Аероби дихають киснем. +

11.Розмноження бактерій залежить від умов.+

12.Циста – міцна оболонка.+

13.Одна і та ж бактерія може бути корисна і шкідлива. +

14.Найбільше бактерій у грунті.+

15.Деякі корисні копалини утворилися за допомогою бактерій.+

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Проблемне запитання:

-Важко повірити, але існування життя на планеті залежить багато в чому від бактерій. Чи дійсно це так, будемо з’ясовувати.

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Розкрити взаємозв’язки бактерій з іншими живими організмами.

 

Значення бактерій.

 

1.Ціанобактерії зробили можливість існування на планеті грибів. рослин, тварин.

2.Бактерії відіграють санітарну роль – бактерії гниття.

3.Здійснюють процеси ґрунтоутворення (сапротрофні).

4.Бульбочкові бактерії засвоюють з грунту азот і перетворюють його на доступну для споживання рослинами форму.

5.За участю бактерій відбувається утворення газу та нафти.

6.Бактерії використовують для отримання кисломолочних продуктів, оцтовокислих, дублення шкур, виготовлення волокна з льону.

7.У мікробіологічній промисловості застосовують для отримання антибіотиків, вітамінів.

8.Використовують для знищення комах-шкідників, підвищення  врожайності, очищення стічних вод.

9.Викликають хвороби – туберкульоз, тиф, чуму, ангіну, дифтерію, ботулізм…

10.Створюють “цвітіння” води разом з водоростями, чим спричиняють пошкодження водоймищ.

11.У Японії та Китаї такі водорості як носток та спіруліну люди вживають у їжу. 

12.На плантаціях рису ціанобактерії використовують як добриво, завдяки їх здатності до азотфіксації.

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Опрацювати матеріал підручника про бактеріальні хвороби, причини зараження ними, шляхи проникнення бактерій та заходи профілактики.

Розглянути малюнки тварин, які є переносниками збудників бактеріальних хвороб.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Важлива роль бактерій і ціанобактерій у природі полягає в забезпеченні родючості ґрунтів, очищенні водойм, утворенні покладів залізних руд, родовищ нафти, природного газу тощо.

Оселяючися в організмах інших істот, одні види бактерій спричиняють різноманітні захворювання, інші, навпаки, можуть приносити їм користь.

Поширення хвороботворних бактерій можливе повітряно-крапельним шляхом, із сирою водою, їжею або через укуси кровосисних комах чи кліщів.

Для запобігання захворюванню на бактеріальні хвороби слід виявляти та лікувати хворих людей і тварин, зокрема за допомогою антибіотиків. Також запроваджують карантин та профілактичні щеплення.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Урок 7

 

Вольвокс – колоніальний організм. Ульва (зелений морський салат) – багатоклітинний організм. 

Мета.

Освітня. Продовжити знайомити учнів з одноклітинними організмами; розкрити особливості колонії одноклітинних – вольвоксу та ендорини; дати поняття «колоніальний організм».

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову і процеси життєдіяльності колоніального організму на відміну від одноклітинного; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки.

Виховна. Виховувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища та розуміння того, що кожен організм необхідний для колообігу речовин на планеті.

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь, пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань,  робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Візуальний: складання схеми «Значення бактерій».

5. Інтерактивні:два-чотири-всі разом, нескінчений ланцюжок.

6. Когнітивні: метод емпатії (вживання), порівняння.

5.Релаксопедичний:  психологічне розвантаження.

 

Міжпредметні зв язки: географія, історія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: колоніальний організм, евдорина, вольвокс, спеціалізовані клітини, ульва, ризоїди.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Виберіть одну правильну відповідь

1. Укажіть способи розмноження бактерій: а) спорами; б) поділом клітин;

в) цистами.

2. Укажіть ознаки, які відрізняють ціанобактерії від інших бактерій:                   а) наявність ядра; б) здатність до виділення кисню в процесі фотосинтезу;         в) здатність до існування за відсутності кисню; г) наявність джгутиків.

3. Зазначте функцію, яку виконують спори бактерій: а) розмноження; б) пере-

живання несприятливих умов; в) живлення; г) фотосинтез.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Від однієї клітини до багатоклітинності: чи є перехідні форми, чи є щаблі, по яких життя перейшло від однієї клітини до багатьох? 

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Поява багатоклітинності стало важливим етапом у розвитку організмів на нашій планеті. Серед примітивних багатоклітинних відомі всім – це ендорина та вольвокс, хоча раніше їх вважали колоніальними. Їхні клітини подібні і досить схожі на хламідомонаду. Здається, кожна з цих клітин живе незалежно одна від одної, але сучасні дослідження доводять, що клітини мають певний взаємовплив, тобто одні клітини впливають на інші. Контактують клітини між собою за допомогою власних оболонок. Контакти щільніші у вольвоксу, так як у нього оболонки клітин зростаються.

Клітини ендорини розміщені в 5 рядів в грудочці слизу. На одному з полюсів клітини дрібніші і не здатні до поділу. У вольвоксу крім дрібних клітин є й більші, що здатні до розмноження. Вони дають початок дочірнім особинам. Щоб вийти назовні, материнська оболонка руйнується і дочірня особина виходить назовні. 

Вченими доведено, що в ендорини і вольвоксу наявна спеціалізація клітин. Крім згаданих клітин різної величини, у них ще утворюються статеві клітини. Отже, клітини ендорини і вольвоксу відрізняються за будовою і функціями. 

Характеристика ульви – морського салату. Робота з підручником та роздатковим матеріалом (ст. 72).  

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Конкретизувати, що ж спільного і відмінного у одноклітинних і багатоклітинних організмів, порівнюючи їх між собою (за вибором).

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Серед водоростей є і багатоклітинні (наприклад, евдорина, вольвокс, ульва та ін.) види.

У примітивних зелених водоростей евдорини та вольвоксу зібрані разом клітини можуть бути подібними за будовою та життєвими функціями. При цьому кожна клітина часто виконує всі життєві функції: живлення, дихання, розмноження.

В ульви клітини спеціалізуються на здійсненні певних функцій: одні забезпечують процеси фотосинтезу, інші – прикріплення до поверхонь тощо.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

 

Урок 8

 

Губка – примітивний багатоклітинний організм

 

Мета.

Освітня. Продовжити формувати знання учнів про багатоклітинних організмів; ознайомити із примітивними багатоклітинними організмами – губками; дати їм загальну характеристику та визначити роль у природі.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності одноклітинних і багатоклітинних тварин; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, уяву.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючих організмів, до живої і неживої природи, до їх єдності та взаємозалежності.

 

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Форма уроку. Синтетична.

Місце уроку в навчальній темі. Останній у темі.

 

Методи і методичні прийоми:

1.Інформаційно - рецептивні:

а) словесний:  розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2.Репродуктивний. 

 Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

4.Інтерактивні: займи позицію, мозаїка. 

5.Когнітивні: метод емпатії (вживання), порівняння.

6.Креативні: метод «якби…», придумування, випадкових асоціацій.

7.Сугестивний: застосування віршованих творів – синквейнів.

8.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

 

Міжпредметні зв язки: географія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: губка, бодяга, амебоїдні клітини, радіальносиметричні організми, мезоглея, фільтратор.

 

ХІД  УРОКУ

 

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

 

Зачитуючи речення з підручника з різних параграфів учні повинні визначити, про які організми йде мова. Взяти речення про вольвокса, ендерину, ульву, хламідомонаду, хлорелу, можливо і про евглену.

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

 

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання:

- чому губки – найпримітивніші багатоклітинні тварини?

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

 

Відомо близько 5000 видів губок, в Україні – 30 видів. Тип поділяють на 3 класи: вапнякові губки, скляні губки та звичайні губки. Більшість їх живе на дні морів, але існують і прісноводні. Найпоширенішою прісноводною є бодяга. Вона зустрічається в наших річках, озерах, заплавах… Поселяються на підводних предметах, на камінні, на дерев’яних сваях… Вони утворюють нарости сірого, жовтуватого або брудно-зеленого кольору. Зовнішньо бодяга нагадує грудочки неправильної форми, гілчасті кущики або просто кірочки. Вони нічим не нагадують живий організм.

За будовою тіла губки – примітивні тварини, тому що тканини і органи у них не виражені. Тіло діаметром від кількох мм до 2м глечикоподібної, келихоподібної, кулястої або циліндричної форми. Складаються з ектодерми, ентодерми і мезоглеї. Все тіло пронизане великою кількістю тонких канальців. Місцями ці канальчики розширяються, утворюючи просторі камери. Внутрішня поверхня вислана шаром клітин, що мають довгі рухливі джгутики. Рух цих джгутиків викликає рух води. Вода входить у найдрібніші отвори – пори, якими пронизане тіло всієї губки, а виходить вода через більші отвори – устя. Вода приносить кисень та поживний матеріал – бактерії та дрібні залишки, що утворюються при розпаданні мертвих тіл тварин. Джгутикові клітини губок захоплюють харчові частинки і переварюють їх всередині своєї цитоплазми. Тобто, ніякої травної порожнини у них немає.

Між зовнішнім шаром клітин і клітинами, які вистилають канали і камери всередині тіла, знаходиться проміжний желеподібний прошарок. В ньому розсіяні окремі клітини, які виділяють тверді скелетні частинки у вигляді дрібних кремнієвих голочок, склеєних між собою в пучки. Такі пучки перехрещуються між собою і утворюють міцну сітку – скелет, який дозволяє губкам зберігати певну форму тіла. Крім того, ці голочки слугують надійним захистом від поїдання. І, звичайно, неприємний запах робить їх неїстівними. 

Розмножуються бодяги так: на початку літа у желеподібному шарі утворюються яйця і після запліднення там же і розвиваються в маленьких багатоклітинних личинок. Зовнішні клітини цих личинок мають джгутики, за допомогою яких вони на протязі кількох годин плавають. Вільно плаваючі личинки – амфібластула, паренхімула. Потім личинка прикріплюється нерухомо до якогось підводного предмету і перетворюється в молоду губку, при цьому джгутикові клітини з поверхні входять всередину тіла і утворюють вистилаючи поверхню камер.

Молода бодяга має вигляд маленького конічного бугорка з одним устям на верхівці. Потім з’являються бічні вирости – бруньки, що мають свої устя і врешті-решт утворюється колонія. 

Крім розмноження яйцями і бруньками бодяга може розмножуватися ще й так: на осінь у нижній частині тіла в желеподібному шарі утворюються маленькі шароподібні брунечки розміром 0,5 мм, що вкриті міцною оболонкою. З настанням холоду стара колонія губки гине, а молоді брунечки можуть перенести мороз. Весною із оболонки виповзає вміст, що складається з групи з’єднаних між собою клітин, з яких утворюється нова губка. 

Таким чином, губки мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови.

Серед морських губок є схожі на бодягу із кремнієвим скелетом і губки зі скелетом, що складається із вапнякових голочок і зірочок, з’єднаних органічною речовиною. У деяких глибоководних губок кремнієвий скелет утворює одну суцільну сітку зі спаяних між собою ниточок і перекладинок. Зовнішньо вони схожі на виріб зі скла, тому таких губок називають “скляними”.

Для губок характерний процес регенерації – відновлення втрачених частин тіла. 

 

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

 

Значення:

-бодягу висушують і використовують у медичних цілях;

-раніше натирали шкіру для приливу крові;

-вилучених з води купальних (грецьких) губок Середземного моря віджимають і залишають на сонці гнити, при цьому м’які частини руйнуються, а роговий шар зберігається, його використовують для обтирання тіла під час миття і купання.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

 

Губки – загалом нерухомі багатоклітинні поодинокі або колоніальні тварини, що мешкають у морях або прісних водоймах.

Тіло губок келихоподібне. У них є скелет з неорганічних та органічних речовин. Усередині тіла є порожнина, з’єднана із зовнішнім середовищем отвором на верхньому кінці тіла.

Губки мають клітини різних типів: покривні, комірцеві, амебоїдні та інші. Покривні клітини утворюють зовнішній шар губок; клітини із джгутиками, які зазвичай вистеляють порожнину губок, забезпечують рух води через їхнє тіло; амебоподібні клітини слугують для перетравлення їжі та транспорту поживних речовин до іншої клітини.

Вони мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Розробки уроків до теми “Бактерії” для 7 кл. Розробки уроків до теми “Бактерії” для 7 кл.
Бактерії 1. Загальна характеристика бактерій. 2. Різноманітність бактерій. 3. Значення бактерій у природі й у житті людини....
Всі розробки уроків до теми “Кишковопорожнинні” для 8 кл. Всі розробки уроків до теми “Кишковопорожнинні” для 8 кл.
Багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. 1. Загальна характеристика та різноманітність багатоклітинних тварин. Тип Губки. Загальна...
Всі розробки уроків до теми “Найпростіші” для 8 кл. Всі розробки уроків до теми “Найпростіші” для 8 кл.
Найпростіші 1. Загальна характеристика та різноманітність найпростіших – мешканців прісних водойм, морів та грунту. Лабораторна робота № 2...
Загальна характеристика типу Членистоногі Загальна характеристика типу Членистоногі
Загальна характеристика типу Членистоногі...
Загальна характеристика класу Птахи Загальна характеристика класу Птахи
Загальна характеристика класу Птахи. Особливості життєдіяльності птахів...