На сьогоднішній день тестування у навчальних закладах - складова частина навчального процесу. Основне з них - ЗНО - вирішальний етап шкільного життя, підготовка до якого триває у випускних класах практично протягом всього навчального року. У багатьох учнів виникає запитання: звідки тести прийшли до нас, коли виникли і навіщо?   

   Ще в середині III тисячоріччя до н.е. у Древньому Вавілоні проводилися іспити випускників у школах, де готували переписувачів, які були центральною фігурою месопотамської цивілізації. Він умів вимірювати поля, поділяти майно, пекти, грати на музичних інструментах. Під час іспитів перевіряли його уміння розбиратися в тканинах, металах, рослинах, а також знання всіх чотирьох арифметичних дій і, звичайно, уміння писати. 

   У Древньому Єгипті мистецтву жреців навчали тільки тих, хто витримував систему визначених іспитів. Спочатку кандидат проходив процедуру, яку можна було б зараз назвати співбесідою. При цьому з'ясовували біографічні дані, рівень освіченості, оцінювали зовнішність, уміння вести бесіду, перевіряли уміння працювати, слухати, мовчати. Проводили іспити вогнем, водою і погрозою смерті. Тим, хто не впевнений, що витримає всі тяготи тривалого навчання, пропонувалося подумати - з якого боку остаточно закрити за собою двері в храм - із внутрішнього чи зовнішнього. Повідомляється, що цю сувору систему іспитів і добору успішно переборов у молоді роки Піфагор. Повернувши після навчання в Грецію, він заснував свою школу, допуск в яку відкривав тільки після серії різних іспитів, схожих на ті, котрі витримав він сам.

   Піфагор підкреслював важливу роль інтелектуальних здібностей, і тому надавав значення їх діагностиці, використовуючи при цьому важкі математичні задачі. Вважають, що Піфагор звертав також увагу на ходу і на сміх молодих людей, стверджуючи, що манера сміятися служить найкращим показником характеру людини. Він уважно відносився до рекомендацій батьків і вчителів, ретельно вів спостереження за кожним новачком, особливо після того, як останнього запрошували вільно висловлюватися і, не соромлячись,  заперечувати думці співрозмовника.

   У III тисячоріччі до н.е. у Китаї існувала посада урядового чиновника. Відповідно, з'явилися і перші елементи профвідбору на цю посаду. У китайському суспільстві ці іспити сприймалися майже як свято. Тему іспиту нерідко давав сам імператор, і він же проводив перевірку знань претендентів і на заключному етапі конкурсу.

   Іспит - важлива частина життя багатьох народів світу, з часів найдавніших цивілізацій і до наших днів. А щодо тестів? Найбільш розповсюджене зараз визначення тесту дається в перекладі з англійського слова "test" - іспит, перевірка, проба. 

   Історія тестів почалася наприкінці XIX століття. Це був період революційної зміни суспільної свідомості, що співпав за часом з науковою кризою, яка вразила природознавство. Родоначальником тестового руху можна назвати відомого англійського вченого Френсиса Гальтона. У 1884-1885 роках він провів серію іспитів для відвідувачів своєї лабораторії. Туди приходили діти і дорослі, віком від 5 до 80 років. За невелику плату там визначалися швидкість реакції, вага, життєва ємність легень, сила кисті (стискання відомого кожному ручного динамометра - це винахід Ф. Гальтона) сила удару кулаком, ріст, гострота зору. Крім того, оцінювалися здібності запам'ятовувати букви і розрізняти колір, ряд фізіологічних можливостей організму і деякі психічні властивості. По повній програмі було обстежено 9337 чоловік. Хоча не всі іспити Гальтона можна назвати тестами з позиції сьогоднішнього дня, хоча він зробив перший крок на шляху створення об'єктивних методів оцінки здібностей і властивостей особистості. 

   Дж.Кеттелл першим, імовірно, побачив у тестах засіб виміру властивостей особистості. У роботі, опублікованій в 1890 р., він дав список 50 лабораторних тестів, до яких була стандартна інструкція, де підкреслювався науково-лабораторний характер іспитів і вказувалося, що лабораторію варто добре обладнати, а під час тестування в неї не допускати глядачів. Усі випробувані однаково інструктуються, вони повинні добре засвоїти, що і як потрібно їм робити, а також робилися рекомендації з підрахунку балів. 

   Більшість завдань Дж.Кеттелла і Ф.Гальтона можна зараз назвати психомоторними завданнями, тому що їх тестам явно не діставало стандартизації процедури тестування і правил інтерпретації результатів. Практичні потреби вивчення здібностей були сформульовані тоді у вигляді важливої для педагогіки і психології проблеми дослідження індивідуальних розходжень. Дослідження цієї проблеми і дало імпульс до появи перших тестів. Вимір за допомогою тестів здавалося тоді справою претензійною. 

   Починаючи з першого десятиліття XX століття, повсякденне уявлення про тести і їх наукове визначення стали помітно відрізнятися одне від одного. Хоча всякий тест містить у собі завдання, як елементи іспитів, він не зводиться тільки до цього. На кожному етапі розвитку науки змінювалися вимоги до тестів і самі тести. Тест став засобом педагогічного виміру, що вигідно відрізняє його від всіх інших форм педагогічного контролю.

   До кінця ХІХ століття в Європі склалися дві традиції в контролі знань. Одна, її можна умовно назвати німецькою, у якій упор робився на усні форми іспиту, у присутності комісії, що складалася щонайменше, із двох чоловік. На іспиті давалися одне-два порівняно об'ємні питання, відповідь на які повинні були свідчити про рівень знань усього курсу. Інша традиція, яку можна назвати англійською - письмова форма контролю, під час якої випробуваним давалося десять-дванадцять коротких завдань, з різних тем. 

Отже, можна сказати, що з кінця XIX століття ми запозичили, в основному, німецький варіант перевірки знань. У ті роки тестів ще не було, питання їх розробки і застосування для оцінки знань не ставилось і не обговорювалось. Перші звіти педагогічного суспільства свідчили про дискусії: корисність і шкідливість бальних оцінок. Наприклад, "...захисники балів готові були майже уступити своїм опонентам, вони погоджувалися визнати, що оцінка успіхів учнів балами в багатьох відносинах незручна і вносить у школу багато небажаних елементів", або «смерть балів чекає неминуче; не нині, завтра, дні їм полічені", «чи слід,  чи не слід успіхи учнів виражати цифрами?» 

   Перша спроба наукового виміру інтелектуальних здібностей дітей була зроблена на початку XX століття. Це відбулося у Франції. Автори створеного для цієї мети тесту А.Біне і Т.Симон провели емпіричну перевірку завдань, що претендують на включення в тест.    Для оцінки завдань тесту автори використовували такі основні критерії: 

1) емпіричну міру складності кожного завдання, що визначалася на групах дітей різного віку; 

2) інформацію про ступінь збігу результатів тесту з думкою викладачів;

3) стандартна інструкція з проведення тестування.

   Перша світова війна активізувала розробку тестів для визначення професійної придатності і для прискореної підготовки людей, що володіють потрібними для військової справи знаннями і навичками, інтелектуальними і фізичними якостями. Інтенсивне технічне переозброєння промисловості провідних капіталістичних держав на початку XX століття актуалізувало проблему "людина - техніка". Усе гостріше стала усвідомлюватися думка про те, що не кожен бажаючий зможе керувати складними технічними пристроями: для цього необхідні знання, здібності і відповідні навички, а виходить, потрібні тести, професійний добір і професійна підготовка. За даними англійської статистики, у першу світову війну тільки 2% втрат авіації були зв'язані безпосередньо з бойовими операціями; 8% було загублено через дефекти матеріальної частини, а більше всього - 90% утрат було викликано професійною непридатністю тих, хто пілотував літаки.

   Тим самим був підготовлений ґрунт для розгортання науково-дослідних робіт з тестових методів оцінки особистості. У США був створений перший варіант так званого групового тесту, що дозволяв швидко оцінити придатність призовників до військової служби в різних родах військ. Створений тест розглядався як таємна зброя, тому всі іспити, масштаб досліджень і результати не розголошувалися. 

   Перші тести для об'єктивного контролю знань, умінь і навичок з'явилися на початку XX століття. Вони швидко завоювали популярність серед викладачів вузів і шкіл в Англії і США, а пізніше в СРСР. Приблизно з цього часу їх стали в США називати педагогічними. Саме ці тести викликали насторожене до себе відношення в прихильників традиційної, "чистої", без тестів, педагогічної науки і практики. Така ж сторожкість виявлялася і стосовно педології, що широко спиралася на тести. На хвилі революційних перетворень "перемогли" прихильники вигнання зі школи тестів, будь-якого контролю знань і, разом з цим, педології. Педологія стала першою в списку наук, що пізніше назвуть репресованими. 

   В ті роки були, однак, і інші виступи - на користь тестів. Так, відомий психолог М.Я.Басів говорив: "Я думаю все-таки, що ця довга, часом гостра критика тестової методики зрештою приведе не до повалення, не до скасування цієї методики, а навпаки, до її зміцнення у визначених границях, у яких вона, мабуть, має повне право на застосування й існування".

   У 1936 році була прийнята Постанова, що на довгий час перешкодила спробам розробки і застосування тестових методів у сфері освіти, профвідбору і профорієнтації. Хоча частина тестів застосовувалася під виглядом контрольних завдань, іспитів; і навпаки, різні іспити нерідко називалися тестами. Офіційно заборона на застосування тестів так і не була відмінена. Її скасувало саме життя. Застій у розробці тестів і їхньому застосуванні продовжувався біля сорока років - із середини 30-х до кінця 70-х років, після чого знову стали з'являтися публікації з цієї проблеми, спрямовані як на користь тестів, так і проти них. Типові аргументи опонентів тестового методу зводилися, в узагальненому вигляді, до наступного твердження: 

-тести використовуються в капіталістичних країнах, де з їхньою допомогою зважуються питання расової і класової диференціації;

-застосування тестів принижує перевагу особистості, особливо у випадках, коли одержувані бали виявляються нижче середнього рівня;

-ніякі методи виміру не можуть замінити викладача і його особистий досвід;

-в педагогіці немає і не може бути точної одиниці виміру, і тому не слід утрачати час, сили і засоби на розробку неточних методів.

У цих твердженнях багато суперечливого, і навіть помилкового.

 У  США проти використання тестів виступали представники основних груп населення - дорослі і діти, білі і негри, робітники й управлінський персонал, а також представники національних меншин. Випадки порушення етики у використанні тестів виявилися настільки злободенними, що ними змушений був зайнятися конгрес, що улаштував спеціальні слухання по цій справі. У результаті було прийняте рішення, що засуджує неетичне використання тестів. У серпні 1966 р. у сенаті США обговорювалася пропозиція про повну заборону тестів, але ця пропозиція не була підтримана більшістю. У 1884 р. у США вийшла перша книга з тестовими матеріалами, яка містила завдання і відповіді до них з оцінкою за п'ятибальною шкалою. У цій книзі містилися завдання з математики, історії, граматики, навігації, давалися зразкові тексти для творів разом з методом кількісної оцінки творів.

   У  США критика тестів не припинялася ніколи, так само, як робота над їхнім удосконаленням і застосуванням. За наявними даними, у цій країні більшість населення (90%) щонайменше один раз у житті тестується. Щороку знання і здатність учнів перевіряються там за допомогою 47 мільйонів тестових бланків, що випускаються приблизно 400 тестовими компаніями. Серед останніх маються як дрібні, так і великі. Щорічною перевіркою інтелектуальних здібностей і знань піддаються практично всі студенти вищих і учні середніх навчальних закладів. Від результатів цих перевірок залежить як престиж вузу, так і кількість грошей, що відпускаються зацікавленими фірмами на підготовку фахівців у тому чи іншому вузі. Кожен вуз намагається залучити до себе тих абітурієнтів, у кого тестові показники виявилися порівняно вищі. 

   Радянська школа, що відроджувалася після революційних потрясінь, відкрилася практично усьому відомим тоді у світі педагогічним новаціям, таким як Вальдорфські і Монтессорі-школи та ін. Серед цих новацій минулого є й тести. Розквіт був, однак, не довгим. Тести виникли значно пізніше того періоду, коли в Європі вже склалися перші педагогічні системи Коменського, Ушинського, Дистервега, Гербарта, Песталоцці й ін. 

   З тих пір відношення до тестів стало неоднозначним. Одні бачили в тестовому контролі засіб приниження ролі педагога, сприймали тести як засіб вираження недовіри до оцінок, що традиційно виставляються, і тому виявляли визначену настороженість. Інші вважали самі тести винними в різних порушеннях і тому відкидали ідею тестового контролю знань з порога. І тільки деякі розглядали їх як засіб радикального перетворення навчального процесу убік його об'єктивізації - і ставали ентузіастами цього методу.

   З ХХ ст. у контролі знань намітилися дві основні тенденції. Перша зв'язана із застосуванням традиційних форм і тривалим, що розтягнулись на піввіку, періодом активного ігнорування тестів. У сфері освіти це виявлялося в повсякденній прихильності до традиційних іспитів, у той час як у багатьох країнах уже давно той, хто вчить, не береться ставити підсумкові оцінки учням за свою ж роботу. Там це вважається порушенням професійної етики і тому суспільна думка схиляється на користь незалежного тестового контролю знань. Таким чином, на сьогоднішній день тестові технології є одним із засобів оцінки результатів навчання, а також оптимізації навчального процесу. Тестова перевірка є швидким та ефективним способом перевірки знань, дозволяє виявити рівень знань, умінь і навичок, бачити досягнення кожного учня на різних етапах навчальної діяльності.

   Педагогічні тести поділяються на альтернативні, вибіркові (варіативні), послідовні (порядкові), конструктивні, розподільні, схематичні, кількісні, порівняльні, узагальнюючі, проблемно-пошукові, практичні.

   Тести класифікуються залежно від їх спрямованості в наступні групи:

- тести здібностей; за результатами, отриманими при їх проведенні можна судити про загальні передумови учня, орієнтуватися в завданнях і ситуаціях;

- тести особистості; вивчаються реакції навчаючого на завдання тестів, за якими можна судити про особливості характеру;

- тести досягнень; типовими для цієї групи є дидактичні тести, коли на основі результатів виконання завдань судять про рівень оволодіння учнями певним навчальним матеріалом.

   Педагогічні тести можна розділити на дві групи: статистичні (нормативні) і критеріальні, які не уточнюють відмінності в результаті діяльності тестованих, а показують, якого рівня вони досягли у відповідності з цілями навчання.

   Тести так ввійшли в життя людини, що крім шкільних педагогічних існують логічні тести, психологічні тести, тести ДАІ, драйв-тести, тести на алкоголь, тести на визначення вагітності, медичні тести (наприклад, тест на ВІЛ, Папаніколау тест), кулінарні тести, тести (IQ) на визначення інтелекту...