Живі організми мають такі властивості, яких не існує в неживій природі, серед них надзвичайну важливість має подразливість. У неживій природі об'єкт залишається пасивним щодо впливів різноманітних чинників, а в живій природі живі істоти проявляють активність. Притаманна живій природі подразливість є відповідною реакцією живого організму на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища. Здебільшого вона відбувається у формі збудження і зовнішньої відповідної вибіркової реакції. Будь-яка жива істота, її тканини і органи, здатні тією чи іншою мірою реагувати на вплив зовнішніх умов певною реакцією - кількістю доцільних дій. У результаті таких дій подразників відбуваються кількісні і якісні зміни обміну речовин. Реакція на подразнення називається подразливістю, з якою тісно пов'язані процеси росту, розвитку та розмноження. Живі організми на відміну від неживих здатні до активної відповіді на подразнення, такої, яка здійснюється за рахунок енергії самого організму.

Подразливість є основою появи більш високого рівня відо¬браження - психічного, що проявляється у формі здатності відчувати, а здатність відчувати - це чутливість. Чутливість проявля¬ється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпо¬середньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Поява і розвиток чутливості - нового рівня відображувальної діяльності - перебували в нерозривному зв'язку з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи та ор¬ганів чуттів.

Подразливість являє собою здатність живої істоти відповідати на безпосередні впливи середовища процесами, що підтримують життя організму та викликає пристосувальні процеси, що врівноважують організм із середовищем. Проста подразливість - це здатність організму відповідати на життєво важливі впливи середовища. Шляхом еволюції простої подразливості виникла психічна форма реакції на середовище, яка передбачає подразливість по відношенню до тих явищ середовища, котрі не мають життєвого значення, але орієнтують організм у середовищі, тобто виконують сигнальну функцію.

Чутливість - це властивість, придбана тваринами на певних етапах еволюції, відбивати вплив середовища. За допомогою чутливості організм завжди суб'єктивно відбиває вплив середовища. З її появою починається еволюція психічного відбиття, вищою формою якого є свідомість. 

Нервова, м'язова та залозиста тканини, крім подразливості, володіють якісно новою, вищою властивістю – збудливістю, яка є властивістю тканини відповідати на подразнення хвилеподібним поширенням імпульсів збудження. У результаті цього тканина чи орган переходять від видимого спокою до діяльного стану, що називається збудженням. Отже, подразливість називають ще збудливістю - властивістю клітин, тканин, органів і внутрішньоклітинних утворень реагувати на різні зміни факторів внутрішнього і зовнішнього середовища зрушенням функцій і структур. Ця властивість забезпечує адаптацію живих організмів до мінливих умов середовища. 

Подразливість примітивних організмів - мікробів, найпростіших, а також деяких клітин – сперматозоїдів та лейкоцитів відображається в таксисах - здатності пересуватися по відношенню до подразника.

У рослин збудливість проявляється у вигляді рухових реакцій, а також в реакціях на гравітацію, хімічний склад навколишнього середовища, електричні або механічні подразнення, світло, магнітне поле Землі. Рослини, як відомо, не мають органів чуттів, властивих тваринам і людині, але у них є рецепторні білки і клітини, за допомогою яких рослини реагують на подразники.

Людям і тваринам властиво різноманіття реакцій на різного роду подразники, яке забезпечується рефлексами, вищою нервовою діяльністю і свідомістю. Збудливість складних організмів проявляється, переважним чином, у чутливому сприйнятті подій навколишнього світу за допомогою сенсорних систем, головним чином їхніх рецепторів. Потім інформація за допомогою нервових імпульсів передається до відповідних відділів головного мозку. А потім вже мозок віддає «накази» тим чи іншим органам, регулювати процеси життєдіяльності.

Таким чином, подразливість - це один з показників реактивності організму. Реактивність - механізм, закладений самою природою, спрямований на збереження і розвиток не тільки кожного виду живого організму, а й конкретної його особини.