З певних причин ми радіємо, з інших дивуємося, боїмося. За дослідженнями вчених емоції та їх прояв – це результат роботи головного мозку, тобто мозок формує емоції. Вважається, що людина відчуває шість основних емоцій: радість, гнів, сум, страх, здивування і відразу або огиду. Цей перелік не змінився з часів Аристотеля (IV ст. до н. е.) хоча спочатку він запропонував наступну класифікацію емоцій: страх, агресивність, прагнення до руйнування, терплячість, незалежність, відданість, цікавість, бажання творити, прихильність, прагнення до пригод і змін, жадоба влади, гордість, прагнення до успіху, залежність, схиляння, шанобливість, повагу, наслідування, відраза, співчуття, щедрість. А ось за  К.Ізардом існує 10 фундаментальних емоцій: цікавість, радість, здивування, гнів, горе, огида, відраза, страх, сором та вина.

   Фізіологи вважають: емоції - досить складний стан організму, що викликає зміни в тілі різного характеру:

- в серцево-судинній діяльності, що позначається на швидкості скорочень серця – пульсі;

- в диханні, яке може прискоритись або взагалі затамуватись;

- у виділеннях залоз зовнішньої секреції, що яскраво помітно при виділенні поту, сліз;

- у гормональній діяльності, наприклад, виділення адреналіну в кров. 

   Емоції викликають стан збудження,  хвилювання, імпульсивність поведінки, хоча фахівці проводять відмінність між емоціями і почуттями, настроєм, переживаннями.   «Я боюсь контрольної роботи» - це почуття, а «Мені страшно» - це емоція.»

   У більшості учнів емоції добре проявляються зовнішньо, але у декого можуть практично не мати зовнішніх проявів і сприймаються як стан, що відбувається «в ньому». І на мою думку – це набагато гірше, адже учитель на уроці повинен бачити, що відбувається з кожним учнем, як він реагує на розуміння, або не розуміння матеріалу. 

Емоції можуть змінюватися досить швидко і протікати досить інтенсивно. Коли учні радіють - їхні щоки піднімаються від посмішки і очі випромінюють заряди позитивної енергії; коли учні гніваються, на їхніх обличчях виражаються незадоволення і роздратування. Якщо учень на уроці сумний, його очі практично дивляться вниз, ховаються під повіками, а куточки рота опущені. Інколи можна спостерігати страх: зіниці дитини розширяються, тіло напружується і стає неначе скованим. При вивченні деяких тварин, особливо червів, учні показують свою відразу: ніс морщиться, верхня губа піднімається, або губи можуть мимовільно стиснутися. Але найчастіше при вивченні біології діти дивуються. Давня мудрість говорить: "Мислення розпочинається тільки із здивування”, а здивувати дитину можна лише на уроках біології. Отже, тільки біологія може емоційно пробудити розум дитини. В хвилини здивування учні виражають це практично однаково: брови піднімаються, лоб зморщується, очі, а інколи і рот, широко розкриваються, як вони всі говорять: щелепа відпала. Отже, міміка — універсальний спосіб прояву емоцій серед людей. Центр розпізнавання емоцій розташовується в правій півкулі головного мозку.

   Вікіпедія пише, що емоції виявляються у зовнішній поведінці і у перебудові внутрішнього середовища організму, що має своєю метою адаптацію організму до середовища проживання. Наприклад, емоція страху готує організм до «поведінки уникнення»: активізується орієнтовний рефлекс, що активує система мозку, посилюється робота органів чуття, в кров виділяється адреналін, посилюється робота серцевого м'яза, дихальної системи, напружуються м'язи, сповільнюється робота органів травлення тощо. 

   Контролює емоції лімбічна система, наприклад, у небезпечній ситуації таламус посилає сигнал у мигдалеподібне тіло, що примушує людину відчувати тривогу. Якщо ситуація нормалізується, сигнал поступає у передлобну кору, яка здійснює контрольні функції. 

   Одна з найважливіших особливостей емоцій - їх індикаторний характер, тобто здатність формуватися по відношенню до ситуацій і подій, хоча вони реально в цей час можуть не відбуватися, і існують тільки у вигляді ідеї про пережиті, очікувані чи уявні ситуації. Наприклад, учні не можуть дочекатися вивчення якихось цікавих тем, які вони бачили в підручнику далі, або як себе не осоромити під час відкритого уроку, або не зрозумівши якусь тему боятися, щоб вона не попала на ЗНО…

   Інша важлива особливість емоцій дитини і дорослих також – їх здатність до узагальнення і комунікації, бо вони можуть передаватися між людьми або тваринами. Через що емоційний досвід включає в себе не тільки індивідуальні переживання, але й емоційні співпереживання, що виникають в ході спілкування, сприйняття нового матеріалу на уроці. Фізіологи вважають, що існує так званий феномен «емоційного зараження» — емоції, особливо в середовищі стадних тварин, проявлені в поведінці однієї особиною, викликають схожі емоції у інших особин, які ці прояви спостерігають. У людському середовищі цей ефект так само присутній і особливо помітний в поведінці натовпів. Серед учнів часто виникає емоційне співзвуччя, або емоційний відгук — оперативна емоційна реакція на поточні зміни в середовищі: побачили щось гарне, цікаве - захопилися. Емоційний відгук визначається емоційною збудливістю людини. Одним з видів емоційного відгуку є синтон. Синтон — здатність гармонійно відгукуватися на стани інших людей і в цілому явищ навколишнього світу - відчувати себе в гармонії з природою, з людьми чи людиною, тобто це вважається емоційним співзвуччям.

   Таким чином, можна визначити, що емоції виконують різноманітні функції: відображальну, оцінюючу, мотиваційну, сигнальну, прогностичну, спонукальну, комунікативну, маніпулятивну, пізнавальну та оздоровчу.

Крім емоцій ми досить часто стикаємося із емоційними станами учнів: по-перше, настроєм – найпоширенішим емоційним станом. До обставин, що змінюють настрій дитини можна віднести:

-органічні процеси - хвороба, втома, повноцінний сон;

-зовнішнє середовище - бруд, шум, важке повітря, неприємний колір погіршують настрій; чистота, тиша, свіже повітря, затишок піднімають настрій;

-взаємовідносини між людьми - образа, грубість погіршують настрій; привітність, довіра, такт піднімають настрій;

-мисленні процеси - образи, в яких відображаються негативні емоції погіршують настрій; образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій.

   За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють позитивні і негативні емоції. Над вивченням емоцій працювали, працюють і будуть працювати вчені. Найвідомішим із шкільних підручників є К.Анохін, який розробив теорію емоцій. Вона стверджує, що сила емоції визначаються ступенем досягнення мети. Якщо мета досягнута, то виникає позитивна емоція, якщо не досягнута, то негативна. Учні на 97% згодні з цим. 

   Формула Симонова 

   Широке визнання набула створена психофізіологом Павлом Симоновим формула, яка в короткій символічній формі представляє сукупність факторів, що впливають на виникнення і характер емоції: Е = f (П (Ін-Іс)) де:

-Е - емоція, її ступінь, якість і знак; 

-П - сила і якість актуальної потреби;

-Ін - інформація про кошти, які прогностично необхідні для задоволення потреби;

-Іс - інформація про існуючі засоби, якими реально володіє суб'єкт;

-(Ін-Іс) - оцінка ймовірності (можливості) задоволення потреби на основі вродженого і онтогенетичного досвіду.

   Ця формула не застосовується для отримання конкретних кількісних значень, а тільки для ілюстрації самого принципу формування позитивних чи негативних емоцій різної сили.