Сосна оспівана в піснях, опоетизована в легендах, вона завжди була поруч людського обійстя, а сосновий бір – своєрідною коморою для сільського мешканця. Коли приходила глибока осінь, перший приморозок студив землю, бір одлунював людським голосом. Усім селом сходилися люди, щоб заготовити глиці. Дорослі і діти нагрібали цілі копиці опалої і за літо вистиглої хвої. Нею утеплювали хати, прикривали копиці з насінневою картоплею, використовували для підстилки домашнім тваринам, топили в плиті.
Сосна легко піддається ручній обробці, зберігає тепло, не псується, а тому широко використовується у будівництві. Здавна з неї зводили зруб, тонші деревини йшли на крокви, нею слали стелю і підлогу, робили дах.

Майже усе хатнє начиння також виготовляли із сосни: мисник, вішалку, лави, діжу, пороги. У новій тесовій хаті народжували дітей, господарі обзаводилися всіма необхідними пожитками, в тому числі й скринею, без якої не обходилася жодна родина. У ній зберігали святковий та ритуальний одяг, інші речі побутового вжитку, при потребі її використовували як стіл. Дівчина, яка виходила заміж, обов´язково мала отримати від батька як придане традиційну скриню. Народні майстри виготовляли її переважно із соснових дощок, бо саме це дерево найкраще оберігало від молі, його не точив шашіль.
А що вже говорити про господарські прилаштунки: цебрики, діжки, всілякі барильця, бодні для зберігання збіжжя й муки. Все це виготовлялося із соснового матеріалу.
Із сосни поліщуки виготовляли довбані та дощані човни. Такі вироби найкраще відповідали потребам в умовах Полісся. Вони дуже легкі, зручні при транспортуванні. Соснові човни не потребують осмолу, не сиріють, вони довговічні.
Ще давні язичники віддавали сосні “пальму першості”. Це дерево символізувало вічне життя, а тому біля нього влаштовували капища, відзначали тризни, жертвоприношення, сосну висаджували на місці поховань, а труну, як правило, робили з соснових дощок.
Свідчення того, що сосна символізувала “дерево життя” є ряд звичаїв, які перейшли і в пізніші обрядодійства. Одне з таких – весільне гільце. За усталеним ритуалом, дружки перед весіллям йшли до лісу, зрізували кучеряву сосонку і в оселі молодої її розкішно заквітчували.
Сьогодні відомо, що в сосновому лісі повітря цілюще, свіже, і не лише стерильне, а також виявляє протимікробну дію для дихальних шляхів.
Таким чином сосна в людському повсякденні, крім побутово-ритуального, має величезне господарське значення. В народі кажуть: “Поліщук без сосни, що козак без коня”. Хата, і все що біля неї, тісно ув´язується із сосною: тини, загорожі, криниці, освітлення, опалення, засоби транспорту... Тому не випадково в народі говорять: “Сосна годує, лікує, одягає і обігріває”.скачать dle 10.3фильмы бесплатно