На думку вчених, майже невідомих на сьогоднішній день на Україні хохуль  (їх називають ще  вихухіль), не перевищує кількох десятків особин. У нинішній час природним ареалом проживання цих тварин вважається територія, обмежена річками Дон, С.Донець, Дніпро, Урал, Волга. Їх можна зустріти на території України, Казахстану, Білорусії та Литви. На Україні – це Сумська та Луганська областi. Пiсля 1970 р. хохулі  зафiксовані на р. Сеймi, зокрема, поблизу сiл Волинцевого та Манухiвки Путивльського району, Рижiвки - Бiлопiльського району Сумської обл. на межi з Курською областю Росiї, в якiй хохулю звичайну було успiшно аклiматизовано. У ХХ ст. в Українi вид знаходили в басейні Днiпра - на рiчках Гнилому Ташлику, Сурi, Самарi, у деяких мiсцевостях Харкiвської та Донецької областей.
 Хохуля - найстаріший ссавець на Україні з ряду комахоїдних: до 20 см довжини (з хвостом 35 см), вагою до 500 г, тобто трохи крупніший щура. Волосяний покрив бурувато-коричневого кольору, на животі - сріблястого. Вушних раковин немає, слухові отвори замикаються шкірною складкою.  Є зуби, всього їх 44. У них дуже слабкий зір, який компенсується добре розвиненим дотиком і нюхом. Недорозвинені очі свідчать про те, що хохуля багато часу проводить під водою і в норах. Не шкодить сільськогосподарським культурам.
 Хохуля чудово пристосувалася до водного способу життя, тому селиться в тихих, стоячих, або малопроточних водоймах, досить глибоких (не менше 2 м), порослих водяними рослинами. Добре плаває і спритно пірнає, розшукуючи на дні водойми черв'яків, молюсків, п'явок, різних водних комах. Під водою хохуля знаходиться не довго. Пірнувши, через деякий час з'являється на поверхні, щоб спокійно з'їсти здобич. Живиться безхребетними тваринами й рослинними кормами: бульбами, молодими пагонами рогозу, стрілолистом, білим лататтям. Взагалі, хохулі потребують великої кількості їжі. Дорослий ссавець за одну добу здатен з'їсти кількість їжі рівну його вазі. У літній період хохуля вживає в їжу в основному тільки придонну живність. Під час зимових місяців до цього корму додаються ще різноманітні рослинні корми, і навіть дрібна риба. При добуванні корму, звірятко постійно використовує одні й ті ж шляхи пересувань. В осінній період під льодом видно дугоподібні доріжки, які тягнуться вздовж берега на багато кілометрів.
 Хохуля активна під час сутінок та вночі. В берегах риє нори. Кубла влаштовує у норах на високих берегах, вхід до яких розміщує під водою. Мускусні виділення служать для мічення території. Тільки після ретельних пошуків можна виявити вириту нору. Вхід в неї, зазвичай, починається отвором, розташованим у воді, на глибині 15-40 см нижче її рівня. Іноді така нора має й інший вхідний отвір, який розташовується нижче верхнього на 30-35 см. Це отвір хохуля риє при зниженні рівня води у водоймі, в такому випадку старий отвір виявляється значно вище рівня води. Закінчується нора помітним розширенням, в якому розміщена гніздова камера. Така камера завжди знаходиться значно вище рівня води і буває так близько до поверхні землі, що, йдучи по березі водойми, в неї можна провалитися. Відстань між такими норами становить близько 25-30 метрів. Щоб дістатися від однієї нори до сусідньої, тварині потрібна всього лише одна хвилина. Запасні нори служать місцем відпочинку і поїдання здобичі. Щоб не заплутатися під водою і завжди правильно відшукати свою нору, хохулі по дну прокладають спеціальні траншеї, по яких і пересуваються. Таким чином, нори звіра бувають гніздовими, запасними та весняними. Гніздові нори найнадійніші і складні. Запасна нора має дуже просту структуру - короткий хід з камерою і вологою підстилкою.
      Важкий час настає для хохуль навесні, в період повені, коли більшість їх нір виявляються залитими водою. У цей період і починається гон, коли звірята починають ганятися один за одним. Хохуля - моногам. Самка один раз (іноді двічі) на рік через 45-50 днів вагітності народжує 1-5 (частіше 3-4) малят, які прозрівають лише через 35-40 днів. Ростуть вони досить швидко і повністю самостійними і статевозрілими стають до 8-10 місяців.    
      М'ясистий, товстий хвіст хохулі дорівнює довжині тіла і має своєрідну будову: біля основи він майже круглий, ближче до кінця веслоподібно сплюснутий з боків. Покритий хвіст дрібною лускою, між якою росте рідке волосся. Хвіст також служить хохулі для плавання.
 Але найбільший інтерес представляє будова голови хохулі. Ніс витягнутий у довгий, рухливий, приплюснутий зверху вниз і дещо розширений на кінці хоботок . Цим хоботком, покритим з боків жорстким волоссям, хохуля обмацує предмети, які трапляються на шляху. 
 Лапки у цього ссавця невеликі. При плаванні велику роль відіграють пальці передніх і задніх кінцівок, які з'єднані між собою плавальною перетинкою. Особливого значення набувають задні кінцівки. Пальці, приплющеною з боків ступні задньої кінцівки, розміщені не в одній площині, а один над іншим. Уздовж краю ступні і п'ятого пальця проходить кіль, що складається з жорстких пружних волосин і поліпшує плавальну здатність кінцівки.    
      Пересуваючись по суші, хохуля майже повзає, бо нетвердо стає на ноги, а черево час від часу тягнеться по землі. 
 У цих тварин є дуже густе хутро. Для того, щоб воно не намокало у воді, зі шкірної залози виділяється змазка у вигляді маслянистого мускусу. Сама шкірна залоза, що відповідає за виробництво мастила, розташовується біля основи хвоста хохулі.
 Блискуче, оксамитове, тепле хутро хохулі належить до числа кращих видів хутра. На світовому ринку хутро хохулі має величезний збут. Гарний природний колір цього хутра не вимагає штучного забарвлення, а міцний мускусний запах, видаваний шкірою, зберігає її тривалий час від пошкодження міллю та іншими шкідниками хутра.
 Причини зміни чисельності хохуль в основному – це погіршення екологічних умов і гідрологічного режиму водойм унаслідок господарської діяльності людини, пересихання їх улітку та промерзання взимку. Це також зимові паводки, забруднення хімічними речовинами та промисловими стоками, вилов риби сітьовими самоловними снастями, в які потрапляє і хохуля звичайна, руйнування нір людиною та худобою. Спроби розмноження хохуль у неволі не мали успіху. Тому хохулю занесено до Червоної книги України, Червоної книги МСОП та Європейського Червоного списку.    
      Не менший інтерес хохуля представляє і з наукової точки зору. Ось чому, щоб зберегти цього цінного звірка і дати йому можливість розмножитися, всяке полювання на нього суворо заборонено.