У багатьох тварин ембріональний розвиток призводить до виникнення личинок, які повністю відрізняються від дорослих особин за будовою та способом життя. Для багатьох личинок характерний досить швидкий розвиток із великої кількості дрібних яйцеклітин. При цьому личинки вільно рухаються і здатні самі захоплювати їжу. Наприклад, у голкошкірих вони досягають самостійності уже через 2 дні після запліднення. Цікаво, але факт! У значних кількостях личинкові стадії зустрічаються у планктоні. 
 Велика кількість потомства сприяє поширенню виду, що особливо важливо для тварин, які у дорослому стані ведуть прикріплений (сидячий) спосіб життя – корали та асцидії або малорухомий – морські зірки та черевоногі моллюски. До них можна ще додати і ендопаразитичних червів – печіночний сисун та стьожкові черви.
 Метаморфозом називають сукупність процесів, які під час розвитку ведуть від личинкової стадії до дорослої форми. Такі перетворення відбуваються поступово, як у ракоподібних, або ж потребують повного перетворення, як у метеликів. Наприклад, морські їжаки мають білатерально симетричну личинку плутеус, яка найскладнішим чином перетворюється у радіально симетричну дорослу форму цієї тварини. У ході метаморфозу зникають пристосування для личинкової стадії розвитку: війчасті органи, фільтруючі апарати, особливості травної системи. Вони замінюються на такі, які необхідні для дорослих особин: копулятивні апарати та органи, які необхідні для турботи про потомство. Одночасно із зміною тіла змінюється також поведінка. Доросла форма комах, що розвиваються з метаморфозом називається імаго.
 Розрізняють три типи метаморфозів:
1. Аметаболія. У деяких безкрилих комах ранні личинкові стадії майже не відрізняються від дорослих форм, не враховуючи недорозвинутих статевих органів. Від линьки до линьки суттєво змінюються тільки розміри тіла. Вторинно аметаболічними стали воші.
2. Геміметаболія. У цьому випадку з кожною линькою відбувається не лише зміна розмірів тіла, але й ступінчасте наближення до організації імаго. Наприклад, розвиток зачатків крил у цвіркунів та клопів. В кінці кінців линька призводить до останньої личинкової стадії – німфи, після якої вже перетворюється на імаго. Стадія лялечки тут відсутня. До геміматаболічних комах належать бабки, таргани, прямокрилі, богомоли, терміти, цикади, тля… Їх поділяють на тих, личинки яких ведуть водний спосіб життя і наземний.
3. Голометаболія. В цьому випадку личинки, як правило, червоподібні, і називаються в основному гусінь. Вони повністю відрізняються від імаго. Це бджоли, метелики, жуки. Перебудова тіла у них відбувається на стадії лялечки. В цей період вони не живляться. У ембріональному періоді цих тварин спочатку диференціюються лише зачатки тіла личинки. Інші клітинні лінії залишаються на протязі всього личинкового періоду у недиференційованому стані та поєднані у дрібні групи або у більші імагінальні диски. Після залялькування личинкові органи розпадаються, а залишки їх клітин поглинаються фагоцитами або лізуються. Тільки тепер клітини імагінальних дисків починають диференціацію, даючи певні частини тіла дорослої особини. Такий хід розвитку керується гормонами.
Нейросекреторні клітини мозку – надглотковий ганглій личинки продукує особливий проторакотропний гормон, що активізує діяльність проторакальної залози.  Він може передаватися по нервових шляхах в кардіальні тіла і там накопичуватися або безпосередньо виділятися. В результаті стимуляції проторакальна залоза своїм гормоном викликає появу стероїдного гормону екдизону – гормону линьки, що індукує її. Тип линяння визначає ювенільний гормон, який продукується тілами, що розміщені навколо кардіальних тіл. При надмірних концентраціях цього гормону відбувається наступна стадія личикової линьки, а при недостатній його кількості виникає метаморфоз, спочатку лялечка, а потім імаго. Дослідження показали, якщо у гусені видалити тільця, які продукують ювенільний гормон, то настає передчасний метаморфоз і на світ з’являються карликові метелики. І навпаки, якщо на останній личинковій стадії імплантувати тільця, які виділяють ювенільний гормон, то це викличе надмірний ріст і появу після линьки додаткової личинкової стадії. Потім така гігантська личинка проходить метаморфоз і дає імаго аномально великих розмірів.
Після метаморфозу тільця, які дають ювенільний гормон починають виділяти гонадотропний гормон, що стимулює у багатьох комах дозрівання яєць. У комарів та мух ці тіла, кардіальні тіла і проторакальна залоза поєднані у комплексний орган, розміщений над личинковим мозком і  називають кільцевою залозою, так як вона охоплює серце.
У амфібій метаморфоз викликається гормонами тироксином і трийодтироніном щитоподібної залози. Якщо пуголовкам ввести екстракт щитовидної залози якоїсь хребетної тварини або вирощувати у воді з незначними кількостями тироксину, то відбудеться передчасний метаморфоз і з’являться карликові жабки. А пуголовок з видаленою щитовидкою ніколи не зможе пройти метаморфоз. Він буде продовжувати жити у воді, ставши личинкою-великаном.
У деяких видів хвостатих земноводних, наприклад, у аксолотля, існує спадково обумовлене блокування метаморфозу. А у неотенії статева зрілість виникає ще на личинковій стадії.
Під час метаморфозу в амфібій відбуваються різноманітні морфогенетичні процеси. Личикові органи, а саме хвіст у безхвостих, частини ротового аппарату, недорозвинені нирки, зябра та одноклітинні шкірні залози розсмоктуються. Виникають і починають функціонувати первинні нирки, легеневий кровообіг, багатоклітинні шкірні залози, які необхідні для життя на суходолі. Всі ці процеси супроводжуються біохімічною та фізіологічною перебудовою. Виникає новий тип еритроцитів, замість «водного гемоглобіну» починається синтез такого, який здатний збагачуватися киснем на повітрі. Змінюються і механізми виділення. У організмах личинок достатньо води, щоб вимивати отруйний аміак, а після метаморфозу з нього утворюється і виділяється з організму через нирки вже неотруйна сечовина. Такі зміни можливі у зв’язку з тим, що тироксин викликає утворення ферментів, що беруть участь у синтезі сечовини.
І нарешті, пристосована до водного личикового життя, хроматофорна група зорових пігментів – дегідроретиналь – замінюється групою, характерною для дорослого наземного життя жаби – ретиналь.