Вищі ракоподібні заселили не лише солоні та прісні води різних глибин, їх можна зустріти і на суходолі. Вони, навіть, проникли у підземні водойми та крихітні щілинки в піску. Це безхребетні, що мають зовнішній скелет у вигляді хітинового панцира. Функції його різноманітні: захист внутрішніх органів, захист від надмірного випаровування вологи, захист від ворогів. За розмірами ці тварини різні: і дрібніші, і середніх розмірів, і великі, і  дуже великі. Їхнє тіло поділяється на такі відділи як головогруди та черевце. Найкращими досягненнями вищих ракоподібних є серце і вся кровоносна система, травні залози, спеціальні органи дихання – зябра. І головне, постійна кількість сегментів тіла, які несуть відповідні кінцівки, рівних яким немає серед усіх членистоногих. З шкільної програми ми знаємо лише традиційних раків, крабів, креветок, але мова піде саме про тих ракоподібних, про яких у підручниках майже не згадується. Їх так багато, вони такі різні і зовсім не схожі на відомих нам раків. 
 Ротоногі раки носять назву раки-богомоли. Їхні розміри до 35 см. У них добре розвинений руховий апарат, що дозволяє добре ловити та вбивати здобич, ходити, бігати, стрибати і плавати. Короткий щит прикриває тільки перші п’ять  грудних сегментів і не заважає трьом іншим використовувати свої ноги для переміщення по грунту. Кінцівки передніх, захованих під щитом сегментів, перетворились на ногощелепи. Кожна з ногощелеп складається у вигляді «перочинного» ножика і діє як ножиці. Для полювання  використовується досить велика друга пара. Нападаючи на свою жертву, рак-богомол затискає її між цими великими кінцівками, які мають численні вирости, і хватка виявляється мертвою. Придатки 3-5 грудних сегментів мають аналогічну будову, але їхня функція - тримати і переміщати здобич під час їжі, а також рити нірки. Перша тонка пара ногощелеп густо вкрита щетинками, яку богомоли використовують для дотику і чищення тіла. Черевні ніжки мають листоподібну форму. По краях вони прикрашені бахромою щетинок, які мають пристосування для міцного з’єднання між собою кінцівок кожної пари. Завдяки цьому вони рухаються синхронно.
 По дну раки-богомоли ходять за допомогою трьох пар грудних ніжок і другої пари ногощелеп. При цьому довге черевце підтримується водяною подушкою, створеною завдяки безперервній роботі черевних кінцівок. Взагалі ротоногі раки здатні здійснювати стрибки і непогано плавають за рахунок п’яти пар черевних ніжок.
 Інше пристосування, необхідне для успішного полювання – чутливі аналізатори. Для богомолів велике значення мають очі, які розміщені на довгих стебельцях і здатні активно рухатися. Завдяки ним раки отримують повну інформацію про те, що відбувається навколо: і спереду, і ззаду, і з боків. Хімічними рецепторами забезпечені передні антени. Рухомі об’єкти вони виявляють за допомогою зору, а про їхню їстівну якість інформацію дають антени, які першими вступають у безпосередній контакт із здобиччю. Перша пара ногощелеп інформує мисливця про розміщення здобичі в момент її захоплення і тоді, коли вона виявилась затиснутою ногощелепами.
 За характером мисливських манер раки-богомоли полюють із засідок. Дрібні тварини ховаються у щілинах між камінцями, а більші риють собі нірки. Притулок має більше 1 м у довжину і наскрізний отвір – протяг для насичення житла киснем. Живляться ротоногі креветками, молюсками, актиніями, дрібною рибою. А самі можуть стати жертвою інших хижаків. М’ясо раків-богомолів має прекрасні смакові якості.
 Рівноногі раки отримали свою назву тому, що сім пар їхніх грудних ніг мають однакові розміри і форму. Тіло плоске, бо так їм легше заповзати під каміння. Головогрудним щитом ці раки не користуються. Очі відсутні. Черевні ніжки виконують функцію зябер, які розміщені таким чином, що налягають один на одного. Хітинові покриви  верхньої пари особливо товсті і неначе кришечкою прикривають зябра, не даючи їм висихати, якщо рачок потрапить на сушу. Завдяки цьому вони можуть зариватися глибоко в грунт пересихаючого водоймища. Саме рівноногі раки дали природі мокриць – типових сухопутних ракоподібних. 
 Живляться рівноногі раки всім, що є їстівним. Значну частину їхнього раціону складають відмираючи рослини і трупи тварин. Отже, їхня роль у очищенні води безцінна. Особливо помітно це у прісних водоймах, куди щорічно вітер заносить велику кількість опалого листя. Лідерами у її переробці є рівноногі раки, а саме водяні ослики. Для глибоководних форм цих раків їжею слугують органічні частинки грунту. Виявивши у мулі якусь істоту за допомогою нюхових рецепторів, рачок швидко розриває грунт, запускає клешні і витягує здобич. 
 Деякі рівноногі раки можуть нападати на жертву, більшу за розмірами від них. Вони прикріплюються до тіла, проколюють шкіру ротовими придатками і смокчуть кров.
 Найцікавіше у цих представників ракоподібних те, що вони можуть бути паразитами риб. Після запліднення самка поселяється на тілі 1-2 річних рибок і живуть, вчепившись в їхню шкіру грудними ніжками, які мають гострі кігтики. Поступово на цьому місці у риб утворюються кишені, у які через деякий час приєднується і самець. Але ж таке співіснування негативно впливає на життя риб, які часто від цього гинуть. Деякі з рівноногих дрібних представників оселяються у зябрових порожнинах жертв. Паразитують вони також і на своїх родичах: крабах, креветках. Отже, у них широке коло об’єктів для експлуатації. Крім усього сказаного, ці тварини можуть шкодити і портові споруди,  вигризаючи в них численні ходи.
 Наступними цікавими ракоподібними є бокоплави або різноногі ракоподібні. Їхнє тіло стиснуте з боків та вигнуте в дугу. Плавають вони спиною вгору. Якщо запливають на мілководдя, коли ноги достають до дна, вони лягають на бік. У такій позі вони також відпочивають. 
 Кожна пара кінцівок відрізняється одна від одної. Перша пара – мініатюрні клешні. Кігтики наступної пари направлені назад, а в усіх інших пар грудних ніг – вперед. Три перші пари черевних ніжок – плаваючі, три наступні – стрибаючі. Це дозволяє їм прекрасно почувати себе скрізь. Але від даної схеми кінцівок є відхилення. У деяких відсутні черевні ніжки, тому ці рачки ні стрибати, ні плавати не можуть. Зате у паразитичних видів кігтики особливо довгі, навіть у тих, що паразитують на підводних рослинах. Їхні антени дуже добре забезпечені чутливими елементами. Органи рівноваги у них також досконалі, а зір має надзвичайно важливе значення. Ті, що мешкають в океанських глибинах, безокі. 
 Серед бокоплавів зустрічаються грунтоїди, що поїдають і живих, і відмираючих рослин, а також трупи тварин. Деякі живуть за рахунок фільтрації, але їм недостатньо того, що приносить море, тому вони вправно орудують довгими антенами, піднімаючи донний мул. Планктонні види – хижаки, що живляться медузами, коралами, червами, гребневиками та іншими ракоподібними. Хоча різноногі раки мешкають у всіх шарах води, вони надають перевагу життю на чомусь твердому: дну або предмету, що плаває у воді. Їхні численні кінцівки дозволяють проявляти цікавість до різноманітної діяльності. Наприклад, інтенсивно працюючи своїми ніжками, рачки миттєво зникають у піску. Дехто з них викопує цілі катакомби з численними виходами і житловими камерами. Свої підземні «шахти» необхідно укріплювати, тому по боках і на задніх грудних ніжках у них знаходяться крихітні залозки, секрет яких витікає із кігтиків назовні. Він добре склеює піщинки, часточки грунту, обривки водоростей та відламки раковинок молюсків. Щоб «будинок» не понесло течією, тваринки приклеюють його до великого камінця, скелі чи корпусу судна. Такі житла можуть споруджуватися на коралах. Будуючи свій теремок, рачки працюють у різноманітних позах, навіть, лежачи на спині.
 Різноногі більше полюбляють солону воду, але не бояться вони і мілководдя, прекрасно почуваючи себе, навіть, на пляжах, хоч далеко від моря не йдуть. Деякі бокоплави пристосувались жити в капілярних проміжках донного грунту і в підземних водах печер. Тут вони живуть великими скупченнями. Декілька видів таких раків взагалі є сухопутними і з настанням зими, ховаються у моховій підстилці.
 Різноногі раки постійно проявляють любов до подорожей. Вони добре вміють мігрувати на різних плавучих предметах. Але серед них багато паразитів, які відправляються у плавання на тілі медуз, гребневиків, вогнетілках, губках, асцидіях, коралах, актиніях. Серед таких паразитів є так звані китові воші, які ніколи не вміли плавати, а оселившись на тілі кита, живуть там постійно.
 Самці і самки бокоплавів добре відрізняються розмірами та наявністю у самки виводкової сумки, де вона виношує яйця.  Взагалі різноногі рачки перетворюють величезну кількість органічної речовини, якою багаті моря та океани, в доступну для вищих тварин форму. Вони є також прекрасним кормом для багатьох промислових риб. 
 Цікавим представником ракоподібних є евкаріди, яких дуже давно назвали крильом. Зовнішньо вони схожі на креветок, їх розміри від 1 до 10 см. Вони вічні мандрівники і мешкають лише у товщі води. Грудні і черевні сегменти несуть по парі кінцівок. На кожній грудній ніжці знаходиться по парі зябрових придатків, а 10 черевних двогіллястих веслоподібних ніжок мають шипи для попарного з’єднання і діють синхронно, виконуючи функцію весел. Хітинова оболонка цих рачків відсутня, тому вони прозорі, і поки  не починають рухатися, їх помітити неможливо. Китам необхідно лише відкривати рот, і ці рачки густою масою потрапляють у нього. 
 Завдяки енергійному руху черевця, евкаріди можуть здійснювати стрибки і, навіть, вистрибувати з води. Хижакам це дозволяє наздоганяти здобич, а самим рачкам рятуватися від переслідування. Прозорість тіла перешкоджає спілкуванню, але ці рачки знайшли цікавий вихід з положення – обзавелися світловою сигналізацією. Вони мають десь 10 органів свічення, що розміщуються на очних стебельцях, на деяких грудних ніжках і на нижній поверхні черевних сегментів. Щодо світла, то вони досить економні, не світяться без потреби, а загораються всі разом на декілька секунд зеленувато-жовтим світлом. Світлова сигналізація дозволяє їм збиратися у зграї, а самцям знаходити самок.
 Більшість представників евкарід регулярно здійснюють вертикальні і горизонтальні міграції, піднімаючись до поверхні, де бурхливо розвиваються водорості. Це рослиноїдні організми, а хижаки навпаки намагаються довго сидіти в засідках у незворушному вертикальному положенні, при цьому широко розкинувши надзвичайно довгі ловильні ноги, що є для них ще і парашутом. У цих хижих евкарід очі досить пильні, розділені на дві половинки, як два самостійні перископи. Один з них направлений вгору, а другий – вперед. 
 Евкарідами живляться не лише кити, ними ласують тюлені, пінгвіни, чайки, а для людини вони є джерелом білків, вітамінів А та В12.
 Найрозвиненішою групою ракоподібних є ряд декаподи або десятиногих раків. До них належать річкові раки, омари, лангусти, краби, креветки. Це «найрозумніші і найінтелігентніші» раки. Вони являють собою досить строкату картину. Кінцівки перших трьох грудних сегментів перетворені у ногощелепи, а наступні п’ять використовуються для переміщення чи іншої діяльності. У багатьох з них є клешні. Головогрудний щит має гострий виріст – рострум, а інколи і шипи. Щит закриває голову, груди і складно влаштовані зябра, які є виростами грудних ніг. У деяких раків зябра втратили зв’язок з кінцівками, і прикріплені прямо до тіла. Очі також на довгих стебельцях, що складаються із кількох тисяч фасеток. Хижаки, які полюють на цих раків, намагаються спочатку відкусити їм очі. У них добре розвинені антени, які несуть дотикові, нюхові та хімічні рецептори, а також є органами рівноваги.
 У будові тіла десятиногих раків часто можна зустріти асиметрію. Наприклад, раки-самітники мають спірально закручене черевце, щоб його легше було розміщувати у раковині черевоногого молюска з аналогічною конфігурацією. Але найбільше асиметрія проявляється у розмірах клешень. Клешня, яка більша за розмірами, а вона буває гігантською у порівнянні з другою, використовується для спілкування між самцями і самками, при конфліктах між самцями, для роздавлювання раковин молюсків, для живлення колючими морськими зірками та їжаками.
 Десятиногі раки тримають першість в усьому. Це найбільші за розмірами ракоподібні. Наприклад, розмах лап камчатського краба – 1,5 м, гігантського японського – 3 м, масивне тіло омара досягає в довжину 80 см. Лангусти також від них не відстають.
 Серед декаподів багато прекрасних пішоходів і плавців. Вони вправно сильним ударом черевця відштовхуються від води і несуться задом наперед. Коли вони нікуди не поспішають, то пливуть головою вперед, енергійно працюючи черевними ніжками.
 Краби мають досить крихітне черевце, яке міцно притиснуте до тіла. При переміщенні у просторі вони ним не користуються. Цікаво, але і бігають, і плавають краби боком. Деякі мають здатність миттєво зникати з поля зору. Це допомагає їм полювати.
 Головна зброя десятиногих – клешні, які мають надзвичайну силу. Лише лангусти і раки-ведмеді їх не мають. Тому вони ведуть нічний спосіб життя, користуються схованкою і знаходяться завжди напоготові.
 Забарвлення у раків захисне, що залежить від оточуючого середовища, але деякі креветки і краби мають пігментні клітини – хроматофори, що допомагають їм змінювати забарвлення, підлаштовуючись до оточуючого фону: темніти або світліти. Деякі мають яскраве, відлякуюче забарвлення. У хвилину небезпеки вони не ховаються, а високо піднімаються на випрямлених ногах, широко розставивши клешні, даючи зрозуміти ворогу, що з ним краще не зв’язуватись. До всього цього вони ще додають і звук. У лангустів він виникає, коли антена шкребе по спеціальному виступу головогрудого щита. Раки-ковалики видають сильне клацання своїми великими клешнями. Коли цих раків збирається дуже багато, то чути безперервний тріск, неначе на асфальт сиплеться сухий горох. 
 Раки і краби – великі обманщики. Ще у міфології ми зустрічаємо зображення крабів, як символ хитрості. Вони здатні обдурити своїх ворогів і створювати дивовижний камуфляж. Коли відбувається линяння і новий панцир стає твердим, на спині вони ставлять декорації із водоростей, актиній та інших частин, щоб зливатися із довкіллям. А ще вони можуть відривати від  гідроїдного поліпа невеликий шматочок, обкусуючи, підрівнюючи і змочуючи його  рідиною, що виробляють ногощелепи та, неначе на клумбу, висаджують на спину. Для цього на панцирі є численні гачкоподібні щетинки, розміщені рядами або зібрані у невеликі пучки. Толком побачити, що коїться у них на спині раки і краби не можуть, тому чутливі щетинки інформують їх про положення декорації. Деякі краби-декоратори трудяться до тих пір, поки над ними не створиться цілий ліс. Вдень вони лежать нерухомо, а з настанням темряви відправляються на пошуки поживи. Інші представники десятиногих зовсім не люблять подібний камуфляж, вважають, що за гачки панцира щось обов’язково зачепиться. Деякі ракоподібні з метою самооборони відкидають свою кінцівку, неначе відкупаючись нею, а сам тікає якнайдалі.
 Деякі десятиногі ховаються у раковини молюсків і майже не висовуються з них. Вони дуже дорожать своїм сховищем, а після линяння шукають іншу раковину. Волохаті краби обзаводяться лахміттям. Після чергової линьки, вони одягають на себе маскувальний халат із живих губок, знайшовши їх на камінні. Спочатку здирає губку з камінців, відриває частину, перевертає її і намагається втиснутися. Після цього одягання, він відправляється у своїх справах. 
 Багато десятиногих раків відмінні землекопи. Вправно працюючи своїми ногами, вони досить швидко зариваються у грунт. Дехто з них закопується прямо у горизонтальному положенні і сидять, виставивши антени та очі. Щоб не задихнутись у в’язкому грунті, вони приймають заходи обережності. Необхідно, щоб перед входом у зяброві порожнини був невеликий простір, заповнений водою. Інколи антенами роблять невеликі канальчики, щоб туди надійшла вода. На жаль, наші річкові раки зовсім втратили здатність до заривання, вони просто ховаються під камінцями, під корягами, у викинутих у воду ємкостях або відшуковують просто вільну зону.
 Раки-кроти будують підземні галереї. Щоб притулок не обвалився, вони трамбують стінки підземних коридорів своїм тілом або виділеннями із спеціальних залозок. Житло сухопутних раків обладнується водопостачанням та м’якою постіллю. Отвір нірки закривається невеликою грудочкою грунту. 
 У багатьох десятиногих раків прийнято мати охоронців. В цій ролі часто бувають актинії. Їхнє співжиття дуже цікаве і оригінальне. Рак-самітник саджає актинію собі на раковину і перетягує її разом із собою. Переїжджаючи в іншу раковину, раки-самітники забирають і свого сторожа. Якщо з ним живе кілька актиній, то вони так розміщуються, що не порушують рівноваги тіла рака. Актинії ростуть разом із господарем, і цим більше створюють йому безпечне життя та роблять раків невразливими.
 Розмноження у раків на перший погляд нічого особливого не представляє. Вони роздільностатеві, але спарюються досить цікаво. Відбувається воно зразу після линяння самки. Самці за запахом знають, хто збирається скидати панцир. А у крабів перед спарюванням існує цілий ритуал. Взявшись один з одним за клешні, високо піднявши від землі все тіло, самець і самка стають навпроти на витягнутих ногах і знаходяться в такому положенні деякий час. Але спарювання відбувається лише тоді, коли в старому панцирі утвориться якийсь отвір. Потім самці вводять свої сперматофори в насінняприймачі самки або ж прикріплюють їх поблизу статевого отвору. У деяких видів ракоподібних самки спарюються 1 раз на декілька років, а інколи 1 раз в житті. Сперматозоїди можуть жити в організмі самки роками, тому запліднення може бути при кожному ікрометанні. Розвиток ікринок потребує певного часу. У річкових раків цей процес затягується на півроку, а в промислових омарів та раків-самітників затягується до року. У морських представників десятиногих ракоподібних з яєць виходять личинки, а у річкових раків, раків високогірних озер чи океанічних глибин – народжуються крихітні рачата. Личинки, пройшовши кілька перетворень стають істотами, схожими на своїх батьків, а рачата просто ростуть та з часом стають дорослими і вкриваються панциром, що нагадує бронежилет. Отже, ракоподібні – це безхребетні, тіло яких заключене у броню.