Серед свійських птахів – найпоширеніші кури. Звідки ж ці безцінні у господарстві пернаті? Ще Ч.Дарвін простежив шлях розвитку свійських курей і прийшов до висновку, що предок у них один – банківські кури. Вони живуть у густих заростях чагарників і бамбука в Індії, Індокитаї та на острові Суматра. Цих курей нашим предкам вдалося приручити, тому що крила у них округлі і досить короткі, отже, літали вони погано. А менш рухливий птах швидше звикає до неволі. Маса півня десь 1 кг, а курочки – 600 г. Люди бронзового віку цінували їх за голос, за «таємничу» здатність будити вночі голосним криком. В дикій природі банківські кури несуть дуже мало яєць, лише після довгого життя в неволі й пристосування до неї, вони почали нести більше. Тобто за 4 тисячі років властивості банківських курей дуже змінилися. Сучасні свійські кури значно більші за своїх предків, і за рік можуть нести 200-300 яєць. Але від однієї вихідної форми диких банківських курей, на сьогоднішній день ми маємо сотні порід, які можна поділити на такі групи: м’ясні, несучі, бійцеві, для загального користування, декоративні.
Дзьоб курей короткий і твердий. Це допомагає їм легко скльовувати зерно. Курка неначе вибиває барабанний дріб і робить 240 ударів на хвилину. Зубів у птахів немає. Це пов’язане не із пережовуванням їжі, а із пристосуванням до польоту, так як зуби важкі, хоча кури майже не літають. Якби були б зуби, то їх наявність зумовила б розвиток щелеп і мускулатури, а так у них зовсім відсутні щоки. Тому воду ковтають трохи піднявши голову і рідина просувається самопливом. Але разом з тим вони можуть ковтати корм у найнеймовірніших положеннях голови.
Пережовуванням їжі у птахів, а у курей особливо, займається м’язовий шлунок. У напрямку від дзьоба до шлунку у них наявне розширення нижньої частини шиї - воло. Тут тимчасово зберігається запас їжі і місткість його у 10 разів більша, ніж місткість шлунка. Корм у волі затримується на певний час, змочується секретом залоз і тому легко проходить у шлунок. Шлунок складається іх двох частин: залозистого і м’язового. М’язовий має міцну мускулатуру й усередині вистелений щільною плівкою-кутикулою, яка виробляється спеціальними залозами. Завдяки цьому проковтнуті гострі предмети, навіть голки, швидко тупіють і не завдають шкоди органу. Крім цього кури ковтають дрібні камінці для кращого перетирання зерна. У дорослої курки у шлунку знаходили 20 г дрібного гравію, а у п’ятиденного курчати вже наявно 0,5 г піщинок. Вченими тривалий час вивчалось питання проковтування камінців, щоб зрозуміти їх необхідність: вважалось, що камінці розчиняються і йдуть на живлення пір’я та кісток або відсутнісь зубів не дає можливості аналізувати їжу, яка ковтається і тому клюється все підряд. На сьогоднішній день значення камінців у шлунку визначена. У курчати, яке повинне вилупитися із яйця, на кінці наддзьобка наявний яйцевий зуб, за допомогою якого пробивається міцна шкаралупа, а потім зуб зникає.
Яйце – це статева клітина, що складається із жовтка, білка та оболонок. У курей маса білка становить близько 35 г, жовтка – близько 20 г, шкаралупи – 6-7 г. Жовток міститься майже у центрі яйця і складається із 12 і більше світлих і темних шарів. Колір жовтий чи оранжевий, форма сферична. Упакований він у дуже тонку оболонку, завтовшки близько 0,02 мм. Білок розміщений навколо жовтка і складається із 4 шарів:
- внутрішнього густого, що прилягає безпосередньо до жовтка;
- внутрішнього рідкого;
- середнього густого;
- зовнішнього рідкого. За об’ємом половину білка займає середній густий шар.
Маса курячих яєць 50-70 г. Яйця, знесені молодими курками на 15-20 г менші, ніж маса яєць дорослих курок. Звичайно протягом історії зустрічались курки-рекордсменки, які несли незвичні яйця. Наприклад, у Франції описане яйце вагою 170 г, але воно було із сюрпризом – це яйце-матрьошка: у більшому знаходилося менше, і причому обоє мали і шкаралупи, і білки, і жовтки. У Німеччині курка знесла яйце вагою 350 г, у ньому було аж 4 жовтки.
На сьогоднішній день ми зустрічаємо двожовткові яйця – це вже не рідкість. У науковців існує думка, що причиною є рання яйцекладка молодих курок, коли статева система розвивається раніше, ніж функціональна підготовленість організму до відкладання яєць. Інші вбачають у цьому причину посиленого годування. А ще деякі вчені стверджують, що двожовтковість – це наслідок травми статевих органів пернатих. Доведено, що це явище успадковується.
Завдяки новітнім технічним засобам таємницю розвитку зародка у яйці було розкрито. Ось такою є низка таємничих перетворень за 21 день ембріонального періоду курчати:
1 день - спочатку формується головний та спинний мозок, хорда, з’являються перші кров’яні острівці; розміри 0,33 мм.
2 день – закладається серце, яке відразу починає працювати; утворюються кровоносні судини, зачатки органів зору, слуху, нюху, нервових вузлів і первинної нирки, деякі відділи кишечника; розміри ембріону збільшуються вдвічі.
3 день – з’являються зачатки печінки, підшлункової і щитоподібної залоз, гіпофізу, формуються місця ніг та крил.
4 день – зародок відділяється від жовтка і повертається на лівий бік, бо йому так, напевно, зручніше; формується кишкова трубка, зачатки вторинної нирки і статевих залоз; довжина зародка 0,8 см.
5-6 день – закладається волова залоза, шлунок, починає формуватися дзьоб, відокремлюються пальці на ногах і крилах, а також шия; довжина ембріона 1,5 см.
7-12 день - диференціюється стать, пробивається перший пух, кігті на пальцях, починають працювати нирки; на 10 день зародок уже рухається.
13-19 день – тіло покривається пухом, роговіють дзьоб та кігті; курча може відкривати очі, подавати голос; його розміри 7 см.
20 день – пташеня займає все яйце, лежить хвостом до гострого кінця, ноги підігнуті до черева, голова повернута до повітряної камери і прикрита правим крилом, з-під якого стирчить лише дзьоб; курча починає дихати легенями, тому повітря у повітряній камері уже не вистачає і це змушує його пробивати шкаралупу; на кінці наддзьобка наявний яйцевий зуб, за допомогою якого пробивається міцна шкаралупа, а виконавши свою місію, зуб зникає.
21 день – курча робить колові рухи навколо поздовжньої осі проти годинникової стрілки, після чого, намагаючись розігнутися, упирається ногами в шкаралупу і, випрямляючи шию, розламує свою колиску.
Таким чином, на сьогоднішній день господарство без курей практично неможливе. Серед свійських птахів перше місце займають кури, які дають цінну і поживну сільськогосподарську сировину.скачать dle 10.3фильмы бесплатно