Сорока – сама звичайна пташка, яка є сусідкою людей. З кожним роком їх стає все більше у містах, хоча раніше її вважали сільською. Цікаво те, що у неї дуже мінлива інтонація: то вона підсвистує, то тріскотить, то шепоче, то кудахче, то бубнить. Розібратися у цих голосах неможливо, зате всім здається, що на дереві кілька різних птахів, які ведуть свою “розмову”.
Коли наближатися до того місця, де у неї гніздо, до яких тільки вивертів вона не удається, щоб тільки відвернути увагу від свого гнізда. Насправді гніздом їхню споруду назвати важко, надто вона вже примітивна: так-сяк складені з сухих галузок купки, які неначе впали звідкись згори і випадково потрапили у розвилку дерева, в основному берези. Вони весь час скидаються на недобудовані гнізда. Чому?
І, виявилося це зовсім просто. Хитрі сороки будують нормальні гнізда, а неподалік отакі додаткові, фальшиві. Варто з’явитися комусь біля справжніх гнізд, у яких вже є малята, як хитрунки швиденько їх залишають і летять до фальшивих. Кружляють навколо них, в’ються, бажаючи ошукати непроханого гостя, відвести його подалі від своїх малюків. Якщо на дереві видно незграбну купу хмизу, а поруч сороку, яка хвилюється, значить десь неподалік справжнє сороче гніздо. Але сама часто може розорити чуже гніздо. Найбільше війни у сорок буває з горобцями.
Часто сорока наближається до людей, особливо коли вигодовує пташенят, тому що сама вона живиться різною їжею: свіжою і несвіжою, тобто відходами, а малят вигодовує лише свіжою (комахами, м’сом). У гнізді завжди 7 малюків.скачать dle 10.3фильмы бесплатно