До водяних жуків відносяться полоскуни, плавунці, водолюби. Живуть ці представники твердокрилих у воді, вважаються хижаками, поїдаючи всіх кого можуть спіймати і побороти, але приносять і деяку користь, знищуючи личинок комарів. 

Про жуків-плавунців можна почути не дуже приємні слова, їх вважають підступними, жорстокими і ненажерливими. Вони  здійснюють постійні розбійницькі напади на «мирних жителів» тихих ставків, озер і річкових заток, нападають на різноманітних водних членистоногих та не дають «вільно дихати» молюскам, пуголовкам, маленьким жабенятам і рибкам. Дорослі жуки, не соромлячись, нападають, навіть на невеликих риб. Працівники рибних господарств збентежені тим, що поселившись у ставках, де розводять риб, вони можуть приносити значні збитки. Навіть великі личинки плавунців атакують пуголовків і молодих карасів, бо мають гострі та викривлені щелепи. Природодослідники водного життя так описують факти із життя личинок плавунця: пуголовки і перелякані рибки плавають, тягаючи за собою нахабного хижака, а він, не поспішаючи, перетравлює і їсть ту частину тіла своєї жертви, в яку вчепився. Його щелепи залишають маленькі дірочки, на зразок отруйних зубів гадюки. Плавунець впорскує через них в тіло жертви швидкодіючий травний сік, під дією якого нутрощі жертви розріджуються. Личинка висмоктує цю рідку їжу і незабаром від жертви залишається лише оболонка. Коли приходить час перетворитися на дорослого жука, личинка виповзає на берег і закопується в землю. Молодий жук, зазвичай, в землі і зимує. Навесні він вибирається на поверхню, розправляє крила і летить чинити розбій до найближчої водойми. Ростуть плавунці відносно довгими – понад 3 см. Тулуб плавунця має витягнуту форму, що дозволяє легко пересуватися у воді. Забарвлення - від темно-коричневого до чорного. Самці дрібніші самок, і їх можна відрізнити за гладкими надкрилами. І у самця, і у самки великі широкі плоскі голови, сильні передні лапки й гострі потужні мандибули для подрібнення поживи. Також плавунці вміють добре літати, але проробляють це рідко, в основному тоді, коли умови їх життя в колишній водоймі стають несприятливими і виникає необхідність перебратися в іншу.

Спостерігати за жуками-плавунцями досить цікаво: рухаються вони швидко і стрімко, одночасно махаючи обома задніми ногами. Так як вони легші за воду, підніматися на поверхню їм дуже легко, а спливають для того, щоб набрати повітря в дихальну систему. Для цього вони виставляють кінчик тільця з води, набирають під надкрила порцію повітря, і після цього знову пірнають у воду. 

Жуки-водолюби – це жуки, назва яких говорить про характер їхньої життєдіяльності. Ноги водолюбів забезпечені плавальними волосками, хоча вони плавають неохоче, здійснюючи асинхронні рухи середніми і задніми кінцівками, а тому тримаються ближче до берега та в заростях водних рослин, повзаючи по них. Тому частіше водолюби живуть у стоячих водоймах. 

Від плавунців його легко відрізнити за певними ознаками: одноколірним темним забарвленням, дуже короткими вусиками з булавою на кінцях і трикутним розширенням на лапках передніх ніг у самця. Плаває водолюб загрібаючи ногами не одночасно, а по черзі. Спливає головою вгору, торкаючись поверхні води вусиками. При диханні три членика вусика відігнуті вниз, а четвертий стирчить з води. По відігнутим вниз членикам повітря «стікає» на черевну сторону, де утворює тонкий сріблястий шар. Водолюб його вдихає через грудні дихальця, розташовані між передніми і середніми частинами грудей. Видихуване через дихальця черевних сегментів повітря потрапляє під надкрила.  

Цей великий жук охоче їсть нитчасті водорості, м'які або підгнилі рослини. При деяких випадках їсть черв'ячка, загиблу рибку або членистоногого. 

У водолюбів багато ворогів. Від одних він захищається, викидаючи чорну погано пахнучу кашку, інших намагається налякати, поскрипуючи черевцем об внутрішню частину надкрила. Літає водолюб добре, переважно в місячні ночі.

Весною самка будує великий кокон і кріпить його до водяних рослин, витрачаючи на його створення 3-5 годин. У нього вона відкладає до 50 яєць. До кокона самка кріпить "носик”, який виглядає з води і постачає повітря до яєць. Кокон плаває 2-3 тижні, потім із нього випливають молоді личинки, які продовжують залишатися в коконі до першої линьки. У разі небезпеки можуть виділяти чорну рідину з різким запахом. Після останньої линьки личинки виходять на берег, і лялькуються в грунті. Наприкінці літа виходить жук, який вибирається з землі і відправляється до води. 

Про личинок водолюбів інформація також достатньо цікава. Навіть, важко повірити, що природа створила таких незвичних особин і так пристосованих до виживання. Личинки водолюбів товсті і незграбні, з відносно короткими ногами. Голова їх часто загнута на спинну сторону. Полюють вони на малорухомих тварин, наприклад равликів. Плавають личинки погано і для того, щоб підніматися до поверхні води, їм доводиться повзти по гілочках водних рослин. Личинки мають змішаний тип харчування, але переважно вони хижаки, поїдають різних дрібних безхребетних, можуть також нападати на пуголовків. Личинки полюють із засідки. Схопивши здобич, личинка зазвичай піднімається до поверхні води і висовує з води голову разом з жертвою, закидаючи голову назад, тому голова їх часто загнута на спинну сторону. Утримуючи і повертаючи поживу ротовими придатками, личинка поливає її травними соками, перемелює мандибулами і поглинає в напівперевареному вигляді.

Жуки-полоскуни також представники водних просторів і їхня назва пов’язана з процесом життя у воді. Наприклад, полоскун борознистий - звичайний мешканець стоячих вод: в ставках, канавах, калюжах і ямах, наповнених водою. Особливо часто полоскуни зустрічаються там, де багато пуголовків, на яких він і особливо його хижа личинка, - великі мисливці. Крім того полюють на водних безхребетних, наприклад, на личинок різних двокрилих, німф бабок, личинок ручейников і веснянок, а також різних ракоподібних - водяних осликів, дафній, водяних клопів.

Самці відрізняються від самок відсутністю борозенок на надкрилах і присутністю круглих, схожих на тарілки, розширень на передніх ногах, що грають роль присосок. Розміри до 20 мм. 

Якщо полоскуна зловити, то він почне здійснювати енергійні високі стрибки. Якщо хижак і не думає відступати, то груди і передня частина надкрил покриється молочно-білою рідиною. Ця рідина неприємного їдкого смаку, дуже отруйна, виділяється вона з особливих залоз і відмінно захищає полоскуна. Їжею йому служать різні дрібні водні тварини. Особливо дістається маленьким рибкам і пуголовками, яких жук спритно схоплює і винищує з дивовижною швидкістю. За добу личинка здатна з'їдати таку кількість поживи, яка у п'ять разів перевищує вагу самої личинки

Полоскун дихає атмосферним повітрям, він раз у раз піднімається на поверхню, виставляючи з води задню частину тіла і захоплюючи атмосферне повітря в камеру під надкрила. 

Яйця відкладає в стебла водних рослин, зазвичай в квітні-травні. З яєць влітку розвиваються личинки - спритні і ненажерливі. Вони плавають в косому положенні, тримаючи хвостовій кінець догори і перебираючи ногами. Личинка дихає атмосферним повітрям і часто спливає на поверхню, виставляючи з води свій хвостовий кінець, набираючи в трахеї повітря для дихання. 

Вони полюють однаково активно як при світлі дня так і в темний час доби. Це хороші хижаки личинок кровосисних комарів і можуть бути використані як біологічні агенти з контролю комарів, які переносять небезпечні для людини захворювання.