Хто з нас не любить бувати в лісі? Частина населення живуть у місцях, де ліс знаходиться зовсім поруч, але інша частина населення долає значні відстані, щоб відпочити в спокійному місці, яким вважають для себе ліс. Звичайно, у порівнянні з шумним містом ліс – це тиша, спокій і краса. Але спокій може бути відносним, все залежить від пори року. Найчастіше його порушують співочі птахи. Сьогодні мова піде про дроздів.

   Видів дроздів багато, але більшість з них живе саме у лісовій місцевості, у парках із густим підліском, тобто там, де надійно можна сховатися у гущавині, а головне – сховати свої гнізда. Гнізда дроздів за розміром відносно великі, вони спираються на товсті гілки і побудовані з гілочок дерев, кущів та стебел трав, часто із домішками змочених слиною дрібнесеньких трісочок та глини. 

   Співочий дрізд співає по всій Україні. За забарвленням він строкатий спереду, темно-бурий ззаду.

   Чорний дрізд також досить поширений на нашій території. Він звик до людини, тому гніздиться завжди недалеко, і навіть зимує. Його впізнають за темним суцільним забарвленням, причому у самця, на відміну від темно-бурої самки, чорний колір аж оксамитовий. 

   Дрізд-горобинник зустрічається не лише в лісах, а частіше у парках, де часто садять горобину. Звідси й назва, так як він дійсно полюбляє горобину. Голова та надхвістя за забарвленням сиві, а спина та надкрила темно-бурі. Груди взагалі строкаті, як і в більшості дроздів. Дрозда-горобинника називають ще «чикотень» за тими звуками, що він видає, причому їх чути на значні відстані від місця їх групового перебування. 

   Найбільший за розмірами серед дроздових – омелюх. Живе він в старих лісах поруч з галявинами. Його можна впізнати не лише за розмірами, але й за вбранням. Груди як і в усіх дроздів – строкаті, але плями за розмірами набагато більші. Назва пов’язана з його пристрастю до омели, хоча може живитися різними соковитими плодами та ягодами. Не бояться омелюхи і тваринної їжі, ласуючи різноманітними комахами, серед яких в основному шкідники лісу: гусінь, довгоносики, листоїди, хрущі, клопи та інші жуки.

   Дрізд білобровий має таку цікаву назву у зв’язку із тим, що він насправді має білу «брову». Зрідка гніздиться на півночі та подекуди у лісостеповій зоні України. 

   Дрозд гірський або білозобий – це вид, якого впізнають за широкою білою поперечною смугою на волі. Живе в основному в Карпатах.

   Чорногрудий дрізд зрідка залітає в Україну. 

   Кам’яний дрізд гніздиться переважно у Карпатах та Криму, в ярах, балках, на скелях. Занесений до Червоної книги.

Практично всі дрозди є прекрасними співаками лісу. Їх розпізнають серед весняного хору за чарівними флейтовими звуками. 

   Звичайно, головним серед дроздів для нас є дрізд співочий, який подає голос мелодійним посвистом «дійк-дійк», а під час польоту викрикує «тсіп». Самці своїм співом позначають межу території і привертають самок. Пісню співочого дрозда легко відрізнити від пісень інших птахів. Сидячи на верхівках дерев, співучі дрозди висвистують різні мелодії, вплітаючи у свій спів голоси інших птахів. Співочого дрозда інколи ще називають лісовим солов'єм.

   Цей вид досить поширений по Україні та гніздує у різноманітних лісах, як хвойних так і листяних, змішаних та з густим підліском, також на узліссях, у садах та невеликих насадженнях деревної рослинності серед полів. Птахи непогано себе почувають на сільськогосподарських угіддях, звикають до присутності людини, живуть в міських парках і садах. Для цього природою створені порівняно довгі ноги, три пальці дивляться вперед, один – назад, на всіх гострі кігтики. Політ прямий та стрімкий.

   Живляться різноманітною поживою, яка залежить від пори року. Ранньою весною, коли ще немає ні плодів, ні ягід, птах поїдає дощових червів, у травні-червні – жирну гусінь, комах та павуків. Увесь рік дрозди харчуються равликами. При цьому вони користуються особливим методом: розбивають мушлі равликів об камінь, який називають „ковадлом дрозда". У зв’язку з цим вони мають тонкий, загострений дзьоб. 

   Маса тіла співочого дрозда до 100 г, довжина - понад 20 см, розмах крил – 33-36 см, а тривалість життя – понад 10  років у природі, до 20 років у неволі. 

   Забарвлення пір’яного покриву спини співочого дрозда оливково-буре, черевце – біле, на грудях та боках присутній жовтувато-охристий наліт. Оперення на грудях всіяне темно-бурими крапинками трикутної форми. Голова дрозда прикрашена неяскравим узором із світло-кремових крапинок на коричневому фоні. Ноги світло-коричневі. Дзьоб також має цікаве забарвлення: верхня щелепа темна, а нижня – жовта.  

   Навесні, повернувшись до місць гніздівлі, співочі дрозди утворюють пари. При зустрічі з суперником самець наїжачує пір'я, розкриває хвіст та витягає шию. Перед самкою співочий дрізд бігає з розкритим дзьобом, то розкладаючи, то складаючи віялоподібний хвіст. Після вибору птахи розпочинають спорудження гнізда у густих кронах приблизно на висоті декількох метрів від землі. Ззовні гніздо виглядає, як глибока чаша, що сплетена з прутиків, сухих травинок, листків, моху, а внутрішню поверхню птахи обмазують своєрідною штукатуркою з глини та деревної тирси, також  замішують ще випорожнення тварин, шматочки трухлявого дерева і листя. Після висихання глиняна маса стає міцною. 

   Співочі дрозди як інші пернаті полюбляють перелітати зграями. Як тільки зійде сонце, птахи залазять у хащі та посилено харчуються, сховавшись від ворогів. Найкраща погода для перельотів – небо, що не затягнене хмарами, гарна видимість та незначний вітер. Негоди та холодів птахи не люблять.