Зимородок - птах трохи більше горобця, з порівняно великою головою, довгим дзьобом, короткими крилами, ногами і хвостом. Довжина тіла понад 15 см, довжина дзьоба десь 4 см, розмах крил до 20 см, а маса всього до 40 г. Верх тіла зеленувато-блакитний, з дрібними цяточками на голові і крилах. Через око проходить рудувато білувата смуга. Низ тіла – яскраво рудий; горло – значно світліше. У молодого птаха забарвлення менш яскраве.

Блакитний колір оперення зимородка є досить яскравим, але все-таки воно прекрасно пасує для маскування, тому цього птаха не так легко помітити над блакитною гладдю струмка, річки або озера. Коли він швидко пролітає над водою, його майже неможливо помітити. Крім того, якщо уважно придивитися до птаха, то і верх голівки, і спинка за кольором нагадують легкі хвильки води. 

Селяться зимородки найчастіше по стрімких, вкритих чагарниками та іншою рослинністю, берегах річок, озер та інших водойм із неглибокою проточною водою, особливо якщо водойма захищена від вітру й хвиль. Голих берегів птах уникає: йому необхідні прибережні кущі, великі камені, очерети, з яких можна було б видивлятися у воді дрібну рибку. 

Сватаючись, самець-зимородок підносить у подарунок своїй обраниці рибку як галантне свідоцтво своєї щедрості та домовитості. Якщо від самки не буде відмови, почнеться будівництво будиночка-нори. Місце для нього повинно бути недалеко від води. Молодята викльовують у крутому схилі обриву невелику нішу, постійно перетворюючи її в глибокий, до 1 метра, тунель. Дзьоб при цьому слугує як відбійний молоток, а лапи віником, які відсовують грунт, що обсипається. В кінці нори утворюється житлова камера висотою всього в 10 см, і гніздо готове. Вистилається риб’ячою лускою та невеликими кісточками. Інколи самець, що пригледів для себе самку, літає навколо неї широкими колами, неначе танцюючи в повітрі, а під кінець показує отвір до гнізда. 

       В розпал літа з’являються пташенята, голі та безпомічні. Перші пір’їночки починають пробиватися лише через тиждень. В цей час крихітні зимородки схожі на їжачків. Годують їх спочатку водними безхребетними, а коли підростуть – мальками риб. Переважно цим займається самка, а самець зайнятий охороною родини. 

Як же відбувається полювання зимородків? Довго сидить пташка на прибережному кущику, гілочці, чи камінці, що виступають з води, терпляче видивляючись здобич. Раптом стрімголов зривається з місця і безстрашно кидається у воду. Якщо повезе, то вже через секунду у дзьобі можна побачити сріблясті боки рибки. Жертву зимородок утримує сильним дзьобом, а на поверхню води випливає, допомагаючи собі крилами.  Зимородок їсть рибу, починаючи з голови, щоб вона не застрягла у нього в горлі, але перш ніж спійману здобич з'їсти, оглушує її, ударяючи об гілку. Якщо це самка, вона миттєво ховається з нею у нору, адже там чекають голодні пташенята, а їх може бути у виводку до 10. 

За дослідженнями вчених, зимородкам не завжди всміхається удача, тому що досить тривалий час пташка може сидіти на місці, уважно вдивляючись у виблискуючу синіми хвильками воду, а впіймати рибу не вдається.  У зв’язку з цим зимородки дуже швидко реагують на забруднення водойм, оскільки тільки в чистій воді вони спроможні добре бачити поживу.  Звичайно, не завжди вдається зловити рибу, яка тільки що мелькнула перед очима. Але ж «без труда, не витягнеш і рибки зі ставка». Крім риби, зимородки живляться ракоподібними, комахами (переважно бабками), черв'яками. 

На зимівлю вони найчастіше відлітають після закінчення останнього "бабиного літа" - в середині жовтня. Після зимівлі в Північній Африці і на берегах Середземного моря зимородки повертаються на батьківщину в середині квітня. Чисельність зимородків скорочується в усьому світі; причиною тому є забруднення води. 

Давні повідомлення про зимородків легендарні. Наприклад, одна легенда розповідає про птаха, якій після створення світу дісталося сіре та невиразне оперення. Вона, звичайно ж, не хотіла залишатися такою непримітною і полетіла до сонця, яке вже заходило. Небесне світило пофарбувало її груди в червоно-коричневий колір, а небесна блакить впала їй на спину. З давніх часів люди називають цю пташку «літаючим дорогоцінним каменем». 

Стародавні греки вважали зимородка однією з найулюбленіших птахів Зевса. Народилася навіть легенда про те, що ці птахи виводять своїх пташенят в плаваючому гнізді серед моря, під час зимового сонцестояння. У ці дні Зевс стежить за тим, щоб море було спокійним. 

В Україні, в тих місцях де їх мешкає найбільше, місцеві жителі називали цих птахів "водохресними рибалочками". На Нікопольщині вірили, що вони народжуються в ополонках після освячення води, на свято Водохреща. Отже, зимородки є досить цікавими і неповторними птахами серед пернатого братства.