Багато з нас чули про цілющу дію рослини під назвою кола, яка нібито є складовою частиною чудодійного напою «Кока-кола». 

Ще здавна тубільці Конго та деяких інших прибережних країн Африки зналися на «дивовижній магії», котра допомагала їм цілими тижнями обходитися без води і їжі, хоча люди виконували найтяжчі роботи, здійснювали важкі і довгі переходи, наприклад, в пустелях. Таємницю надзвичайної бадьорості пильно охороняли. Але фараони і жерці будь-якою ціною намагалися дізнатися таємницю. Нарешті через кілька сторіч володарі Нілу дізналися, що вздовж узбережжя Конго та інших країн Західної Африки росте, схоже на наш каштан, дерево заввишки 10-12 м. Має воно великі широколанцетні листки, невеликі жовтуваті квітки, зібрані в китиці та плоди, в кожному гнізді яких міститься по 2-6 насінин. Ядра насінин яскраво-червоного або білого кольору і звуться «горіхами кола». Старійшини племен зберігали їх та видавали кволим, або хворим воїнам перед походами. Вони рятували також людей від голоду. 

Добуті з величезними труднощами насінини не хотіли виростати красивими деревами, і тому фараони змушені були налагоджувати мирний товарообмін з тубільцями. Єгипетські купці почали доставляти фараонам і жерцям, а потім іншим вельможам цілющі «горіхи життя». Із занепадом влади фараонів горіхи коли стали доступнішими ширшим верствам єгиптян. Тому надалі заповзятливі купці постачали їх у чималій кількості. Місцеві мешканці дедалі менше стали оберігати вже всім відому колу. Горіхи почали ставати розмінними монетами у тубільців. У районах, де кола не росте, ще й дотепер немає жодного свята, на якому б чудодійні горішки не подавалися за найліпші ласощі. Їх навіть дарують вожді племен, укладаючи угоди про об’єднання. Саме у племені Ігбо на півдні Нігерії горіх коли є символом гостинності, доброти і братерства. Дерево кола вважається священним даром богів і першим деревом на Землі. У багатьох племенах існує обов'язкова традиція вітати гостей, влаштовуючи урочисту церемонію, в якій горіхи кола грають роль "люльки миру". Білими горішками обмінювалися, як символом миру та доброзичливості. У разі оголошення війни супротивникові надсилали червоні горішки. Здавна існує звичай, за яким наречений, коли хоче родинного щастя, повинен дарувати нареченій та її матері білу колу. На знак згоди він одержує у відповідь також білу колу, а в разі відмови червону. Дарування білої коли є й досі виявом ввічливості, пошани, дружби. 

Не меншу роль відіграє кола і в культових обрядах та судових процесах. Усі присяги складаються над колою. Під час виголошування присяги представники племен мають тримати на долонях горішки коли, а наприкінці ритуалу - з’їсти їх. 

 Батьківщиною дерева коли вважається територія біля витоків Нілу. Виростає воно в тропічних лісах і вздовж морського узбережжя Західної Африки. Відомо більше 100 видів коли, основні - Cola nitida, Cola vera и Cola acuminata, які культивуються в Камеруні і Конго, в Вест-Індії, Бразилії та на о.Яві. Сьогодні кола поширилася по всьому світу. Спочатку з Африки до Південної Америки разом з рабами, яких переправляли в ХVІІ-ХІХ століттях. Рабовласникам доводилося забезпечувати працівників горіхами, так як вони бунтували і відмовлялися працювати.  Потім англійські моряки завезли рослину до Індії та Шрі Ланки, на Сейшельські острови, а голландці почали її вирощувати на о. Ява, німці – в Камеруні. В Європі вона з’явилась в кінці ХVІІІ ст., а чудові якості її насіння почали використовувати в медицині лише в середині ХІХ ст. 

Росте  кола краще на легких грунтах. Її часто садять в якості затінителя або проміжної культури на плантаціях какао. У перші 4 роки за нормальних умов маленькі деревця коли виростають всього до 3 метрів у висоту, а перший урожай починають давати в 5 років. Стабільне плодоношення настає аж з 8-10 років, після чого дерево кола може зберігати свою продуктивність до 80 і більше років. Урожайність дуже залежить від якості грунтів, кліматичних умов, агротехніки і сили дерев. Щоб плоди коли не розтріскувалися, їх збирають до того, як вони повністю достигнуть. Потім з плодів витягують насіння, після чого їх піддають ферментації протягом 5 днів, видаляють насіннєві покриви, промивають готові горіхи, очищають їх і залишають зберігатися кілька місяців.

Горіхи кола входять в щоденний раціон харчування багатьох африканських народів: їх жують, смажать, сушать, подрібнюють і додають в чай або молоко, каші та інші страви, а також у питну воду. Дуже шанують колу в Судані, вживаючи при головних болях, дизентерії, виснаженнях. Але найчастіше вживають при тривалих і важких мандрівках, походах. Вживання тільки однієї свіжої насінини надає змогу мешканцям тропічної Африки проходити під палючим сонцем значні відстані – до 80 км на день. Африканці свідчать, що життєдайний горіх, який всього 3 см в діаметрі, тамує спрагу, робить смачну воду із несмачної, заміняє м’ясо, підвищує статеву здатність, знешкоджує наслідки надмірного вживання алкоголю. 

Вивчення хімічного складу горіхів коли засвідчує наявність у них кофеїну (1,2-2,4 %) та теоброміну, а також дубильних речовин. У свіжих насінин кофеїн перебуває у зв’язаному стані як глікозид колангін. Очевидно, поєднання цих речовин з іншими компонентами і зумовлюють таку сильну дію коли на організм. У медицині горіхи коли вживають як тонізуючий засіб, що збуджує нервову систему та стимулює серцеву діяльність. Але своє застосування горіхи кола знайшли не лише в медицині, а також для виготовлення тонізуючих напоїв, таких як кока-кола та пепсі-кола. Шоколад з горіхами кола раніше користувався популярністю у лижників, альпіністів і туристів-пішоходів для підняття тонусу, а на сьогоднішній день  пік популярності цих горіхів - для підвищення життєвого тонусу, що використовується для спортивного харчування та в енергетичних коктейлях.