Горіхоплідні рослини становлять значну частину плодових рослин нашої безцінної живої природи. Важливе місце у нас на Україні, яка така багата на ліси, належить саме ліщині. Її назва співзвучна зі словом ліс. 

Ліщина зацвітає в квітні, а на початку чи в кінці місяця залежить від ранньої або пізньої весни. Звичайно, в південних областях вона може зацвісти вже у березні. Не кожен може побачити цвіт ліщини, адже територіями її зростання є підліски, узлісся, рідколісся, лісові яри. На подвір’ях її не саджають, хоча інколи висаджують для закріплення небезпечних схилів, в якості живої огорожі. Рослина віддає перевагу вологим чорноземним грунтам, росте частіше в дубових, липових, букових лісах, а також може формувати свої густі зарості.

Ліщина - це чагарник, стебла якого гіллясті, покриті корою коричневого або сірого кольору. Листки великі, овальної форми із загостреною верхівкою і невеликими зубчиками по краю, черешки короткі.

Це - однодомна рослина. Чоловічі квітки розміщені у повислих сережках, жіночі - приховані усередині квіткових бруньок, з яких виступають лише малинові  маточки.  Запилюються за допомогою вітру. 

Довгі квітучі розбухлі сережки іскряться на гілках як дорогоцінні самоцвіти. Якщо ненароком зачепити хоч одну з таких сережок, то навколо підніметься зелена хмарка пилу. Сережка у ліщини – це не що інше, як чоловічі квітки, наповнені пилковими зернами. Ці пилинки настільки малі, що простим оком їх не побачити. В одній сережці кількість пилкових зерен може досягати до 4 млн. 

Цікаво, але у дощовий день щілинки пиляків у сережці змикаються, охороняючи пилок від води. Тому, що пилинкам ні в якому разі не можна намокнути.  Зате в суху погоду пиляки розкриваються і, навіть, невеликий вітерець розносить пилок по всьому лісу, по всім усюдам. Але головне, щоб пилок потрапив до жіночих квіток, тобто повинен їх запилити. Жіночі квітки малинового кольору, і вони досить дрібненькі. Цвіте ліщина до розпускання листя, щоб пилок без перешкод міг потрапити на жіночі квітки.  Після запилення відбувається запліднення і до серпня вже на ліщині дозріють солодкі горішки. Плід буро-жовтий однонасінний горіх, в оточенні дзвоникоподібної плюски з видозмінених приквіток. 

У горіхах ліщини багато білків і ще більше жирів – до 70%, тому вони досить калорійні.  Наприклад, у 100 г чорного хліба – 200 кал, в 100 г полуниці – до 15 кал, а в 100 г горіхів ліщини – 600. 

На сьогоднішній день ми все частіше вживаємо фундук. Що ж це за горіхи? Це не що інше, як ліщина, але культурна її форма. Центром давньої культури фундука вважають Турцію, де фундукові горіхи є найкращими у світі. Наша ліщина також дуже давня, але її культурної форми ніколи не вирощували. 

Із всіх відомих видів ліщин у нас найпоширеніша ліщина звичайна.  Цікаво, але ботаніки відносять її до нижчих горіхоплідних рослин. Лісоводи рахуються з нею тільки тоді, коли вона росте у молодих дібровах, і своєю кроною прикриває молоді ніжні паростки дерев.  Але потім її безжалісно вирубують.  Раніше в літературі можна було зустріти, що горіхи ліщини грубі, товстокорі, дістати ядро зсередини досить важко. 

Серед  лісоводів в історії були люди, які своїми різноманітними дослідженнями і методами вирощування намагались змінити горіх, а саме зробити його м’якішим. Наприклад, О.Яблоков, керівник лабораторії генетики лісових культур, в першій половині ХХ ст. селекціонував ліщину, створивши гібрид із субтропічним фундуком. Ці гібриди прижились у наших помірних місцях і після повторних схрещувань під керівництвом  селекціонера Р.Кудашової  було створено значну колекцію цих рослин. В неї входять гібридні кущі складних схрещувань і гібриди природного запилення.  Завдяки цим гібридам і було створено нові форми тонкостінних плодів – це означає, що їх можна розкусити або розколоти без використання спеціальних інструментів. 

Деревина ліщини не відрізняється особливою міцністю, але вона хороша для дрібних виробів, вудилищ, рукояток сільськогосподарських знарядь, обручів, тростин, музичних дудочок. З тонких гілок ліщини наші предки плели кошики, з більш товстих робили огорожі. До речі кажуть, що всі чаклуни в казках мали свої чарівні палички із ліщини. Листя і дрібні гілки поїдає худоба. Вугілля з ліщини є непоганим адсорбентом. Тирсою ліщини фільтрують вина і оцти. З кори ліщини виділяють жовтий барвник і дубильні екстракти. Вона - ранній медонос, її пилок живильний і багатий мікроелементами.

Ядра горіха використовують в лікеро-горілчаній та кондитерській промисловості, порошок з висушених ядер кладуть у хлібобулочні вироби. З макухи готують халву, а жирне горіхове масло додають в шоколад та інші солодощі.  Суміш перетертих горіхів з водою - це «молоко» для виснажених хворих. Плоди ліщини рекомендують включати в раціон пацієнтів з цукровим діабетом, атеросклерозом судин, при підвищеному артеріальному тиску. Горіхи здатні збільшувати кількість молока у годуючих жінок. Горіхове масло втирають в шкіру голови при випаданні волосся. Косметична продукція теж випускається з додаванням такого масла, яке добре пом'якшує, живить і розгладжує шкіру. 

Ліщина збагачує грунт органічними і мінеральними речовинами через опале листя, яке багате солями кальцію. Вчені вважають, що плоди, листя, квіти і деревина лісового горіха дають прожиток понад 100 видам комах, понад 30 видам ссавців і понад 10 видам птахів.