Весна: березень-квітень, сонячні дні, яскраво насиченим жовтим кольором пишно зацвіли досить розлогі кущі. Не всі знають, що це за рослина. Цвіте красиво, ранньою весною, але ж цього недостатньо. Ботанічна наука визначає цю рослину як форзиція, або форсайтія, що належить до роду невеликих дерев і чагарників родини маслинових, квітучих ранньою весною. Родова назва пов’язана з ім’ям шотландського ботаніка Уільяма Форсайта, що був головним королівським садівником Кенсингтонського палацу і одним із засновників Королівського садівничого товариства. 

   Рід форзиції дуже древній, його батьківщиною є Східна Азія і Південно-Східна Європа. Перший кущ був привезений до Європи з Китаю саме Форсайтом. 

   Кущі форзицій виростають висотою від 0,5 до 3 м, тобто розміри рослин варіюють у залежності від виду. Хоча на сьогоднішній день садових форм форзицій небагато, в основному це розлогі кущі зі звисаючими пагонами та кущі з вертикальною кроною. Листки невеликі, в основному прості, але можуть бути і трійчастими. Розміщені вони мутовками вздовж усього стебла. Квітки у вигляді зірочок-дзвіночків з’являються із пазух листків поодиноко, або по 3-6 разом, діаметром 2-5 см. Розцвітає весняна красуня до розпускання листків, але продовжує квітнути і тоді, коли листки вже розпустяться. Цікаво те, що квітки утворюються на пагонах минулого року, а не молодих. Коли ще вся рослинність стоїть голою, форзиція пробуджується і за один день і ніч вкривається жовтим цвітом, який помітний на далекі відстані. Цвіте кущ близько 3 тижнів. Плоди коробочки із крилатим насінням.

   На Україні більше культивують форзицію пониклу, що родом з Японії та Китаю. Вона використовується як жива загорожа, бо її пагони згинаються і звисають до самої землі, по якій можуть, навіть, стелитися. Її пагони розлогі, причому рослину прикрашають не лише золотисті квіти, але й листки 7-см довжини із загостреним краєм. Цей вид форзицій найкраще переносить низькі температури і цвіте раніше за всіх своїх родичок. 

   Як квіти навесні, так листки форзиції восени дивують своїм забарвленням. Вони змінюють зелене забарвлення на червоно-буре, буро-фіолетове, пурпурове.  

   Розмножують форзицію вегетативно, поділом куща, відсаджуванням прикореневих паростків, живцюванням. Квітникарі знають, що ця рослина вимоглива до вмісту певної кількості вапна і родючості грунту. А все інше для неї не важливо, вона не боїться засухи, холоду, відкритого сонця, місця посадки. Зрізані взимку пагони в кімнаті можуть заквітнути за 15 днів.

   Після цвітіння, вже влітку, починають обрізку кущів: відцвілі квітки вкорочують наполовину, старі і засохлі зрізають на висоті 4-6 см від рівня грунту, і тоді від них підуть бічні пагони. Обрізка допомагає також регулювати густоту, висоту і форму куща за бажанням. Форму можна задати різну, але фахівці не рекомендують, тому що кущ буде розростатися більше, але цвісти перестане. Таким чином, рекомендують обрізку проводити  раз на 3-4 роки.