Квітки приваблюють всіх своєю красою та запахом, кольором віночка, його формою, але ж головна функція квіток – насінне розмноження. Насіння може утворитися лише після запилення, а пилок розміщений саме в тичинках. Отже, тичинки є надзвичайно важливими частинами квіток. Чим же вони особливі? 

Тичинки - репродуктивний орган квітки покритонасінних рослин, у якому утворюються пилкові зерна. В процесі еволюції тичинка диференціювалась на тичинкову нитку і пиляк, тобто типова тичинка складається з тичинкової нитки, що містить провідний пучок, і пиляка, симетричні половини якого з'єднані в’язальцем, прикріпленим до тичинкової нитки.

Тичинкова нитка може бути різної форми, товщини і довжини. Якщо вона нерозвинена, тоді тичинки вважаються сидячими, наприклад, у фіалки, магнолії. Недорозвинені тичинки, в яких немає пиляків, називаються стамінодіями. Існують також безплідні тичинки, що мають недорозвинені пиляки, вони найчастіше стають нектарниками (чемерник). 

Пиляк - верхня розширена частина тичинки, де розташовані пилкові гнізда. Кожна половинка пиляка поділена найчастіше на два пилкових гнізда – мікроспорангії, які займають більшу частину пиляка. У них утворюються мікроспори, тобто пилкові зерна, що вважаються чоловічим гаметофітом. Пилкові зерна містять чоловічі статеві клітини, - спермії. Вони забезпечують процес подвійного запліднення. Сукупність пилкових зерен має назву пилок. Пилкові зерна відрізняються за формою, розмірами та кольором. Їхнє забарвлення залежить від кольору квітки: у дзвоників – фіолетове, у яблуні та малини – біле, у конюшини та волошки – коричневе, у мальви – синє, у груші та персика – червоне, у шипшини, ліщини, агрусу – золотисто-жовте. 

Зверху пиляк покриває одношаровий епідерміс. Під ним залягає фіброзний шар, утворений мертвими механічними клітинами з фіброзними поясками. Фіброзний шар сприяє розкриванню пиляка з внутрішнього боку.

Тичинки можуть розміщуватися на квітколожі вільно (жовтець), приростати до пелюсток, зростатися між собою по всій довжині у тичинкову трубку (гарбузові), зростатися лише нитками (мальвові та бобові), змикатися пиляками (айстрові), а також інколи зростаються з віночком чи маточкою (орхідеї). Інколи між собою зростається по декілька ниток. Із усіх тичинок квітки декілька з них можуть бути довшими за інші. 

На даному малюнку, який можна зустріти в багатьох біологічних джерелах, зображені тичинки різних рослин.

 1 - блекоти чорної; 2 - пролісків; 3 — лохини; 4 - грушанки крупноквіткової; 5 - запашного колоска пахучого; 6 - мучниці альпійської; 7 - пикульника вузьколистого; 8 - золототисячника; 9 - воронячого ока; 10 - шавлії лугової; 11 - цибулі; 12 - борця; 13 - бурячка Гмелина; 14 - кульбаби лікарської (5 тичинок, що зрослись пиляками); 15 - істода (8 тичинок, що зрослись тичинковими нитками); 16 - гороху посівного (9 тичинок, що зрослись у нижній частині тичинковими нитками, одна - вільна); 17 - любки дволистої.

Кількість тичинок у квітці коливається від однієї (у канни) до кількох сотень (у мімози), що вважається важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. При дозріванні квітки пиляки розкриваються і пилок висипається назовні. Квіткові рослини продукують велику кількість пилку. Одна квітка яблуні містить близько 100000 пилинок, сережка берези – 6  млн., квітки кукурудзи – 50 млн. пилкових зерен. Особливо багато пилку дають дуби, в’язи та інші високі дерева. У сосновому лісі навесні повітря дуже насичене пилком. 

Сукупність тичинок називається андроцеєм (від грец. "андрос" - "чоловік"). І не випадково, адже у їхніх пиляках дозрівають чоловічі статеві клітини - спермії.

Більшість вчених та квітникарів вважають, що певну красу та мальовничість квіткам деяких рослин додають незвичні за зовнішнім виглядом тичинки. Вони можуть мати красиво опушені тичинкові нитки. У квіток з білими чи світлими віночками завдяки яскраво зафарбованим тичинкам створюється красивий контраст центру і країв квітки. Наприклад, квітки деяких сортів вітрогонки ніжної з білим віночком і жовтою серцевиною (тичинками) нагадують суцвіття ромашки. Іноді довгі, що витягуються з квітки тичинки є досить декоративним елементом рослини, наприклад, - клеома колюча.

Найцікавішим прикладом особливостей зовнішнього вигляду тичинок є рослина каллістемон - вічнозелений чагарник або невелике дерево, що які росте в Австралії і, частково, в Новій Каледонії. Номенклатурне назва походить від грец. кallos - красивий і stemon - тичинки, що вказує на наявність довгих червоних тичинок. За словами людей, суцвіття цієї рослини нагадує йоржик для чищення пляшок, камінів,  лампових стекол. Курці бачать у них щіточки для чищення трубок. Чому ж саме так? Тому, що основну частину квітки складають досить  численні і довгі, яскраво пофарбовані тичинки, що стирчать в різні сторони. Забарвлення буває головним чином червоне, рідше жовте, зелене, помаранчеве, кремове та біле. Каллістемон - перехреснозапильна рослина, для якої характерне запилення птахами.

За існуючими в класичній генетиці уявленням, пилок несе тільки генетичну інформацію, і кількість пилку, що потрапляє на жіночі квітки, не грає ролі, оскільки для запліднення досить одного пилкового зерна. Але це не так: кількість пилку, що потрапляє на квітки, може нести також і екологічну інформацію про ситуацію в ареалі. Велика кількість пилку говорить про оптимальні умови середовища, тоді як мала кількість пилку, навпаки, несе інформацію про несприятливі умови.

Пилок використовується у криміналістиці, тому що він може дати багато інформації про колишнє місцезнаходження людини чи об'єкта. Регіони світу, і навіть окремі близькі території з певною характерною рослинністю, будуть мати відмінний набір видів пилку. Також, наявність пилку може свідчити про конкретний місяць, в який на певний об'єкт потрапив пилок. Крім цього, мав місце випадок, коли наявність на одязі злочинця пилку одного з видів рослин, які ростуть лише на певній території, допомогла довести його присутність на місці злочину.

Таким чином, тичинка - чоловічий генеративний орган квітки, який продукує пилок. А відрізняються тичинки у кожної квітки за різними ознаками.