На берегах озер часто ростуть стрункі зарості тонких рослин з чорними бархатистими шишками та довгими лінійними, як у злаків, листками. Це – очерет або рогіз. Чорний початок – суцвіття маточкових квіток. Насіння утворюється дуже багато, воно легеньке, з пушинками, може плавати по воді і тому вільно переноситься в різні місця.Поплававши кілька днів, насіння тоне, а на наступний рік проростає. Ця рослина дуже корисна: стебла та листки можна використовувати на корм тваринам, з них плетуть кошики та корзини, а також покривають дахи сільськогосподарських будівель. Але найцінніше у цієї рослини – кореневище. В ньому містяться цукор, крохмаль, білок. З нього можна приготувати борошно. Для цього кореневище розрізають на дрібні шматочки розміром 1 см і висушують над вогнем до тих пір, поки вони не почнуть розтріскуватися і розламуватися. Потім їх розтирають до стану борошна. 100-200 років назад з нього пекли хлібці, бісквіти, пряники, а сьогодні про це забули.
Борошно можна приготувати ще із сусака.
Це досить красива рослина з лінійними листками і біло-рожевими квітами, які стирчать у різні сторони, як спиці у парасольки. Листки використовують для виготовлення корзин, а з кореневищ здавна українці пекли хліб.
Але найцікавіше, що хліб можна спекти із жолудів дуба. Їх здавна використовували у їжу. Для приготування борошна жолуді розрізають, очищають, вимочують у воді дві доби, причому воду міняють не менше трьох разів. Потім їх заливають свіжою водою і нагрівають до кипіння. Після цього воду зливають, жолуді висушують до хрустіння, а після цього товчуть. Якщо розмолоти крупно, то вийде дубова каша, а дрібно, то вийде борошно. З такого борошна пекли дубові млинці і додавали ягоди, варення, мед.скачать dle 10.3фильмы бесплатно