В історії людства існували та існують ще й сьогодні різноманітні календарі: календар Майя, юліанський, григоріанський, слов’янський, церковний, жіночий та багато інших. Наприклад, садоводи і городники мають свій календар, по якому вони регулюють посадку і догляд за культурами, які вирощують. Всю свою діяльність здавна люди звіряли і звіряють дотепер «по Лунному календарю», щоб не порушити гармонію природи, оскільки все живе на Землі підпорядковується природним ритмам, більшість яких співставні з рухом Сонця і фазами Місяця. 

Ще здавна у людей існували свої традиції позначення року. Найбільше нам відомі роки, в які ми всі народилися: рік вогняного Коня, рік водяної Змії,.. Але сьогодні мова піде зовсім про інший календар. Деякі давні слов’янські племена, що жили на території сучасних Росії, Білорусі та України та займалися землеробством, мали свій 12-річний календар. Кожен рік цього календаря був пов'язаний з назвою певної садово-городньої культури. Можливо, це було обумовлено циклом сонячної активності, коли певні роки були особливо сприятливі для розвитку тієї чи іншої культури.

Взагалі існує аграрна астрологія - одна з найдавніших гілок Астрології, призначення якої у визначенні оптимальних термінів для садово-городницьких робіт, які необхідно погоджувати з фазою місячного циклу та перебуванням Місяця в тому чи іншому знаку зодіаку. З давніх часів люди стали пильно вивчати вплив супутника Землі на людину і світ природи. Виходячи з того, що життя людини завжди залежало від землі, хлібороби стали помічати, що планети, їх рух і розташування в певні періоди може сприятливо або несприятливо впливати на посіви, сходи та збір врожаю. Тому, з найдавніших пір людина й користувалася Місячним календарем.

Особливу увагу українці звертали на періоди молодиків, повень і затемнень Сонця і Місяця. У ці три місячних дня +/-1 день до і після подій, посадочних робіт на землі проводити не рекомендується. За день до і після молодика і повного місяця рекомендується проводити підстригання трав газонів і галявин. Крім того, в період до або відразу після затемнень, коли Місяць перебуває в знаку зодіаку, в якому відбулося затемнення - ніяких робіт не проводити. Особливо, якщо це водні знаки Рака, Скорпіона або Риб. А якщо Місяць у вогняному знаку Овна, Льва або Стрільця - проводити роботи з гострими інструментами не рекомендується.

Ось так виглядають найближчі роки по землеробському календарю наших предків:

2010 – цибулевий

2011 – яблучний

2012 – огірковий

2013 – гороховий

2014 – смородиново-агрусовий

2015 – медово-хмілевий

2016 – ріповий

2017 – липовий

2018 – хлібний (жито, гречка, просо)

2019 – малиновий

2020 – морквяний

Таким чином, 2014 -  це рік і смородини і агрусу. Аґрус називали берсень, берсянь, тому у давньому землеробському календарі він позначений як смородиново-берсеневий.

Смородина - багаторічний низький чагарник, що може рости 20 років на одному місці. Довговічність її забезпечується щорічними відростаючими прикореневими пагонами, кількість яких може бути до 25 штук. Причому вже минулорічні пагони плодоносять. «Намисто» смородини, тобто її ягоди: чорні, червоні, жовті споконвіку вважалися народними плодами. З історичних джерел відомо, що на Русі цю рослину вирощували в монастирських садах Псковської і Новгородської областей ще в XI столітті. В даний час рідко на садовій ділянці не знайдеш розлогих кущів з ароматними ягодами. Назва «смородина» має скандинавські коріння і походить від слов'янського «смород» - те, що «сильно і пряно пахне». Чорна смородина - родоначальник більшості сортів культурної смородини, яка високоврожайна і невибаглива.

Аґрус, більшість людей називає його російською назвою «крыжовник» - являє собою чагарник близько 1 метра висотою, пагони якого вкриті голчастими тонкими шипами. Культивувати рослину почали ще в давнину. Перші згадки про розведення агрусу на Київській Русі відносяться до XI століття, його вирощували при монастирях. В Англії активно розводити цю рослину стали в часи правління Генріха VIII, який дуже любив і ягоди агрусу, і зроблене з них вино. Ще й зараз, вино з недозрілих агрусових ягід - один з популярних напоїв в Англії. Саме англійські садівники вивели найбільшу кількість великоплідних сортів рослини, завдяки чому ця культура поширилася по всьому світу. 

Плоди агрусу - ягоди овальної або кулястої форми довжиною близько 12 мм, але бувають сорти, плоди яких досягають розміру 30-40 мм. Плоди самих великоплідних англійських сортів агрусу досягають розміру середньої сливи і важать близько 50 грамів. Поверхня ягід гладка або щетиниста, покрита добре помітними прожилками. Колір ягід варіюється від блідо-зеленого до темно-пурпурного. Зустрічаються плоди червоно-оранжевого кольору, жовтого і навіть фіолетового. На смак агрус кисло-солодкий, може бути з присмаком сливи, малини або винограду. 

Рослини та їх частини день у день знаходяться під впливом різних енергій, знання яких є вирішальним для успішних посадок, догляду та збору врожаю. Кожна рослина, а саме цілющі трави, зібрані в потрібний момент, містять незрівнянно більше активних корисних речовин, ніж зібрані в інший час.

Землеробський календар наших предків - це синтез тонких спостережень за природою і органічно уплетених вірувань. Таким чином, живучи в гармонії з природою, з місячними ритмами, ми  допомагаємо нашим улюбленим рослинам, а вони віддячать буйством цвітіння і багатим урожаєм.