Чай – приємний, смачний, духмяний напій.

Мета. Сформувати в учнів знання про найцінніший серед напоїв, які виготовляють люди – про чай. Ознайомити з історією походження чаю, виникнення чаювання у Європі, а також зберіганням чаю та правильним його приготуванням. Охарактеризувати лікувальні властивості чаю.

Обладнання: різноманітні упаковки чаю, посуд для заварювання чаю, горщик із ложкою, плакати, малюнки, вислови відомих людей про чай.

Хід заходу.

Вступне слово вчителя. Серед різних напоїв, які виготовляють люди, найвідоміший і найпоширеніший – це чай. Його п΄ють у будь-якому куточку Землі. Він має лікувальні властивості, допомагає уникнути багатьох хвороб. Чай – це прекрасний корисний напій, який тамує спрагу, знімає втому, додає бадьорості, підіймає настрій. Для багатьох народів він такий же необхідний і назамінний, як і хліб.

Довідка: чай – рід вічнозелених кущових або деревних рослин родини чайних. Листки на стеблі розміщені почергово, за формою довгасто-овальні. Квітки білі (інколи рожеві), досить запашні. Плід – коробочка з 2-3 великими насінинами. Відомо декілька видів чаю, наприклад:
- чай китайський – розгалуджений кущ;
- чай індійський (асамський) – розлоге дерево до 10 м заввишки. Вони дико ростуть у Південно-Східній Азії. Обидва введені у культуру і кожний має багато різновидностей.
Учень читає вірш про чай.

І солодкий, і гіркий
Чай духмяний, запашний.
Зцілить хворь, і як на те
Навіть втому прожене.
Сил нових він додає,
Друзів всіх за стіл зове...
І з подякою весь світ
Славить чудо-еліксир!

(Після цих слів виходять учні і розповідають про історію походження чаю).

Китай

І. Одна стародавня китайська легенда розповідає так: “Давним давно пастухи помітили, що досить вівцям пощипати листя однієї вічнозеленої рослини, що росте в горах, як вони починають пустувати, легко піднімаються на кручі. Пастухи вирішили випробувати чудодійну силу листя на собі. Вони висушили його, заварили, як робили з іншими травами, і стали пити цей запашний напій, відчуваючи прилив свіжої сили”. Дійсно, вперше чай стали пити в Китаї, де він відомий з давнини. У китайських письмових джерелах цей напій згадується за 2737 років до н.е.
ІІ. В одній китайській книзі дається такий опис властивостей чаю: “Чай підсилює дух, пом΄якшує серце, знищує втому, пробуджує думку, не дозволяє поселитися ліні, освіжає тіло...”
ІІІ. У давнину чай в Китаї цінувався дуже високо. Імператори дарували його за особливі заслуги. При дворі цей духмяний напій пили під час урочистих придворних церемоній. Поширенню чаю сприяв китайський імператор Кієнг Лон, який володів фабрикою, що виготовляла чайний посуд. На чашках була написана створена ним поема, що прославляла чай. Вважалося непристойним не знати віршів імператора, а тому росла слава напою.
ІV. У Китаї подрібнене чайне листя, спресоване у брикети, коржі чи кілограмові “дошки”, довго використовувалися як гроші. Чиновники стягували з населення податок – чайові.
V. Вирощування та виготовлення чаю в Китаї стало таким же таємним, як виробництво шовку, фарфору, паперу. Чайні плантації приховувались, суворо охоронялись від чужинців.

Поширення чаю.

І. Із Китаю чай починає свій тріумфальний похід по світу. У VІІІ ст. він проник до Кореї, Індії, Індонезії, Ірану, Монголії, Південно-Східного Сибіру та Середньої Азії. Хоча він став улюбленим напоєм більшості країн світу, але вирощувати його довгий час ніде не могли, а завозили з Китаю. Шлях чаю до європейських країн був важким і довгим.
ІІ. До Європи чай регулярно завозила англійська Ост-Індська компанія. Її купці у 1664 році подарували англійському королю Карлу ІІ 1 кг “китайського зілля”. Лише у І половині ХІХ ст. стали вирощувати чай і в деяких інших країнах Азії. У 1824 році голандці створили чайні плантації на о.Ява, у 1834 році чай стали вирощувати в Індії. У нашій країні кущі чаю були висаджені у 1818 році в Криму у Нікітському Ботанічному саду. Перші чайні плантації були закладені у 1833 році в Грузії під Батумі, селище Чаква.
ІІІ. Спочатку не всі європейці уміли поводитися з чаєм. Збереглася розповідь про європейського моряка, який прислав своїй матері цінний подарунок (на той час) – фунт чаю. Вона запросила гостей до вишуканого заморського блюда. Зваривши весь фунт у посудині, вона злила непотрібну на її думку, гірку коричневу воду, розклала порціями виварене листя чаю і, заправивши сметаною, подала до столу.
ІV. Англійцям чай припав до душі і почав витісняти спиртні напої. Він підійшов мешканцям європейських країн з прохолодним кліматом і рятував їх від надмірного використання пива та вина. У наш час в Англії чаю п΄ють більше, ніж в будь-якій іншій країні світу.

Чай у Росії.

І. У 1638 році російський цар Михайло Федорович Романов відправив своїх послів Василя Старкова і Василя Невєрова у Сибір з багатими дарунками монгольському хану. Той зустрів їх з почестями. Під час званого обіду гостей напували якимсь терпким гіркуватим напоєм. Старков доносив царю: “Я не знаю, чи листя якогось дерева чи, то трави варять у воді, додаючи декілька крапель молока, а потім п΄ють, і називають це вариво чаєм.” Проводжаючи російських послів, хан подарував царю хутра соболю, бобра, барса, чорний атлас, вишитий золотом і сріблом, а також 200 пакетів з написом “Бах-ча”. Ці слова так переклали царю “Чай для заварки”. Повернувшись до Москви і вручаючи царю дорогі дарунки від хана, посли з побоюванням передали йому пактики з сушеним листям, посилаючись на твердження монголів про їх чудодійну силу. Лікар попробував дію відвару із цього листя на придворному, який був хворим. Той попив і підтвердив, що йому полегшало. От і стали лікувати цим напоєм царя та його наближених.
ІІ. У 1654 році до Китаю послали боярського сина Федора Байкова. Повернувшись назад, він розповів, що чай вирощують китайці Цар Олексій Михайлович наказав спорядити особливого посла Івана Перфільєва до Китаю за чаєм. У 1665 році він привіз своєму царю 10 пудів. Цар та його бояри спочатку використовували напій як ліки від хворі та втоми. Адже лікарі приписували йому здатність “освіжати й очищати кров” .Чай настільки прийшовся до смаку, що його пристрастилися пити щодня.
ІІІ. Чай для селян був недоступним. Вони пили його лише за особливих обставин. Тому й виник вираз “Чайком побалувати”. Більшість бідних не знали, як його заварити. У народі співали таку жартівливу пісню:
Раз прислав пан мені чаю
із наказом заварить !
А я зроду ще не знала
Як проклятий чай той пить.
Узяла тоді водички
Висипала чай в чавун
Додала туди цибулі
Та ще й перчика стручок,
Хорошенько розмішала
Охолонути дала, та
В миски порозливавши
На стіл панський подала.]

Гості з паном всі плювались, -
Сам він просто озвірів.
І відправив на конюшню
Мене висікти звелів.
Довго думала я з дива,
Чим могла не догодить,
Ну а потім здогадалась,
Що забула посолить.

ІV. У ХVІІІ ст.в Росії винайшли самовар. Його виготовили на Уралі, потім почалося масове їх виробництво, особливо у Тулі. У трубу, яка знаходилася всередині самовара, засипали сухі шишки, деревне вугілля, підпалювали їх лучиною, роздмухували вогонь чоботом і вода закипала. Зверху на самоварі повинно бути гніздечко для заварного чайника.
V. В Оружейній Палаті Московського Кремля зберігається самовар Петра І, який вирізаний із прозорого кварцу, а в меморіальній хаті в Філях – самовар російського полководця М.І.Кутузова, який супроводжував його в походах. Самовар став таким же традиційним російським сувеніром, як матрьошка, балалайка, хохломський розпис посуду.
(Навколо самовара сідають кілька учнів і співають пісню)
Сісти біля самовара раді були б, друже,
Він же сонячним пожаром, вилискує дуже
Самовар співа, гуде, тільки з виду сердиться,
хоче нас споїть чайком, як хвороба держиться.
Краще лікаря й сестри, він лікує скуку.
пропонуєм чаєм всім, лікувати тугу!
VІ. У нас народився добрий звичай – усією сім΄єю збиратися за столом біля самовара. За чаєм обговорювали новини, сімейні справи. Письменник В.Кравцов згадує: “ У нас в Росії, самовар замінює каміни, біля яких у Франції та Англії збираються вечорами. У них важко уявити собі будинок без каміна, а у нас без самовара”.

Хочу вам відкрить секрет і дати пораду:
Коли хворь вам трапиться – чаєм лікуватися.
Чай у спеку освіжить, а в мороз зігріє,
Сон рукою відведе, втому вашу переб΄є;
Крушить будь-який недуг, чай здоров΄ю – кращий друг!

Лікарі та вчені

1. Дійсно, вчені встановили, що чай містить корисні біологічно активні речовини: кофеїн, танін, мінеральні солі, майже всі вітаміни, ефірні масла. Вони зміцнюють судини мозку, покращують роботу серця, обмін речовин, підвищують розумову та фізичну працездатність людини. З чаєм легко засвоюються білки, жири, вуглеводи. Навіть при надмірному харчуванні не буває ожиріння, якщо воно супроводжується чаюванням. Бідне харчування, але з чаєм підтримує сили людини.
2. Чай посилює протидію застуді, інфекційним хворобам, різним запаленням. Чай знімає головний біль. Танін, що міститься в чаї, запобігає розладу шлунку. При отруєнні дається настій міцного чаю. Настій зеленого чаю нормалізує підвищений артеріальний тиск. При запаленнях очей, їх промивають міцним охолодженим розчином чорного та зеленого чаю, взятих порівну, або кладуть чайний компрес. При сонячних опіках допомагають компреси та примочки із теплого чаю.
3. Китайські вчені довели, що люди, які регулярно п΄ють зелений чай, рідше хворіють на рак шлунку. Чай також знімає шкідливий вплив радіоактивних речовин на організм.

Зберігання чаю.

Щоб отримати від чаю справжню насолоду та максимальну користь, його необхідно правильно зберігати, готувати та пити. При тривалому зберіганні чаю його ефірні масла вивітрюються і він втрачає свій аромат. Чай легко поглинає вологу та сприйнятливий до різних запахів. Тому його слід зберігати у фарфоровому, фаянсовому або скляному посуді із щільно закритою кришкою.

Приготування напою.

Якість чайного напою залежить не тільки від сорту чаю, але й від способу його приготування. Необхідно кип΄ятити лише відстояну холодну воду, щоб вивітрився запах хлорки. Знімати чайник з вогню необхідно в той момент, як тільки вода закипить. У передержаному кип΄ятку аромат чаю зникає. Холодна кип΄ячена вода також не годиться.
Зігрівши чайник для заварки або сполоснувши його окропом, в нього висипають суху заварку. Потім чайник заливають окропом на дві третини, а зверху прикривають полотняною серветкою. Отвір на кришці та носик повинні бути закритими, щоб разом з паром не вивітрювався аромат. Настоюють чорний чай 5 хвилин, а зелений – 8 хвилин.
Якщо чай довго настоювати, то його якість погіршується. Чайник із заваркою не можна ставити на вогонь і кип΄ятити. Не треба його також закутувати, бо від цього він псується. Чай необхідно заварювати поодаль від риби, сирого м΄яса та інших продуктів із специфічними запахами. З чаю не можна знімати піну, бо у верхньому прошарку збираються ефірні масла, які створюють аромат. Можна перелити частину чаю із заварника і залити його знов, щоб він краще перемішався. Залишати чай на кілька годин, а тим більше на другий день не можна. При тривалому охолодженні чаю зникає аромат та погіршується смак.
П΄ють чай маленькими ковтками. Не можна допускати, щоб гаряча рідина потрапляла до стравоходу і шлунку.

Вирощування чаю.

Чай вирощують у 33 країнах світу на плантаціях, які займають понад 1 млн. га землі. Загальне виробництво чаю в світі – 1 млн. тонн на рік. Найбільше чаю виробляє Індія – 1 місце, Китай – 2 місце, Шрі-Ланка – 3 місце, Японія – 4 місце. ... Саджають чай у Грузії, Азербайджані, Казахстані, Краснодарському краї, а також в Україні.

Який же шлях чаю від плантації до столу?

Чайний кущ – вічнозелена рослина висотою близько метра. Він потребує догляду. Цілий рік біля чайних кущів клопочуть люди: копають землю, додають добрива, знищують бур΄яни, підрізають кущі, оточують плантації вітрозахисними смугами, дренажними каналами. Але основна робота – збір листя протягом семи місяців: з квітня до жовтня. З чайних кущів зривають верхівки молодих пагінців з двома-трьома листочками (їх називають флешами). Збирачі з кошиками обходять всі кущі, цінуючи кожну хвилину: чайне листя, що гарне сьогодні, завтра не годиться. Із 100 кг зеленого листя отримують 25 кг чаю. Зараз на допомогу людям прийшла техніка, але збиральні машини не можуть упоратися, тому збір чаю частково ведеться вручну.
- Зірване листя відправляють на фабрику для первинної обробки. Там майже все роблять машини, а ними керують люди. Спочатку листя чаю розсортовують і в΄ялять за допомогою теплого повітря. Потім в особливих машинах вони скручуються і потрапляють в камери для сушіння. Висушена маса чаїнок стає чорним байховим чаєм. Готовий байховий чай у спеціальній тарі перевозять на чаєрозвісну фабрику. Там його фасують, а потім він поступає до магазинів.
- Товарний чай поділяють на байховий, тобто листковий, чорний або зелений та пресований – цегловидний і плитковий. Байховий виробляють із сортового листя, а пресований – з дрібняку і висівок, що утворилися при сортуванні байхового.
Смачного!скачать dle 10.3фильмы бесплатно