Вивчаючи залози внутрішньої секреції в шкільній програмі з біології, багато інформації про них в підручнику не знайдеш. Про кожну залозу написано по декілька речень, або абзаців. Учням із середніми знаннями цього достатньо, але ж допитливим необхідно знати набагато більше. 

   Серед усіх залоз в нашому організмі є така, про яку говорять найменше, але яку називають «точкою щастя». Розташована вона у верхній частині грудної клітки, прямо біля основи грудини. Виявити її дуже просто: для цього потрібно докласти два складених разом пальці нижче ключичної виїмки. Це і буде зразковим місцем розташування вилочкової залози. Своє ім’я вилочкова залоза отримала завдяки характерній формі, що нагадує тризуб вилку. Втім, так виглядає тільки здорова залоза, а пошкоджена найчастіше набуває форму метелика або вітрила. 

   Вилочкова залоза має ще одну назву — тимус, що в перекладі з грецького означає «життєва сила». В 60-х роках минулого сторіччя вчених осінило, що вилочкова залоза відноситься до органів імунної системи! Причому, не до другорядних. 

   Багаторічні спостереження показали, що від цієї залози залежить життя людини, особливо дітей до п’яти років. Фізіологи, імунологи та лікарі вважають, що тимус — це «школа» прискореного навчання клітин імунної системи - лімфоцитів, що формуються зі стовбурових клітин кісткового мозку. Потрапивши до вилочкової залози, новонароджені клітини імунної системи перетворюються в Т-лімфоцити, здатні боротися з інфекціями та аутоімунними захворюваннями. Після цього в повній бойовій готовності вони потрапляють в кров. Причому найбільш інтенсивно навчання проходить в перші 2-3 роки життя, а ближче до п’яти років, коли захисників набирається досить багато, функція вилочкової залози починає згасати. До 30 років вона затухає практично повністю, а ближче до сорока від вилочкової залози, як правило, не залишається і сліду. 

   Згасання тимуса медики називають інволюцією, або зворотним розвитком, хоча у деяких людей ця залоза не зникає повністю, а від неї залишається слабенький слід у вигляді невеликого скупчення лімфоїдної і жирової тканини. Чому тимус у одних людей старіє і розсмоктується раніше, а у інших пізніше, сказати важко. Можливо, справа в генетичній схильності, або, в способі життя. Але вчені впевнені: чим пізніше це станеться, тим краще, адже вилочкова залоза здатна сповільнювати хід біологічного годинника організму, тобто уповільнювати старіння. 

   Боятися природного згасання вилочкової залози не варто. Ніякої загрози для життя людини цей природний процес не представляє. Справа в тому, що за перші п’ять років активної роботи тимус встигає забезпечити організм людини таким запасом Т-лімфоцитів, якого цілком вистачає на все життя. До того ж функцію вилочкової залози частково беруть на себе певні клітини шкіри, які здатні синтезувати тимусові гормони. 

   Як і всі органи імунної системи, вилочкова залоза полюбляє білок, в основному тваринного походження, який, з одного боку, є будівельним матеріалом для антитіл, а з іншого — посилює активність її власних клітин. Крім протеїнової дієти тимус любить і теплові процедури. Йому обов’язково сподобаються сауна, зігріваючий компрес, натирання мазями на основі ефірних масел або сеанс фізіотерапії. Але захоплюватися стимуляцією вилочкової залози імунологи не радять, адже тривала активність неминуче призведе до виснаження органу, що може викликати зворотний ефект. 

   Ослаблений тимус можна підсилити за допомогою найпростішого методу за декілька секунд. Метод полягає в тому, щоб 10-20 разів легенько постукати кінчиками пальців або легко стисненим кулаком за місцем розташування залози. Так можна за кілька секунд стабілізувати тіло і наповнити його цілющою енергією. А ось потирання цього місця, навпаки, діє послаблююче. Ви можете також просто покласти свою руку на тимус і дозволити текти енергії - це ефективна можливість застосування життєвої енергії. Якщо щоранку регулярно активізувати свій тимус і повторювати цю процедуру кілька разів протягом дня, то вже через короткий проміжок часу відчуєте себе значно сильніше.

   Вилочкова залоза абсолютно не виносить стреси, шум, температурні перепади, анестезію. Під час стресу залоза стискається, що призводить до зниження життєвої енергії. Тому у людини, яка часто ризикує і нервує, вилочкова залоза зношується і старіє швидше.