Волосяний покрив характерний для представників класу Ссавці, до якого належить і людина розумна. На думку еволюціоністів волосяний покрив тіла – своєрідний атавізм, що залишився людині в спадок. Адже предки: і архантропи, і палеоантропи, і навіть неоантропи, з ніг до голови були покриті шерстю. Часто в інформаційних джерелах людей жартома називають безволосими мавпами, хоча як і у всіх ссавців, у нас все ж таки є волосся, тільки значно менше, ніж у наших біологічних предків. Одяг поряд із сучасними технологіями, такими як кондиціювання повітря та опалення, зробили теплоізоляційні властивості волосяного покриву непотрібними. У своїй праці «Походження людини» Дарвін вважав волосяний покрив людського тіла рудиментом.

   Волосяний покрив виникає ще під час внутрішньоутробного розвитку, і це волосся називається ембріональним. Через три місяці після народження ембріональне волосся повністю сходить з тіла дитини, і на поверхні шкіри залишаються лише ніжні золотаві волосинки новонародженого. Під час статевого дозрівання у дівчаток і хлопчиків волосся на тілі починають мінятися, і ці нові волосинки залишаться з людиною на все життя. 

   Анатомічно волосся є похідним дерми. Кожна волосина складається з кореня та стрижня. Корінь розташований у волосяному мішку, або фолікулі, і закінчується волосяною цибулиною. Кожний фолікул з'єднаний з м'язом, який тримає волосину. Знизу у волосяну цибулину входить волосяний сосочок, до якого підходять кровоносні судини і нерви, які забезпечують живлення і чутливість волосся. Стрижень волосини виступає над поверхнею шкіри. Він утворений кірковою речовиною та кутикулою. Росте волосся так само, як і нігті, за рахунок поділу клітин росткових сосочків волосяної цибулини.

   Ріст волосяного покриву на тілі дорослої людини багато в чому залежить від роботи статевих залоз. Чоловічі гормони посилюють розвиток волосся на обличчі та тілі і перешкоджають їхньому росту на голові. Жіночі ж гормони, навпаки, сприяють розвитку волосся на голові, але не на тілі або обличчі. Доведено, що за добу волосся виростає зі швидкістю 0,2 мм.

   Учені поки не знають, для чого на тілі у людини росте волосся. Брови, вії, волоски, що покривають внутрішню порожнину носа, по всій вірогідності, захищають нас від бруду та пилу. Борода первісної людини була символом сили і мужності, вона допомагала, навіть, на великій відстані відрізнити чоловіка від жінки. На думку Чарльза Дарвіна волосся на поверхні шкіри людини допомагає працювати потовим залозам. 

   Вважають, що у дорослої людини налічується від 300 до 500 тисяч волосків. Найбільша кількість волосин у людей зі світлим волоссям і найменша - у рудоволосих, причому руде волосся на дотик найжорсткіше. Волосяний покрив голови описується за довжиною волосся, лобово-скроневою лінією їх росту, густотою,  станом, наявністю та розташуванням лисини, а також особливостями зачіски.

   Лобно-скронева лінія росту волосся визначається по конфігурації межі волосяного покриву голови. Найчастіше зустрічається дугоподібна лінія, звивиста, м-образна, пряма, асиметрична.

   Волосяний покрив на обличчі: вуса, борода, бакенбарди - описується за формою, величиною та фасоном. У чоловіків розрізняють "голене" і "неголене" обличчя.

   Вчені висувають безліч теорій з приводу того, що у людей, у порівнянні з іншими ссавцями, дуже мало волосся на тілі.

1. Теорія статевого відбору. Чим менше волосся на тілі, тим краще видно геніталії. Сам Чарльз Дарвін вважав, що це привертає увагу протилежної статі і збільшує можливість успішного репродуктивного та еволюційного розвитку.

2. Теорія терморегуляції. Відсутність волосся якимось чином пов'язано з терморегуляцією тіла людини. В процесі свого розвитку люди проживали в межах 15 ° на північ або на південь від екватора. Тому зникнення волосся могло бути результатом адаптації людини до жаркого клімату, адже, на відміну від більшості ссавців, люди полювали вдень, а не вночі.

3. Теорія збільшення мозку. Відповідно до цієї теорії, розвиток людського мозку до його нинішнього вигляду було б неможливо за наявності густого волосяного покриву. Наявність додаткових клітин мозку знижувало у первісних людей ризик сонячного удару під час бігу на довгі дистанції.

4. Теорія дефектного гена. Теорія полягає в тому, що людина втратила волосяний покрив в результаті наявності дефектного гена і, отже, мутації. Ймовірно, ця мутація відбулася на ранній стадії розвитку гомінідів, так як вона зачепила всі раси.

5. Теорія захисту від паразитів. Є припущення, що безволосу людині набагато легше позбавлятися від паразитів (вошей, кліщів і т. п.), ніж волосатому. Паразити є переносниками захворювань і створюють дискомфорт.

6. Теорія одягу. З появою одягу просто відпала необхідність в густому волосяному покриві, який допомагав людям вижити. Волосся стали непотрібними і з часом зникли.

7. Теорія водних мавп. Ця дуже суперечлива теорія говорить, що люди вийшли з водного середовища та втратили волосяний покрив з тієї ж причини, що кити, дельфіни і ламантини. Зберігати у воді тепло допомагає шар підшкірного жиру, а не волосся.

   Кожна з цих теорій піддається серйозній критиці. Наприклад, щодо теорії терморегуляції неодноразово підкреслювалося, що людська шкіра зі значною кількістю потових залоз чудово справляється з тепловіддачею - як з волоссям, так і без них. У людини 5 млн. таких залоз - набагато більше, ніж у будь-якого іншого ссавця. Отже, яка з теорій вірна?

   Волосяний покрив в цілому, разом з волоссям голови, характеризується жорсткістю, густотою, формою і кольором: 

-Жорсткість визначається за товщиною волосин, чим товщі волосини, тим волосся жорсткіше. За жорсткістю волосся буває: тверді "грубі" і м'які "тонкі". Світле волосся, як правило, тонше.

-Густота визначається кількістю волосся на одиницю площі шкіри. Волосся буває густе, яке щільно покриває поверхню шкіри; середньої густоти і рідке, коли між волосинами просвічується шкіра. 

-Форма визначається за ступенем вигину стержнів волосся. Розрізняють пряме, хвилясте та кучеряве волосся. 

-Колір описується загальноприйнятими термінами або порівнянням з кольором широко знаних об'єктів. Наприклад, темноволосий - брюнет, світловолосий - блондин, темно-русявий - шатен. В багатьох наукових та популярних джерелах зустрічаються наступні назви кольору волосся: «чорне, як вугілля", "чорне, як смола", темно-каштанове, каштанове, темно-русяве, русяве з темним відтінком, світло-русяве, русяве, світло-коричневе, біляве, "попелясте", "солом'яне"; руде, червоно-жовте, сиве, "сріблясте",  знебарвлене (характерний білий або світло-жовтий колір без блиску).

   Важливим кроком уперед у вивченні антропології українців стали праці В.Дяченка, зокрема його узагальнюючий параграф "Антропологічна характеристика українського народу" в монографії "Українці", За кольором волосся (шкала Фішера) 50% українців темноволосі, 10% - світловолосі. Максимум темноволосих (65-70%) виявлено серед українців північних областей, в окремих регіонах Буковини, Карпат і на Полтавщині. Найменше темноволосих (35-40%) у північно-східних областях України. Серед темних відтінків переважає помірковано темний і дуже рідкісний синювато-чорний.

В українців найінтенсивніший заріст бороди фіксований на Нижньому Подніпров'ї (Градизький район), у Криворізькому і Царичанському районах Дніпропетровщини, Камишеваському — Запорізької області, Очаківському — Миколаївської області, на Закарпатті. Знижений заріст бороди чітко помітний на Поліссі, фіксований також в Іркліївському районі Черкащини Волосяний покрив грудей максимальний у чоловіків низки районів Карпат і Нижнього Подніпров'я, мінімальний — на Поліссі. Густих брів в українців більше, ніж рідких. Особливо ця густота виявляється на Буковині, у Східному Закарпатті, на Поліссі, в Дніпропетровській області. Але в низці районів відсоток густоти брів знижений.

   Хоча еволюційну долю волосся складно передбачити, оскільки воно може також виступати і критерієм статевого відбору, так як волосяний покрив може вважатись фізично привабливим, а тому зберегтись в популяції. Цілком ймовірно, що у людей майбутнього буде набагато менше волосся, ніж зараз.