Характерною особливістю самців моржів є два величезних ікла, які ростуть із верхньої щелепи. За зубною формулою ссавців ікла – це зуби, що знаходяться між різцями та малими корінними зубами. Крім того, морда у моржів дуже широка, очі маленькі, зате наявна значна кількість товстих, жорстких, сплющених щетинок-вусів, які виконують функції вібрисів. На верхній губі таких щетинок понад 10 рядів. 

Шкіра досить товста, вкрита коротким прилеглим жовто-бурим волоссям, якого з віком стає все менше, і, тому у старих моржів шкіра майже зовсім гола. Кінцівки, на відміну від інших ластоногих, наприклад, тюленів, більш пристосовані для пересування по суходолу. Ними моржі можуть ходити, а не повзати. Підошви у них з мозолями. Хвіст наявний, але зачатковий. Більшість мають масу від 800 до 1700 кг. 

Ікла моржів значних розмірів і спускаються далеко вниз. Видно ці вирости майже повністю, лише 1/5 їхня частина прихована під верхньою щелепою. Ростуть ікла протягом усього життя. Навіщо ж вони потрібні?

Такі ікла, розміром майже до 1 м та масою понад 5 кг, використовуються ластоногими ссавцями для викопування із грунту молюсків та іншої поживи, захисту від ворогів, а при необхідності тварина може вразити супротивника цими міцними виростами. З їхньою допомогою моржі збираються на кригу, на скелі, виходять на берег та  користуються ними при переміщенні і по льоду, і по суші. Тому часто можна почути, що моржів називають тваринами, які «ходять на зубах». 

Ці величезні незграбні тварини Крайньої Півночі живуть переважно біля берегів і рідко подорожують далеко. Вони товариські, тримаються сімейними групами по 3-6 тварин, що складаються з самця, самиці і дитинчат різного віку. Утворюють берегові і льодові лежбища, на яких може знаходитися їх по декілька сотень. Моржі мужньо захищають одне одного, в основному іклами, а у воді вони є небезпечними супротивниками, оскільки можуть перекинути човен або розбити його, знову ж, іклами.

У шлюбний період самці демонструють свою «зброю» як страшилку для своїх суперників. Вони вступають у бійки один з одним, борючись за право володіння самками. За дослідженнями вчених, у моржів, які мають досить великі ікла і потомство за кількістю особин більше. Самці з найбільшими бивнями зазвичай домінують в соціальній групі. Протягом еволюції виявилось, що довжина ікол за тисячі років збільшилась. 

У самок ікла також є, але вони значно менші і тонші. В основному вони захищають ними своє потомство від білих ведмедів, оскільки у народжених малят  ікла з'являються через 2-3 міс.

Серед вчених виникали часті суперечки, так як частина з них вважали ікла моржів певною прикрасою, візитівкою тварини у її тваринному світі. Звичайно, це так, адже саме за ними ми відрізняємо моржів від усіх інших морських ссавців.

Протягом багатьох віків ескімоси з іклів виготовляли прикраси. Полювання на моржів дозволене тільки корінному населенню - чукчам, корякам, якутам для задоволення своїх традиційних потреб і підтримки традиційного укладу життя.