За весь період своєї педагогічної діяльності постійно чую від учнів одне і те ж запитання: чому нам хочеться води? чому я п’ю мало води, а Сашко багато? Одним-двома реченнями на таке запитання відповідь дати неможливо.
 Чому і у зв’язку з чим у нашому організмі виникає відчуття спраги? На це запитання намагались дати відповідь вчені протягом багатьох років. У ХVІІ ст. французькі вчені запропонували твердження, що спрагу викликає сухість у роті. Американські фізіологи додали до нього те, що відчуття спраги залежить від слиновиділення. Ми можемо частково згодитися з цим, адже в деякій мірі втамувати спрагу можна не лише склянкою води, але й кислим яблуком чи льодяником, тобто при цьому виділяється слина і пити вже хочеться менше.
 Пізніше вченими було з’ясовано, що сухість слизових оболонок ротової порожнини не єдиний і не основний стимулятор спраги. Бажання пити пропорційне потоку імпульсів, які поступають в мозок зі шлунку. Інколи бажання випити води виникає не потребою організму в рідині, а психічним напруженням, хвилюванням…
 Виникнення та втамування спраги, по-перше, пов’язують саме із кругообігом в організмі води, тобто спрагу стимулюють зміни водно-сольового балансу. Ці зміни викликають підвищення чи пониження осмотичного тиску, який визначає проникність клітинних мембран, тобто швидкість руху через них всіх розчинених у воді речовин.
 Осмотичний тиск у клітинах є досить сталою величиною, не дивлячись на те, що надходження і видалення води та солей з організму коливаються не лише у великих проміжках часу (сезонні, вікові), але і у межах однієї доби. На співвідношення води і солей впливають не лише кількість спожитої рідини, але і її склад. Ми п’ємо і сік, і молоко, і кефір, і пиво, і квас, і чай, і каву… . Ми їмо то рідку їжу, наприклад, суп, то харчуємося всухом’ятку. До прийому їжі приурочені фази викидів травних соків у шлунково-кишковий тракт, кількість яких за добу досягає до 7-10 л. Крім всього цього, ми втрачаємо воду з організму через піт, через видихання водяної пари з легень, через виділення сечі у залежності від сезону року, звички більше чи менше одягатися, фізичного або психічного напруження.
 Наш організм потребує в середньому 2,5 літри води на добу:
-  1,2 л людина просто її випиває;
-  1 л отримується з продуктами харчування;
-  0,3 л утворюється в організмі за рахунок окислення білків, жирів та вуглеводів.
 В нормі з організму за добу виділяється також 2,5 л води:
- від 1,5 л до 2 л виводиться через нирки;
- 0,5 л випаровується через шкіру;
- 0,1-0,4 л видихається через органи дихання;
- 0,15 л виводиться через кишечник.
 Зміни водно-сольового балансу в сторону збільшення концентрації солей слугує першопричиною спраги, яка призводить у дію функціональну систему саморегуляції осмотичного тиску.

 Невеликі відхилення осмотичного тиску компенсуються за рахунок перебудови діяльності деяких органів, в першу чергу нирок, а також легень та шкіри. Наприклад, ми випили рідини зовсім мало і рівновага вода-сіль порушилась, солі стало більше і осмотичний тиск плазми крові підвищується. У цьому випадку під впливом антидіуретичного гормону підвищується активність ферменту, який розчиняє білкові колоїди у міжклітинних проміжках вивідних канальців нирок. Через ці отвори починається підвищене повернення води, яка тільки-но відфільтрувалась у ниркових клубочках. Одночасно підсилюється очищення крові від солей. Навпаки, як ми випиваємо значну кількість рідини, кровоносне русло переповнюється, кровотік у нирках збільшується і розпочинається підвищена фільтрація плазми у клубочках.
 Для компенсації невеликих відхилень осмотичного тиску можуть включатися такі механізми як водно-сольове депо печінки або м’язів. Вони активізуються або подавляються завдяки впливу нервової системи, яка отримує сигнали від чутливих нервових закінчень – осморецепторів, розміщених в тканинах та кровоносних судинах.
 У підгорбковій ділянці головного мозку розміщені нервові клітини, які надто чутливі до осмотичного тиску крові, яка їх омиває. Вони можуть подавати накази ниркам, легеням, не чекаючи сигналів від периферійних осморецепторів. Клітини пібгорбкового тіла при надлишковому підвищенні осмотичного тиску, з яким не справляються місцеві механізми регуляції, віддають команди, які визначають наше прагнення втамувати спрагу.
 Часто ми маємо бажання випити води не тому, що її в організмі не вистачає, а тому, що надходять сигнали про те, що осмотичний тиск може змінитися. Буває так, що організм перенасичений рідиною при збереженій водно-сольовій рівновазі. Наприклад, коли ми їмо багато соленої чи гострої їжі, то втамування спраги приводить до відновлення водного балансу і осмотичного тиску. В цьому разі рідини в організмі стає надто багато і від неї страждають не лише системи, які перекачують кров, але й сам метаболізм в клітинах. Як же реагує в такому випадку система саморегуляції? Збільшення кількості рідини, що циркулює, приводить до підвищення тиску в органах із щільною оболонкою: мозку, печінці, підшлунковій залозі. Подразнення механорецепторів цих органів через ЦНС  активізує механізми соле- та водовиділення в нирках, шкірі, легенях, кишечнику.
 Людина та інші ссавці спрагою захищають себе від небезпечної для життєдіяльності недостачі води, тоді як на надлишкову кількість випитої рідини організм реагує спокійніше. Тому у житті ми п’ємо більше, ніж необхідно. Особливо сьогодні ми спостерігаємо це явище серед молодих людей, які вживають багато пива, солодкої води, енергетичних напоїв. Причому роблять це практично без особливої необхідності, для настрою. Але за дослідженнями вчених перенавантажуючи себе рідинами можна збити механізми саморегуляції. 
 Таким чином, спрага - сильне бажання пити. Це основна потреба або інстинкт у людей чи тварин, що викликаний біологічною потребою споживати воду. Спрага буває волюметрична, яка  викликається зменшенням в тілі кількості позаклітинної рідини та осмометрична, що викликається підвищенням відносного осмотичного тиску позаклітинних рідин, який викликаний втратою клітинних рідин. Вчені підрахували, що спрага нас починає мучити при втратах 1 л рідини, розумова діяльність знижується при втраті 2 л, запаморочення починається при втраті 3 л, а при втраті 4 л може бути смерть від зневоднення.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно