Світ комах досить різноманітний і багатогранний за зовнішністю. Багатьом з них дано назви згідно їхніх морфологічних особливостей: прямокрилі, лускокрилі, твердокрилі, жалоносні, вусачі, красотіли, златки та багато інших. Або, наприклад, бабок називають вертольотами, метеликів - літаючими квітами. 

Але є серед комах зовсім непоказні представники, яким красивий наряд зовсім непотрібний. Це сутінкові чи нічні метелики – бражники, які весь день проводять на корі дерев, стінах дерев’яних будинків. Їхні передні крила зазвичай забарвлені в захисні сіруваті кольори, якими вони в стані спокою прикривають задні крила. Чому? Тому, що саме на них знаходяться красиві візерунки яскравих плям у вигляді різноманітних «вирячених» очей. Якщо нерухомого метелика потривожити, він судорожно піднімає передні крила і демонструє свої прекрасні малюнки. Такі яскраві відмітини приводять хижака в ступор і ті часто відпускають здобич. Цікаво, що бражники без «очних» плям не роблять таких рухів крилами. Крім цього, гусінь деяких видів бражників також має «очні» плями, які відлякують і комах, і птахів.  

Назви багатьох видів бражників походять від назв рослин, на яких розвиваються їхні личинки: олеандровий, сосновий, молочайний, жимолостевий, …

Бражники – великі або середньої величини метелики, з міцним, товстим, часто конусоподібно загостреним на кінці тілом та вузькими витягнутими крилами. Розмах крил 30-175 мм, у більшості видів 80-100 мм. Але існують і маленькі карликові види, які досягають в розмаху крил лише 20 мм. Вусики довгі, веретеновидні, зазвичай із загостреною та гачковидно загнутою верхівкою. Очі круглі, голі, часто прикриті зверху чубчиком з подовжених лусочок. Хоботок завжди досить довгий, що в декілька разів перевищує довжину тіла. Рідше він короткий, або зовсім редукований. Лапки мають декілька рядів коротких міцних шипиків. Черевце вкрите прилягаючими лусочками, зібраними на кінці у вигляді пензлика або широкої щітки. Передні крила більш ніж в 2 рази довші своєї ширини, з пригостреною верхівкою. Їхній зовнішній край рівний або нарізний, з глибокими вирізками між жилками, сильно скошений до заднього краю, інколи округлий. Задні крила зазвичай в 1,5 рази довші за свою ширину, помітно скошені до заднього краю, с неглибокою виямкою по зовнішньому краю перед анальним кутом. 

Гусені бражників досить великі з п’ятьма парами ніг. Забарвлення достатньо яскраве, з косими смужками та плямами у вигляді очей. Розвивається гусінь переважно на деревних та чагарникових породах, значно рідше — на трав’янистих рослинах. Відрізняються вузькою харчовою вибірливістю та здатністю живитися тільки на одному або декількох близькородинних видах рослин. Всеїдних серед бражників практично не зустрічається. Окремі види відомі як вторинні шкідники сільського та лісового господарств: в лісах вони можуть пошкоджувати різноманітні хвойні та широколистяні породи, а в садах — плодові та кісточкові культури. На задньому кінці тіла гусені майже завжди наявний характерний щільний наріст — «ріг». Активна гусінь в основному в сутінковий та нічний час доби. Лялечка відрізняється від інших видів метеликів також наявністю підвищення у вигляді рога. В помірній зоні більшість видів дає 1 покоління на рік, рідше — 2.

Якщо на лісовій стежці буде повзти гусінь із рогом на кінці тіла, не можна на неї наступати, тому що вона зовсім неотруйна і нешкідлива. Лялькуватися вона повзе у верхні шари грунту або листяну підстилку, здійснюючи досить довгі міграції від своїх рослин. Зимують лялечки в землі, а в травні-червні з’являються дорослі красиві метелики. 

Мешкають бражники в основному в Південній Америці, а у нас зустрічаються всього близько 100 видів, хоча їх відомо понад 1000 видів. Деякі з них на сьогоднішній день досить рідкісні. 

Олеандровий бражник один з небагатьох, у якого обидві пари крил мають яскраве забарвлення. Цей метелик не боїться подорожувати, і тому може долати шляхи в багато сотень кілометрів. Такі перельоти властиві і винному бражнику і «мертвій голові». Вважають, що бражники «мертва голова» - найкращі літуни серед метеликів. Свою назву ці метелики отримали від того, що на оксамитовому тілі малюнок ніби черепа. В давнину люди боялись його саме за цей візерунок, але нічого страшного в цій комасі немає. Літає на узліссі, п’є деревний сік і нікого не чіпає. 

Взагалі бражники умудряються за 1 секунду долати відстань в 15 м, здійснюючи до 80 помахів крилами, причому, завдяки високій м’язовій активності вони підвищують температуру свого тіла, чим і відрізняються від інших комах. Явище вміння піднімати температуру називається хемойотермія. Тобто, перед тим як злетіти, вони деякий час вібрують крилами, неначе розігріваючи свій «двигун», піднімаючи температуру до необхідного для польоту стану. Наприклад, у молочайного бражника вона становить до 35 градусів. 

У бражників є ще одна цікава особливість, пов’язана з польотом. Харчуючись нектаром на льоту, ці метелики опускають свій довгий хоботок у квітку, не сідаючи на неї, а звисаючи над нею в повітрі, як колібрі. А бражник «мертва голова» може забиратися у вулики і смоктати мед. Хоча довгий хоботок мають не всі бражники, а деякі взагалі його не мають, бо у дорослому віці зовсім не живляться. 

Бражники видають певні звуки і найкрикливішим є знову таки «мертва голова». Але чути його писк, лише коли взяти в руки. Звук виникає, мабуть, від того, що комаха приводить у коливання повітрям складки твердого хітинового покриву ротової порожнини.

Ентомологи довели, що бражники придумали цікавий спосіб відганяти свого головного ворога – летючих мишей.  Вони труться геніталіями об черевце, чим створюються звукові хвилі, що заплутують кажанів.   

Деякі бражники добре пристосувались до співмешкання поруч із житлом людини. Нічого страшного не буде, якщо такий метелик залетить ввечері у вікно. Його необхідно спіймати і відпустити на волю, і ні в якому разі не вбити, адже ніякої шкоди такі метелики для людини не приносять.  

Таким чином, особливості бражників досить численні:

-довжина крил більш ніж в 1,5-2 рази довша ширини;

-наявність «вирячкуватих» плям на крилах;

-довгий хоботок, який в декілька разів перевищує довжину тіла;

-вміння піднімати температуру – хемойотермія;

-вміння долати значні відстані за короткий час;

-харчування в польоті, звисаючи над рослиною;

-створення цікавих звуків, не характерних лускокрилим;

-вміння відлякувати кажанів;

-«рогата» гусінь.