Гоацини – тропічні птахи, які поширені в екваторіальній Південній Америці (від Колумбії до Болівії). Мешкають у вологих джунглях, в басейнах річок Амазонка, Оріноко та їх приток, не піднімаючись на висоту понад 500 метрів над рівнем моря. Активні гоацини в ранкові та вечірні години, решту часу відпочивають, приймаючи сонячні ванни.

   Чим же вони дивні? 

   Дивина 1: систематичне положення. В гоацинів є схожість з курячими, до яких їх раніше відносили, але вони відрізняються від них зародковим гребінцем грудної кістки і дуже великим заднім пальцем. Хоча з вигляду гоацин дійсно нагадує фазана - у нього невелике мішкувате тіло, довгий хвіст, чубчик на голові. Раніше їх відносили до зозулеподібних, а на сьогоднішній день гоацин - єдиний вид роду з родини гоацинових. В ХІХ ст. вчені відносили гоацинів, навіть, не до птахів, а до проміжного виду між пернатими і рептиліями, бо є у гоацинів подібність і з плазунами. Коли ще неоперене пташеня, спритно перебираючи всіма чотирма кінцівками, дереться вниз або вгору по стовбуру дерева, його дуже просто прийняти за яку-небудь дивовижну ящірку.

   Дивина 2: краса є, більше їм нічого не потрібно. Довжина тіла близько 60 см. Основний колір забарвлення - червоно-коричневий із зеленуватим оливковим відтінком, прикрашений всюди кольоровими вставками. Кінчики хвостового пір'я білі, на голові і потилиці - червоно-оранжевий чубчик, що нагадує ірокез, обличчя - синє, а грудка - світло-коричнева або рудувата, тобто у міру просування до хвоста черево приймає каштановий колір. Пір'я шиї також подовжені, вузькі і загострені. Довгий 10-перий хвіст округлений. Щоки голі, червоного кольору. Верхня частина крила коричнева, хвіст теж, а кінчики рульового пір'я закінчуються жовто-бурою облямівкою. Короткий сильний дзьоб чорний, відразу за ним з боків голови розташовані дві плями шкіри синього кольору.

   Дивина 3: особливості переварювання їжі. Живляться гоацини рослинністю, їдять листя і фрукти, які перетравлюють за допомогою ферментації, на зразок жуйних, тільки не в рубці, а у великому зобі, що становить 25% маси тіла. Від цього гоацин має незвичайно неприємний гнойовий запах. Ця особливість пов'язана з раціоном виду, адже листки рослин, якими вони живляться (в основному це ароїдні рослини), малопоживні і грубі, і крім каучукового соку містять в собі токсичні речовини. Тому зоб гоацина служить подобою шлунка, флора якого нейтралізує токсини, і лише тоді починає переварювання їжі. Повний цикл перетравлення порції листя займає за часом від 24 до 48 годин. Стільки ж часу їжа проводить у травному тракті травоїдних ссавців. 

   Дивина 4: непоживність м’яса. М'ясо цих птахів не вживають в їжу навіть корінні жителі Південної Америки. Білі колонізатори і зовсім називали це пернате створіння «смердючим птахом». Часто під час сидіння на гілках цей орган переважує птицю вперед, тому їй доводиться спиратися грудьми на найближчу гілку, щоб не впасти.

   Дивина 5: чому погано літають. Гоацини не вміють літати як властиво пернатим, а планують як курині, хоча крила мають достатньо великі. Більшу частину часу вони тримаються на деревах і рідко спускаються на землю. Біологи вважають, що це пов’язано з будовою кільової кістки, до якої кріпиться літальна мускулатура птахів. У більшості пернатих кіль найкраще розвинений у передній частині грудини, ближче до шиї, йдучи назад, він практично сходить нанівець. У гоацина все влаштовано строго навпаки, так як кіль відтісняє назад величезний зоб птиці. Фактично політ полягає в парепорхуванні з верхніх гілок на нижні, більше 350 м гоацин пролетіти не може.

   Дивина 6: особливості гніздового періоду. Гніздяться гоацини в невеликих колоніях з грудня по липень. Грубо складені з хмизу гнізда поміщаються на низьких деревах, в чагарниках поблизу води, і являють собою платформу з повалених в купу сучків. У кладці 2-4 яйця. Молоді гоацини народжуються безпорадними і майже голими, батьки годують їх відрижкою з напівперевареною рослинністю, але з огляду на її малі поживності ростуть пташенята повільно, зате плавають добре. Зграя годує молодняк до 60 днів, а потім вони вже харчуються самостійно. 

   Дивина 7: кігті на крилах. Справа в тому, що їх пташенята мають на крилах кігті, що допомагають ще не здатним літати птахам дертися по гілках. Цікаво, адже з часів перших птахів кігті на крилах у пернатих практично відсутні. Саме в цьому виявляється подібність і з плазунами: пташенята народжуються з двома кігтями на крилах! З їх допомогою гоацини спритно рухаються вже через кілька днів після народження, а скидаються вони у віці 2,5-3 місяців. Втрачаючи свої кігті і здатність плавати, гоацини здобувають можливість «співати». Звуки, які вони видають, всі називають кваканням.

   Дивина 8: вміння пташенят. В разі небезпеки пташенята гоацинів можуть навмисно падати у воду і, навіть,  пірнати, після чого за допомогою чотирьох пар кінцівок знову піднімаються на дерева. Вони не належать ні до водоплаваючих, ні до болотяних, але все-таки, за дослідженнями вчених, полюбляють мешкати по берегах невеликих водоймищ, тримаються в затоплених прирічкових заростях, по берегах річок, боліт. 

   Дивина 9: життя в кооперативі. Орнітологи вважають, що гоацини гніздяться значними кооперативними групами. Для них властиво те, що, навіть, дворічні пташенята живуть разом з батьками, що для багатьох птахів не характерно. Поводять такі дорослі пташенята як старші сестри та брати, доглядаючи та виховуючи тих, що тільки-но з’явилися на світ. Вчені тривалий час не можуть з’ясувати причину такого кооперативного життя. Головне, мабуть, в тому, що при необхідності вони всі кидаються на захист не тільки свого, але і сусідського гнізда. Радіус таких сусідських громад приблизно 40 метрів. Цікаво, що птахи, що живуть за межами умовного кордону, сприймаються гоацинами як вороги. Ще одна причина суспільного життя в тому, що молодняк покидає рідне гніздо лише на третій рік свого життя. До однорічного віку пташеня знаходиться під захистом своїх батьків і найближчих сусідів. На наступний рік молодий гоацин нарівні з матір'ю і батьком займається висиджування потомства. І тільки наступної весни молодий птах знаходить собі пару і покидає рідне гніздо. Гоацини постійно спілкуються один з одним. Каркання, глухе бурмотіння, квакання, шипіння, свист, звуки, що нагадують нявкання - ось лише частина їх репертуару звукових сигналів. У природі вони живуть більше 10 років.

   Дивина 10: вороги. Спокій гоацинів нерідко порушують непрошені гості, наприклад, мавпи капуцини. Вони здійснюють набіги на гнізда, і ні хрипкі крики птахів, ні їх відчайдушна оборона не заважають загарбникам просуватися по гілках. Капуцини відганяють пернатих лапою, хапають яйця і ховаються в густому листі. Іноді мавпи намагаються потягти пташенят, які щойно вилупилися. Крім цього, їх ворогами ще є оцелот, опосум і цебус, а серед пернатих- чорний канюк, сокіл, і яструб малий. Але всім відомо, що людина для гоацинів не ворог і не споживач.

   Всі дивацтва гоацинів пояснюються дуже просто: цей птах - релікт. Він поєднує в собі риси сучасних птахів, плазунів і археоптериксів, яких часто називають прабатьками сучасних птахів. Можливо, гоацин - одна з перехідних форм від ящерів до птахів, яка «застигла» в якийсь момент свого розвитку.