Чарльз Дарвін ще в кінці ХІХ ст. у своїй книзі «Про здатність рослин до руху» описав досліди по вивченню згинання проростків злаків у напрямку до світла. Ним було встановлено, що світло сприймається тільки самою верхівкою ростучої рослини, тоді як вигин відбувається в зоні, що розміщена нижче, і яка до світла не чутлива. Тому Дарвін припустив, що якийсь «хімічний стимул» переміщається з верхівки донизу, тобто до тієї зони, де відбувається вигин. 

На сьогоднішній день фізіологічно активні речовини, що виробляються в рослинах у дуже малих кількостях і регулюють їхній ріст і розвиток вчені називають фітогормонами. Хоча термін «фітогормони» було запропоновано ще на початку ХХ ст. вченими  У. М. Бейлісом і Е. Р. Старлінгом.  

Фітогормони утворюються в досить малих кількостях, головним чином в тканинах, що активно ростуть. Діють вони й на інші частини організму як регулятори і координатори росту і розвитку для здійснення фізіологічних процесів, що вимагають координованої роботи різних клітин, тканин і органів. Хоча на відміну про тваринних гормонів, фітогормони менш специфічні і часто діють в тій же ділянці рослини, де утворюються. Також у рослин немає спеціалізованих органів (залоз), що виробляють гормони. В порівнянні з гормонами тварин специфічність фітогормонів виражена слабше, а діючі концентрації, як правило, вищі. 

Відомі 5 основних груп фітогормонів - це ауксини, гібереліни, цитокініни, абсцизини і етилен. Кожна група фітогормонів проводить свою характерну дію, схожу у рослин різних видів. Крім п'яти «класичних» фітогормонів, для рослин відомі інші ендогенні речовини, які у ряді випадків діють подібно фітогормонам. Це ліпосахарини, олігосахарини, брасиностероїди, жасмінова кислота, саліцилова кислота, пептиди, поліаміни, а також фенолові інгібітори росту. Разом з фітогормонами їх позначають загальним терміном «природні регулятори росту рослин».

Здійснюючи координацію взаємодії клітин, тканин, органів та регуляцію їхніх функцій, фітогормони забезпечують цим цілісність всього організму та здійснення фізіологічних та морфологічних процесів. Фітогормонам належить важлива роль у відповіді рослини на різні зовнішні впливи. Специфічність дії фітогормонів визначається їхнім співвідношенням. 

Ауксини – фітогормони, які індукують ріст клітин та їх поділ. Найбільша кількість ауксину міститься в молодих бруньках та листках, квітках, камбії, насінні. Його функції такі: 

-забезпечення вигинання рослин до світла і від нього;

-забезпечення розвитку пагона з верхівкової бруньки;

-гальмування росту і розвитку бічних бруньок;

-утворення бічних коренів;

-забезпечення росту і розвитку плодів, в тому числі і безнасінних;

-забезпечення диференціації провідної тканини на ксилему і флоему. 

Ауксини нагромаджуються в ростучих частинах рослин і сприяють надходженню в них поживних речовин та води. 

Цитокініни отримали свою назву через здатність стимулювати клітинний поділ. Синтезуються цитокініни головним чином у коренях та пасивно транспортуються ксилемою до надземних органів. Найбагатші на цитокініни насіння та плоди, що розвиваються, меристематичні тканини, особливо апікальні меристеми коренів. В сучасній ботаніці виділяють 2 основних цітокініна — зеатин і кінетин. Функції цитокінінів такі:

-забезпечення дозрівання хлоропластів;

-забезпечення розвитку бічних бруньок;

-забезпечення збереження зеленого кольору при старінні листків;

-стимуляція синтезу білків, завдяки чому рослина набирає масу.

Завдяки присутності ауксинів цитокініни:

-стимулюють реплікацію ДНК та індукують поділ клітин;

-активують ріст сім’ядолей дводольних рослин;

-обумовлюють утворення калюсу – тканинного новоутворення у місцях поранення чи тріщин рослин та індукують на ньому пагоноутворення. 

Крім вищих рослин цитокініни знайдені у морських та прісноводних водоростей, деяких бактерій та грибів. 

Цитокініни виявилися багато в чому схожими на ауксини, звичайно існують відмінності. Головне у цитокінінів - це інша точка синтезу. Ауксини синтезуються в апексі пагона, то у  цитокінінів на кінчику кореня. Ауксин транспортується по рослині зверху вниз і активно, а цитокініни - навпаки.

Гібереліни – фітогормони, які отримали свою назву від назви патогенного гриба-аскоміцета, в якому вони були вперше виявлені. Гібереліни були відкриті групою японських вчених під керівництвом вчених, що вивчали хворобу рису «баканае», при якій інтенсивно видовжувалися стебла і листки рослини. Хвороба спричинювалася грибом Gibberella fujikuroi. З екстракту гриба було виділено активну речовину, яку назвали гібереліном. Синтезуються вони в молодих тканинах рослин, які інтенсивно ростуть – це незрілі плоди та незріле насіння. У меншій кількості гібереліни утворюються у листках, які ще не закінчили ріст. Гібереліни приводять до:

- видовження стебла рослин;

- збільшення міжвузля;

- прискорення цвітіння;

-регуляції статі;

- стимуляції процесів проростання насіння. 

Цікаво, але факт, що гібереліни порушують стан спокою насіння, тому цим гормоном обробляють насіння перед сівбою.  А коли дворічні рослини обробити гібереліном, то плоди будуть уже в перший рік. 

Абсцизова кислота вважається гормоном струсу, що пристосовує рослину до мінливих умов існування. Вона відповідає за гальмування ростових процесів та бере участь у регулюванні спокою. Особливо багато абсцизової кислоти міститься в старих листках, зрілих плодах, бруньках та насінні, що перебувають у стані спокою. Її концентрація значно підвищується при різких коливаннях температури, засоленні та водному дефіциті. Цей гормон виявлений в усіх голонасінних та покритонасінних  рослин, а також у папоротей, хвощів та мохів.

Етилен – газоподібний гормон, що контролює в рослині широкий спектр фізіологічних процесів:

 - дозрівання плодів та старіння тканин;

-  проростання насіння;

-  ріст клітин розтяганням;

-  захист від патогенів. 

Етилен бере участь у відповіді рослини на різкі коливання температури, анаеробіоз, посуха, механічні пошкодження. Дуже характерним процесом, який активує етилен, є прискорення старіння листя та листопад. Процес  опадання листя обумовлюється співвідношенням в тканинах рослин етилену та ауксину. Найбільш інтенсивно етилен синтезується у старіючих або дозріваючих тканинах голонасінних та покритонасінних рослин, папоротей, зелених водоростей, мохів, деяких видів грибів та бактерій.

Дуже цікавою є властивість етилену прискорювати достигання багатьох городніх і садових плодів (помідорів, динь, груш, лимонів тощо). Використовуючи це, плоди можна транспортувати ще зеленими, а потім доводити їх до стиглого стану уже на місці споживання, вводячи в повітря складських приміщень невеликі кількості етилену. З повітрям етилен, як і метан, утворює вибухові суміші.

Брасиностероїди – фітогормони стероїдної природи, які  вперше були отримані з пилку рапсу. Вони: 

- стимулюють ріст рослин;

- беруть участь у регуляції ростових процесів при взаємодії з іншими фітогормонами.

 Найбільшу кількість брасиностероїдів мають генеративні органи рослин. Однією з їхніх особливостей є здатність стимулювати ростові процеси в дуже низьких концентраціях (10–10 М та нижче).

Жасмонати - група гормонів рослин, які регулюють ріст і розвиток. Склад жасмонатів в тканинах рослин відрізняється на різних етапах розвитку, і є відповіддю на стимули зовнішнього середовища. Високі рівні жасмонатів виявлені в квітках та тканинах перикарпу, а також у хлоропластах на світлі. Рівень жасмонатів швидко зростає у відповідь на механічний вплив, наприклад, при закручуванні вусиків і при виникненні ушкоджень.

Жасмонати стримують проростання несплячого насіння і викликають проростання сплячого насіння. Накопичення жасмонової кислоти може бути пов'язане з дозріванням плодів і накопиченням каротиноїдів. Жасмонова кислота відіграє важливу роль у стійкості рослин до комах і захворювань, активує багато генів захисної системи рослин.