Аксолотль – живий організм, який практично не вивчається на уроках, а лише частково згадується. І слово таке цікаве. На мові ацтеків воно означає «водяне чудовисько» або «водяна іграшка». Насправді це всього-навсього личинка саламандри. Існує від 5 до 10 видів амбістом, що проходять стадію аксолотля. У дорослу тварину у природних умовах личинка не перетворюється або перетворюється не відразу і більше того, може до цієї стадії зовсім не дійти, спокійно проіснувавши майже 10-15 років в такому недорозвиненому  "інфантильному" стані. Незважаючи на те, що аксолотль не є повною зрілою формою виду, а всього лише личинкою, вони успішно розмножуються. Це специфічне явище носить назву "неотенія". Тому у Вікіпедії визначено, що аксолотль - неотенічна личинка деяких видів амбістом. 

Вони володіють досить великим тілом - до 25 см, а то й більше. На голові неначе 6 волохатих «ріжок», маленькі круглі очі і широка мордочка, яка весь час усміхається. Лапи-кінцівки добре розвинені, на передніх по чотири пальці, на задніх - як годиться, по п'ять. Головне - хвіст!, який складає 70% від загальної довжини тварини. У аксолотлів він великий і масивний. І, звичайно, зовнішні гіллясті зябра - головне надбання цього «звіра». Хоча дихають ці тваринки не лише зябрами, легенями чи шкірою, а усім цим разом. По верхній стороні хвоста і спини тягнеться шкірна плавцева складка.

У різноманітній літературі описують, що аксолотль – дуже симпатична істотка, яка ніби зійшла з малюнку японського мультиплікатора. Називають цих тваринок і «водяним драконом», і «добрим привидом». У них спокійний, врівноважений характер – це проявляється тим, що вони майже не плавають, надаючи перевагу неспішному бродінню по дну. Вони довго можуть лежати у засідці, чекаючи, поки поруч пропливатиме здобич. Перетравлення їжі проходить десь 2-3 дні.

За забарвленням аксолотлів умовно прийнято ділити  на три групи: темне - природне забарвлення з плямами і розводами, світле і альбіносне.  Особини з природним забарвленням можуть бути прикрашені плямами різного розміру, при загальному коричневому, зеленому, чорному та іншому природному  кольорі. Забарвлення залежить від умов утримання популяції, кормів та інших факторів. Але яскравих та різнобарвних аксолотлів у природній групі не буває. Світла форма аксолотлів відрізняється від альбіносів наявністю візерунків на спині. Колір зябрових пелюсток тьмяніший, очі - темного відтінку. Білий колір варіюється від власне білого до рожевого і, навіть, світлокоричневого.  Альбіноси як і генетично потрібно, білі з червоними очима. Інколи можна зустріти таке, що аксолотлі є чорної і білої раси. Смішно, але зрозуміло. 

Аксолотлів досить добре можна утримувати у домашніх акваріумах. В них найчастіше живуть аксолотлі мексиканських і тигрових амбістом. Їх досить просто утримувати. Бажано, щоб в акваріумі було приготовлено укриття і вихід на сушу, але головне - не пересушити. При нестачі води аксолотлі схильні вимушено перебиратися на сушу і за кілька тижнів метаморфозу перетворюються  у дорослі амбістоми. Вони відмінно почувають себе у воді кімнатної температури. Запросто перенесуть і більш прохолодні режими, і навіть, під льодом виживуть, тільки стануть дуже млявими. А ось перегрів на них позначається вкрай погано. При температурі води вище +25 необхідно переставити акваріум в більш темне і холодне місце, або остудити воду кубиками льоду. Ще гірше для аксолотлів - різкі коливання температур.

Сильна течія в акваріумі аксолотлям шкодить, а от підвищена жорсткість води призводить до ущільнення шару слизу, що захищає шкіру.  До освітлення ці тварини абсолютно байдужі, так як мають поганий зір, тому світильники можна включати тільки заради зручності спостереження за цими «водяними іграшками». Молюсків підсаджувати до аксолотлів не рекомендується. Вони ненароком можуть  «почистити» разом зі склом і шкіру аксолотля, що викличе подразнення і захворювання личинки.