Коли мова йде про риб, всі обов’язково думають, що це організми, які живуть у водному середовищі. Але у кожному правилі є винятки: у природі є риби, які деякий час можуть жити не у воді. До них належать:
1. Лусковики - австралійський (неоцератод),  африканський (протоптерус) і американський (лепідосирен). Ці риби можуть не тільки дихати зябрами, а й вдихати, точніше, ковтати повітря. Воно проходить через кишечник і потрапляє в плавальний міхур, що відіграє роль  легень. У ньому розгалужується густа сітка кровоносних судин, де відбувається газообмін – вбирання кисню і виділення вуглекислого газу.
 Додаткове «легеневе» дихання цим рибам необхідне, бо вони живуть у дуже зарослих водоймах. У той період, коли водойми, в яких живуть риби, висихають і вода в них псується, риби дихають здебільшого (або тільки) «легенями».
 У період повної посухи африканський лусковик заривається в мул, утворюючи навколо себе щільний мулистий футляр з дихальним отвором навпроти рота. У такому футлярі риба проводить кілька місяців до настання періоду дощів. Коли мулиста кірка розмокає, риба повертається до активного життя. Одного разу в Європу привезли глинистий футляр з лусковиком. Коли футляр розчинили в теплій воді, лусковик ожив. В акваріумі він прожив кілька років.
2. Рогозуб - млява і малорухлива риба, яка більшу частину часу проводить на дні глибоких вирів, де лежить на череві або стоїть, спираючись на парні плавники і на хвостову частину тіла. У пошуках їжі він повільно повзає на череві, а часом і ходить, спираючись на ті ж парні плавці. У товщі води він повільно пересувається за рахунок ледве помітних згинань свого тіла, але якщо його сполохати, рогозуб пускає в хід свій потужний хвіст і виявляє свою здатність до швидкого руху.
 Рогозуб живе в річках з повільною течією і зарослих водною рослинністю. Він дихає зябрами, але крім цього кожні 40-50 хв. піднімається до поверхні, щоб подихати атмосферним повітрям. Виставивши кінчик рила над водою, рогозуб з силою викидає відпрацьоване повітря за допомогою єдиної легені, видаючи при цьому характерний стогнучо-хрюкаючий звук, який чути досить далеко. Слідом за цим, зробивши глибокий вдих, він поволі занурюється на дно. І видих і вдих виробляються їм через ніздрі при щільно зімкнутих щелепах. Навіть перебуваючи у воді, що містить достатню кількість кисню, рогозуб не може задовольнятися зябровим диханням і доповнює його диханням легеневим, яке особливо корисно для нього в посушливі сезони, коли русла річок повністю пересихають на великих просторах і, коли вода зберігається лише в найбільш глибоких ямах.
 Коли в перегрітій стоячій воді в результаті гнильних процесів зникає майже весь кисень і всі інші риби дохнуть від ядухи, рогозуб продовжує благоденствувати, перейшовши на дихання атмосферним повітрям. І навіть тоді, коли при тривалій посухи ці притулку перетворюються на кладовищі для всього живого, а вода в них - у смердючу рідину, в якій розкладаються сотні трупів загиблих тварин, навіть і тоді рогозуб виживає, дочекавшись рятівних дощів. Однак повне висихання водойми згубно і для нього.
 Витягнений з води рогозуб абсолютно безпорадний і гине швидше, ніж багато інших риб, позбавлених легенів.
3. Тривалий час жити без води може риба-повзун, що зустрічається в Індії, Бірмі та Філіппінських островах. Коли висихає водойма, вона заривається у вологий мул. Нерідко риба покидає висохлу водойму і по суші вирушає на розшуки іншої, пересуваючись по землі за допомогою жорстких грудних плавців та колючих зачіпок на зябрових кришках. Ця риба може існувати без води через те, що в неї поряд із зябрами є дві порожнини – «лабіринти», куди потрапляє атмосферне повітря, а саме відбувається поглинання кисню з вологого атмосферного повітря. Кисень надходить у кров крізь стінки численних капілярів, які розгалужуються в цих порожнинах. Без води повзун може прожити до 8 годин, при високій вологості повітря – кілька діб. Якщо подорож до нової водойми затягується, риба-повзун заривається в грунт або вологий пісок і може так до двох діб рятуватися від пересихання шкірних покривів і загибелі.
4. Порівняно довго можуть жити на суші невеликі тропічні риби-стрибуни, що водяться поблизу мангрових заростей узбережжя Яви, Суматри та Екваторіальної Африки, які затоплюються під час приливу. Після відпливу можна бачити своєрідну картину: між корінням мангрових дерев, звідки зійшла вода, повзають і стрибають риби, ловлячи дрібних комах, черв’яків та інших безхребетних. Ці риби також можуть існувати деякий час без води, оскільки в глотці, яка знаходиться спереду зябер, затримується вода й зволожує їх. Стрибун здатний залишатися на повітрі кілька годин. Пересувається за допомогою грудних плавців, перетворених в важільні кінцівки і потужного хвоста. З їх допомогою риба може стрибати, дертися на дерева і спокійно утримуватися на гілках. Крім того, вчені вважають, що стрибун має потужні присоски, утворені зближеними черевними плавцями, з великою присмоктувальною силою, для утримання на слизьких каменях, де їх можуть змити хвилі. Володіє також прекрасним камуфляжним забарвленням. При наближенні небезпеки завмирають на стовбурі дерев і в нерухомому стані практично непомітні. Очі опуклі і можуть висуватися, як телескопи, щоб краще розглянути і захопити комах, які мешкають на повітрі. Риби-стрибуни такі моторні і швидкі, що рідкісна комаха може вислизнути від них, і ворогу практично ніколи не вдається їх зловити .
5. З риб, які живуть у нас, без води можуть обходитися вугри. Вони так само як і повзуни, можуть перебиратися з однієї водойми в іншу по суші. Вугор може прожити на повітрі кілька днів, але за умови, що його шкірні покриви залишатимуться вологими. У цьому випадку обмін газів крізь шкіру цілком забезпечує дихання. У росяні ночі вугри самі виходять на сушу, де ловлять комах і слимаків.
 Вугор - невибаглива риба. Він може жити у водоймах різного типу. По способу життя його можна віднести до нічних донних риб. Вдень він більше перебуває в грунті, ніж у воді, хоча глибоко не зариваються. Стаючи старше, вугри переселяються з берегової зони в більш глибокі мулисті, часто захаращені місця водойми і можуть закопуватися на глибину до 80 см і більше. Пересуваються вугри змієподібно, але порівняно повільно. При небезпеці вони швидко зариваються в мул або ховаються у всіляких схованках. У вологих місцях вугрі можуть тривалий час жити без води. Вони здатні пересуватися по траві, особливо по росі або після дощу і, навіть, по мокрому гравію або бруківці, але по суші пересуваються на невеликі відстані.
6. Зовнішність в'юна нагадує слизьку змію або вугра. Якщо взяти цю рибу в руки, то вона починає досить сильно звиватися і видавати специфічний різкий писк. В’юн вражає дивовижною спритністю і незвичайною живучістю. Він запросто приживається в будь стоячій і болотній воді. Така унікальна здатність обумовлена тим, що в'юн дихає не тільки зябрами, як більшість риб, але ще за допомогою кишечника і шкіри. Піднявшись до поверхні води, риба захоплює ротом повітря, яке проходить через кишечник. Його стінки мають безліч кровоносних судин, крізь які й відбувається газообмін.
 Коли пересихають невеликі озерця, в'юни, що населяють їх, зариваються в мул на 1-2 м вглиб і занурюються в сплячку, яка триває рівно до того моменту, поки знову не з'явиться вода. Багато дослідників стверджують, що в'юн здатний навіть перебиратися по мокрій траві або болоту з однієї водойми до іншої, якщо вони знаходяться поблизу один від одного.
 Ще одна цікава особливість цієї риби полягає в тому, що вона тонко реагує на зміни атмосферного тиску. В'юн відчуває наступ негоди і в неспокої починає жваво висуватися на поверхню (до 15 разів на хвилину). За цю особливість його навіть прозвали живим барометром.