Організм птахів влаштований так, щоб бути максимально пристосованим до повітряного пересування. Таких пристосувань можна нарахувати  не менше десяти, зокрема, кістки літаючих птахів максимально полегшені, особливо це стосується черепної коробки, що у противному випадку створювала б небажаний зміщення центру тяжіння вперед. З тієї ж причини більшість птахів має дуже маленький мозок, основне місце в якому займає мозочок, який відповідає за координацію рухів і орієнтацію в просторі, і зорові центри, що обробляють візуальну інформацію повітряного простору.
 Політ – головний тип пересування птахів, який допомагає їм живитися, переміщатися в просторі, мігрувати та втікати від хижаків-переслідувачів. Вміння літати вимагає від птахів здатності вирішувати всі життєві завдання, від польоту до зльоту, посадки та орієнтації. Способи вирішення цих завдань залежать від розміру птаха та його екологічної ніші.
 Від форми крил залежить швидкість польоту, витрати енергії та маневреність, тобто форми крил обумовлюють властиві їм способи польоту. Щоб злетіти, птах повинен докласти багато зусиль. За короткий час він має розвинути таку швидкість, яка дозволить йому утриматися в повітрі. Маленькі птахи злітають безпосередньо із землі - підстрибують і спурхують угору, тоді як великі птахи повинні користуватися спеціальними прийомами. Великим птахам, наприклад, таким, як альбатрос, для того, щоб розвинути достатню підйомну швидкість, потрібно злітати супроти вітру. Багато великих пернатих, щоб досягти потрібної швидкості, розбігаються по землі. Деякі з них злітають, „кидаючись" униз зі скелястих уступів. Водоплавним птахам, щоб піднятися в повітря, необхідна довга „злітна смуга" на воді. Для вдалої посадки птахові також потрібно мати спритність і добру координацію. Хвостове пір'я при цьому зазвичай діє як гальмо.
 Пластичність рухів при польоті надають чотири типи пір’я: стрижневі, контурні, пухові, нитковидні. Махові пера збільшують площу крила, створюють тягу та підйомну силу, а рульові забезпечують регуляцію напрямку польоту та гальмування під час посадки.
 Птахи, крім видимого ззовні оперення, мають ще чимало пір’їн всередині. Пухові пера, розташовані найближче до шкірного покриву, які утримують тепло організму. Фактично птахи живуть під периною, так як ми застосовуємо пір’я для власної користі, під пуховою ковдрою. Пухове оперення надзвичайно м’яке й пухнасте. Каченята і пташенята багатьох видів повністю вкриті пушком, а водоплавні птахи, які ведуть водний спосіб життя, утримують більше тепла, ніж будь-які інші групи птахів, ізолюючи його саме пуховим оперенням.
 Контурні пера покривають усі зовнішні ділянки тіла, перекриваючи одне одного, і виконують низку важливих функцій. Вони підтримують тепло, забезпечують водонепроникність і надають обтічної форми, необхідної в польоті. Найдовшими, найжорсткішими та найбільш витривалими є пера крил і хвоста, адже вони дозволяють пересуватися в повітрі. Тому говорячи про величезні відстані, які долає птах, замість вислову «легкий, як пір’їна», краще казати – «міцний, як пір’їна». У повітрі більшість поступальних рухів забезпечує основна група пер, що складається лише з 10 довгих, схожих на пальці, пір’їн, які утворюють кінцівку крила. 
 Основними типами польоту є:
- маховий;
- переривчастий, коли кілька помахів чергуються з вільним польотом;
- зависання на місці;
- ширяння - політ без активних витрат енергії, яке буває статичним або динамічним.
Маховий політ складається з двох окремих типів руху: робочого ходу та зворотного ходу. Під час робочого ходу крило рухається вперед і вниз, а зворотний хід повертає крило у початкову позицію. Внутрішня частина крила перш за все генерує підйомну силу, а кисть - тягу, яка штовхає птаха вперед.
 Отже, в загальному розрізняють активний політ (маховий) і пасивний (повітряний). Всередині цих основних різновидів існує безліч інших, наприклад, маховий політ може бути плескаючим, як у курячих, вібруючим, як у колібрі, хвилеподібним, як у ластівок. Активний політ вимагає від організму величезних витрат сил і енергії, причому ці витрати дуже сильно зростають із збільшенням розміру птиці.
Орнітологи, досить добре вивчили політ голубів. У них існує гребний політ. Їхні крила обертаються в плечовому суглобі. Приєднання махового пір'я і особливість їх рухливості такі, що при ударі вниз крило майже не пропускає повітря. При підйомі крила, внаслідок згинання осьової частини скелета, поверхня дії крила на повітря стає менше. Завдяки повороту махового пір'я, крило стає проникним для повітря. Щоб голуб міг триматися в повітрі, необхідний вітер, створюваний помахами крил. На початку польоту рух крил частіші, потім, у міру збільшення швидкості польоту і опірності, число помахів крил зменшується, доходячи до певної частоти. Швидкість польоту птахів дуже велика: наприклад, поштовий голуб розганяється до 18-19 м/с. При переляку, наприклад при нападі сокола, голуб складає крила і буквально каменем падає вниз, розвиваючи швидкість 70-80 км/год.
Максимальна висота голубиного польоту -1-3 тис. м. Вище, ймовірно, із-за розрідженого повітря, голубам важко літати. Своєрідний політ «метеликом», при якому голуби як би ширяють на місці, широко розпускаючи хвіст, використовується, щоб загальмувати рух уперед.
Вітрильним, або ширяючим польотом голуби користуються після набору висоти. Іноді вітрильний політ перемежовується з гребним. Голуб набирає висоту там, де є постійний рух потоків повітря, і створює положенням крил певну атаку зустрічного повітря. Періодично голуби з'єднують кінці крил при розкритому крилі і здійснюють плавний політ по колу.
 Крило є дивовижною конструкцією. З його допомогою птах може пересуватися. Крило приводиться в рух грудними м'язами. Під дією маси птаха великий м'яз опускає крило вниз, малий м'яз управляє рухом вгору. Літальні м’язи досягають 25% маси тіла.  Важливим фактором, що визначає тип та характеристики польоту, є форма крила. За формою крила птахів можна об'єднати у кілька загальних типів:
- еліптичні крила - короткі та заокруглені, що дозволяють птахам маневрувати в обмеженому просторі, наприклад, в умовах густої рослинності. Такі крила характерні для яструба та багатьох горобцеподібних;
- швидкісні крила - короткі та загострені, що забезпечують високу частоту змахів. Типові для невеликих птахів та характеризуються дуже великою відносною довжиною кисті крила. Цей тип крил характерний для найшвидших птахів, таких як сапсан, серпокрильці та більшість качок;
- крила з високим відносним подовженням є дуже довгими та стрункими, зазвичай вони характеризуються низьким навантаженням на крило та використовуються для повільного польоту. Характерні для боривітрів, дрімлюг та птахів, що здатні переходити на динамічне ширяння над хвилями для збереження енергії, що поширено серед морських птахів;
- крила для ширяння досить широкі та характерні для великих сухопутних птахів, таких як орли, грифи, пелікани і лелеки.
 Таким чином, форма крил птахів та їхній політ залежать від способу життя. Крила птахів є не лише засобами переміщення в просторі, але й головною відмінною ознакою цього класу тварин.