Грунтово-кліматичні умови пустель накладають свої обмеження на видовий склад їхніх мешканців. Основними особливостями умов у пустелях  є:

- дефіцит вологи;

- дія високих температур;

- сипучість або тверда кірка грунтів;

- засоленість грунтів;

- відсутність помешкань для тварин;

- слабкий розвиток рослинності;

- короткий період вегетації. Тому досить бідний рослинний світ і невелика кількість відмерлої органіки після короткого періоду вегетації повністю забезпечує різноманітність і високу чисельність комах. Живі рослини слугують їжею гризунам – найчисельнішим представникам ссавців у пустелі. 

Дефіцит вологи є досить важливим обмежуючим фактором саме для птахів, які постійно потребують вологи. Хоча деякі пустельні пернаті знайшли спосіб утримати вологу. Наприклад, своєрідна адаптація до дефіциту вологи спостерігається у типових пустинних птахів рябків. Прилітаючи на водопій, розташований нерідко за багато кілометрів від місць гніздування, ці птахи змочують водою пір'я черевця і переносять на них значну кількість води до гнізда. Вода утримується на пір'ї завдяки їх особливій структурі. Цією водою птахи змочують кладку або поять пташенят. А такі птахи як зяблики і жайворонки тримаються в основному поблизу оазисів.

Чисельність пустельних видів ссавців можна перерахувати на пальцях. Резерв вологи в умовах її дефіциту шляхом хімічного розкладання жирових запасів спостерігається у ссавців цікавим способом. Це запасання жиру в деяких органах тіла у копитних, мозоленогих і гризунів: жирові депо в хвості у тушканчиків, піщанок, сумчастих мишей, в горбі у верблюдів. Пустельні слони демонструють надзвичайний хист до розшукування та розкопування джерел ґрунтових вод; вони роблять це настільки успішно, що постає загроза вичерпання запасів підземних вод в деяких місцевостях. Але з усіх великих ссавців найбільш пристосовані до пустелі антилопи орікс. Вони можуть обходитися взагалі без рідкої води - всю вологу, потрібну їм для життя, вони отримують з їжі; до того ж, вони здатні без шкоди для себе витримувати підвищення температури тіла до 40 °C. Рептилії також можуть спокійно обходитися без води.

На чисельність птахів у пустелі впливає відсутність місць гніздування. В основному пустелю для полювання використовують лише хижі птахи. Африканські великі тварини можуть пристосовуються до пустельних умов. Наприклад, носороги - шляхом збільшення своєї харчової території. Один носоріг в пустелі харчується з площі близько 2000 км², в декілька разів більше, ніж носороги в інших африканських місцевостях.

Єдині тварини, які не бояться пустельних умов – це плазуни. Високі температури забезпечують активність цих тварин більшу частину року, і вдень, і вночі. Іншим представникам фауни необхідні сховища для захисту від інсоляції.

Великі хижі ссавці не можуть переміщатися  по сипучих пісках. Пересування по сипкому субстрату вимагає особливих пристосувань. Серед ссавців широкі ноги мають носороги, які менше провалюються в пісок. Дромадера - одногорбого верблюда - називають „кораблем пустелі". Він здатний вижити навіть у найнесприятливіших умовах. На кожній нозі він має по два довгих пальці. Завдяки подушечкам, що знаходяться на них, дромадер ходить по розжареному піску. Зате у ящірок і гризунів на пальцях є особливі щіточки з рогових лусок або подовженого жорсткого волосся. Деякі ящірки здатні вібруючими рухами тіла за декілька секунд заритися в пісок. У ряду змій: рогатий гримучник, піщана ефа, піщана гадюка виробився особливий спосіб пересування по сипкому субстрату — так званий бічний хід, при якому задня частина тіла підводиться над поверхнею землі і переноситься убік, а за нею підтягається передня частина тіла і голова. Слід від руху такої змії є не зигзагом, а рядом косих паралельних вм'ятин, не зв'язаних між собою.

Ссавці також не можуть знайти місця для відпочинку чи побудови житла. Але на відміну від них плазуни не вимогливі до сховищ. Вони спокійно можуть використовувати пустоти і тріщини у грунті, знаходити і селитися у чужих місцях перебування або просто зариватися у пісок. Тобто, у пустелі найбільше представників класу Плазуни. Це ящірки, змії, черепахи. Більшість змій не конкурують за гризунів з хижаками, так як їхня кількість там невелика. Змії полюбляють також комах, ящірок і своїх сородичів – інших змій.

Відсутність конкуренції із ссавцями та птахами і надали можливість завоювати плазунам пустельні території. Але успіх у конкуренції, екологічна пластичність та висока пристосованість до даного середовища обумовлюються цілим рядом біологічних особливостей рептилій:

-                     сповільнений у порівнянні з птахами та ссавцями обмін речовин, їм необхідно значно менше їжі, а це означає, що на однаковій кормовій базі може прогодуватися більша кількість рептилій, ніж ссавців такого ж розміру;

-                     для рептилій характерне слабке випаровування вологи з поверхні тіла, внаслідок вологонепроникності покривів, а звірі та птахи втрачають значно більше вологи в результаті потовиділення, за рахунок якого підтримується постійна температура тіла. На зігрівання і охолодження в процесі потовиділення витрачається енергія і волога, а плазуни уникають таких затрат, нагріваючись від зовнішніх джерел тепла до потрібної температури, адже в пустелі нагрітися зовсім нескладно;

-                     сповільнений обмін речовин у плазунів обумовлює низьку частоту дихання, що тягне за собою зниження затрат вологи через слизові оболонки дихальних шляхів, до того, у них ще питома поверхня легень менша, ніж у птахів і ссавців;

-                     економія вологи досягається і за рахунок того, що рептилії виділяють майже безводну сечову кислоту, на відміну від ссавців, які виділяють сечовину, розчинену у великій кількості води.

-                     у  зв’язку із сповільненим обміном речовин рептилії можуть легко пережити несприятливі умови у стані сплячки, в той час як для сплячки ссавців необхідно накопичити значні запаси жиру.

З усього вищесказаного можна зробити висновки, що пустельні території планети найкраще освоїли саме представники класу Плазуни.