У тваринному світі деякі види в організмі мають пахучі залози, які виділяють певний секрет для приваблювання особин протилежної статі, для відмітки території, де вони мешкають. Розміщуються пахучі залози на різних ділянках тіла у залежності від виду тварин. У лисиці вони розміщені біля основи хвоста, у собаки – на підошвах, у верблюда – на шиї, у мавп - під пахвами, у слонів – між очима та вухами, у крокодилів біля анального отвору, у кіз та баранів – позаду рогів, у бобрів - біля статевих залоз, у антилоп – біля внутрішнього краю ока.
Пахучі залози добре функціонують лише у статевозрілих особин, але більше розвинені у самців. У самок специфічні речовини, що збуджують самців, утворюються в основному у період течки. В інший період статевого циклу запах звичайний, він не приваблює особин протилежної статі і тому не стимулює їх до спарювання.
Крім пахучих залоз у деяких видів тварин існують зловонні запахи, що використовуються для захисту. Запах скунсів надзвичайний, назвати його пахучим не можна. Вважають, що тхори, борсуки, норки мають також захисні запахи. А зустрічі із росомахою не бажають ні ведмеді, ні пуми, тому що не виносять запаху анальних залоз. У лисиць під кінець вагітності у сечі накопичується відразливий запах, яким вона поливає входи в нори своїх жертв, щоб ті покинули житла і потрапили їй в зуби. Запах землерийок зберігає їх трупи від поїдання птахами та хижими тваринами.
Із давніх часів, у країнах Сходу, цілителі секрет пахучих залоз використовували з лікувальною метою. Що ж за речовини виділяють тварини зі своїх специфічних органів? У більшості випадків – це суміш ліпідів, що виробляються сальними залозами та біологічно активні речовини, які є продуктом діяльності специфічних залоз. Секрет пахучих залоз являє собою рідку або мазеподібну масу, що може мати різноманітний колір.
Типовим, найбільше вивченим прикладом пахучої речовини є мускус – червоно-бура речовина, пахучу основу якої становить мускон – метилциклопентадеканон. Це густа масляна речовина з температурою кипіння 142-143 град. У ондатри – мускусної криси речовина подібна, але її назва екзальтон – циклопентадеканон. Дослідження показали, що маючи мускусний запах, пахучі секрети різних тварин містять біологічно активні речовини різної хімічної будови. Наприклад, секрет пахучих залоз бобрів являє собою сиропоподібну масу, яка поступово темніє на повітрі, а містить не менше ніж 40 різних речовин.
Східні лікарі частіше всього використовували секрет мускусної залози кабарги. У дорослого самця може бути до 50 г мускусу. При висушуванні секрету запах зникає, а при зволоженні знову з’являється. Саме цікаво, що запах мускусу відчувається у концентрації 1:100 000 000 000. У китайській медицині ці ліки використовувались при неврастенічних станах, втратах свідомості, безсонні, істерії, судомах та тонізуючого засобу для серцевого м’яза. Мускус входив до ліків, які описував ще Авіценна. Негативне у цьому було лише те, що для отримання 3-4 кг мускусу вбивали тисячі тварин.
У плямистих оленів на нижній стороні хвоста розміщені залози, які виділяють секрет під час небезпеки. Тварини піднімають хвіст угору і залози численними протоками відкриваються назовні. Уловлюючи цей запах, інші особини орієнтуються і не потрапляють у халепу. Тому хвости оленів у країнах Південно-Східної Азії дорого цінувались і називались «лувей».
Наші предки з лікувальною метою використовували боброву речовину пахучих залоз. Вона цінувалась у 4 рази дорогше, ніж шкіра і була ефективною при нервових хворобах, серцево-судинних, гнійних ранах, травмах та прискоренні пологів. На сьогоднішній день бобровий струмінь використовують для виготовлення саме парфумів. Звичайно, зараз, і мускус, і боброва речовина забуті як ліки для широкого використання. Про них знають лише народні цілителі.
А яке значення мають пахучі речовини у життєдіяльності самих тварин? Ми знаємо, що всі клітини організму знаходяться у процесі передачі хімічної інформації одна одній: і на відстані, і поруч. А хімічна взаємодія ґрунтується на нюху. Із історії сенсорних систем, відомо, що нюх виник у тварин раніше за всі інші. Перші живі організми Світового океану повинні були реагувати на розчинені у воді речовини. Встановлено, що нюх відіграє велике значення у житті багатьох тварин – від комах до ссавців. Для назви речовин, які секретують тварини із своїх пахучих залоз, із 1959 р. стали використовувати термін «феромони», хоча у 1957 р. був запропонований термін «телергони». Вчені вважають, що феромони мають два впливи:
- перший викликає миттєву і необоротну дію, пов’язану із нервовою системою;
- другий - повільну дію, яка викликає ланцюжок фізіологічних впливів у тварин.
Надто важливу дію на життєдіяльність, феромони мають у комах.
На ссавцях були проведені деякі експерименти по дії пахучих речовин. У кожній клітці утримували по чотири самки, ізольовано від самців, і у них виникала псевдовагітність, що пов’язано із дією запаху інших самок. Якщо у мишей видалити нюхові клітини, то псевдовагітність не виникає. У разі утримування по 30 самок, то їхні статеві цикли порушуються, а якщо посадити в клітку статевозрілого самця, цикли відновлюються і нормалізуються.
Інші дослідження встановили, що коли посадити самку до самця, то значення запаху впливає тільки до спарювання, яке відбувається у перші дні перебування у клітці. Якщо самку пересадити до іншого самця, то її вагітність переривається. Через кілька днів настає спарювання із другим самцем і нова вагітність. Переривання вагітності може бути навіть у тій клітці, де недавно перебував самець, а на даний момент його немає.
На спостереженнях кабанів було доведено, що запаху феромону кабана достатньо, щоб викликати готовність до запліднення 80% самок. Ця властивість використовується у тваринництві для виявлення готовності свиней до штучного запліднення.
Феромони тварин виявляють велике значення для підтримання чисельності популяцій. Кількість гризунів, які утримуються у певному приміщенні, збільшується не безмежно. Коли чисельність особин на квадратний метр стає більшою, у тварин спостерігаються ознаки фізичного і нервового стресу, збільшується агресивність і змінюється шлюбна поведінка. Самки втрачають здатність давати приплод, матері, які родили малят, зовсім перестають піклуватися про потомство. Тому народжуваність падає. Все це ґрунтується на дії феромонів.
Ще одну властивість виявили американські вчені. Їм вдалось навчити лабораторних тварин відрізняти за запахом здорових людей та шизофреників. Із поту хворих на шизофренію була видалена речовина та вивчено її хімічний склад. Після даного відкриття почалась робота над використанням запахів для діагностики деяких захворювань.
Значення запахів для людини неоднозначне. Ми знаємо, що новонароджена дитина впізнає маму за запахом молока у тиждень-два від народження. 3-5-річні діти за запахом можуть впізнавати батьків, і навпаки. Сьогодні феромони багатьох ссавців і людини вивчаються досконаліше і вже скоро будуть використовуватися у ветеринарії та медицині.скачать dle 10.3фильмы бесплатно