Тварини, що «стріляють» язиком.

У світі тварин існує немало видів, які проявляють при полюванні або для самозахисту якості відмінних снайперів. Наприклад, гострий зір та
точний «постріл» язиком у жаби мають велике значення для забезпечення себе їжею. Аналогічним способом добуває собі їжу і хамелеон, крім того він має особливі очі, які великі, опуклі, покриті шкірястою оболонкою з отвором посередині. Рухаються вони незалежно одне від одного. Наближається хамелеон до своєї жертви на відстань «пострілу язиком», коли ця відстань дорівнює довжині язика. Стрімко «стріляє» хамелеон своєю «зброєю» - довгим і липким язиком і вже жертва в роті. Який снайпер не подивується такій вправній тварині? Адже для того, щоб бути непомітним, необхідно злитися із навколишнім середовищем, вести спостереження за об’єктом, прицілитися і захиститися від нападу поза спиною. А хамелеон це робить досить чітко.

Тварини, які «стріляють» отрутою.

Існують види кобр, які можуть виприскувати отрутою прямо в очі своєї жертви, причому із чималої відстані – 2-2,5 м. Мешканці тих місць, де живуть такі кобри називають їх «плюющимися кобрами». Якщо така отрута потрапить в очі, можна втратити зір. Тому корінні жителі добре знають як полікувати постраждалого. Очі декілька раз на день промивають сечею. Пізніше було доведено, що кобри зовсім не плюють, а випорскують отруту через отвори своїх отруйних зубів, не змішуючи її зі слиною. Отрута випорскується під тиском 1,5 атм, і цього достатньо, щоб вона пролетіла відстань до 2 м. В цей час гадюка зупиняє своє дихання, щоб струмінь отрути не розлітався по повітрю, а летів у певну точку. Кількість отрути може бути від 3 мг до 7 мг. У дуже подразненому стані кобра може «вистрелити» до 30 разів. На найбільшу відстань отрута вилітає перші 4-5 разів, а потім менше. Час випорскування отрути не перевищує 0,07 сек. У момент небезпеки кобра приймає погрозливу позу і видає злісне шипіння. Інші види кобр, які «стріляють» отрутою використовують її для захисту від великих тварин, а своїх жертв умертвляють укусами.

Риби, які «стріляють» водою.

Існують риби, яких називають риби-тигри, що можуть жити в яких-завгодно водах: прісних, солоних, болотяних, акваріумних, мангрових заростях… Тому люди часто тримають їх виключно для забави. Якщо такі рибки живуть в акваріумах, то іншим рибкам там перебувати неможливо, так як вони надто задерикуваті. Якщо над акваріумом, близько до поверхні води, пролітає комаха, ці рибки направляють струмінь води прямо у комаху. Вистрілює вода із рота риби, і комаха не встигає отямитися, як уже падає у воду. Риба миттєво її проковтує. Місцеві жителі малайці називають таку плюючу рибу «пла-суя».
У природних умовах випорскувати воду важче, так як над поверхнею водойми може бути вітерець. Тому необхідно робити 6-7 «залпів». Після стріляння, такі риби тривалий час відпочивають, набираються сил.
Методика стріляння цієї риби досить цікава: спочатку вона пливе майже горизонтально до поверхні, а в момент «пострілу» її тулуб займає зависле положення. Таким чином, стрілець зменшує різницю між лінією спостереження і напрямом руху жертви. Тварина не робить ні одного зайвого руху, не допускає помилок при визначенні кута руху своєї жертви.
За дослідженнями вчених такі інстинкти обумовлені генетично, але маленькі рибки спочатку тренуються у «стрілянні»: перші струмені випорскуються на відстань до 10 см, а вже пізніше до 1-1,5 м і стріляють вони по всьому, що рухається. Траплялися випадки, що вода потрапляла прямо в очі людини, яка спостерігала за ними в акваріумі.

Тварини, що «стріляють» гарячою рідиною.

У Південній Америці живе жук, розміри якого не перевищують 1 см. Але його неможливо схопити голими руками, так як він випорскує гарячу рідину, яка супроводжується тріском. Називають його «тріскучим бомбардиром». «Стріляючий прилад» у тілі жука складається із двох частин: невеликий резервуар, де міститься 10% водний розчин гідрохінона і 25% розчин пероксиду водню. Через тісний сполучний канальчик, який закривається спеціальним м’язиком, розчин виштовхується в орган - «камеру згорання». Клітини у цій камері виробляють два ферменти: каталазу, яка розкладає пероксид водню та пероксидазу, що окислює гідрохінон. Кінцеві продукти цих реакцій під тиском виштовхуються із камери. Всі пророблені хімічні реакції супроводжуються виділенням великої кількості тепла. У «камері згорання» температура досягається 100 С, тому струмінь рідини завжди гарячий. За короткий час жук може зробити 25 пострілів.
Подібні функції випорскування рідини властиві й іншим жукам, наприклад представникам жуків-бігунів. Вони мають тверді і добре розвинені надкрила яскраво-зеленого або злегка синього кольору, з металічним блиском. Довжина таких жуків до 7 см. Вони вільно знаходяться поблизу птахів і зовсім не бояться їх. Чому? Якщо птах, а інколи більша хижа тварина захоче познайомитися із жуком, він пускає в хід свою «хімічну зброю». При небезпеці комаха миттєво випорскує рідину із спеціальних залоз, які знаходяться на кінці черевця. Ця рідина має досить сильний запах. Потрапивши в рот, ніс чи очі ворогу, ця рідина осліплює, викликає задуху та інші неприємності.
Серед ссавців, які вистрілюють рідиною, є тхори. Вони випускають надто пахучу рідину, яка роз’їдає слизову оболонку носа і рота. Звичайно, перше місце серед проведення газових атак належить вонючому скунсу. Ці тварини із дивовижною точністю вистрілюють струмінь рідини, яка неприємно пахне і є до того отруйною. Летить рідина на відстань 3-4 метри, а пострілів може бути 5-6 підряд. Облиті такою рідиною тварини довго хворіють, а люди втрачають свідомість. Самі скунси відновлюють свій «арсенал» не менше 7-10 днів.

Всі ці приклади свідчать про різноманітність захисних засобів, з допомогою яких тварини відстоюють своє право на існування.скачать dle 10.3фильмы бесплатно