Пошук:
Автор Pavlenko | 25 марта 2014 | Коментарів: 0 | Переглянуто 2042
Рубрика: Корисна інформація / Рослинний світ

Незнайома українцям ферула: яка вона?

Якщо вперше побачити ферулу, а це рослина із родини зонтичних, то на перший погляд зовсім незрозуміло, що це: дерево чи кущ? Зовні вона нагадує невисокий кущ, або швидше невелике деревце, хоча із представниками деревних форм нічого спільного не має. Чим же незвичайна ця рослина? Перше, що в ній вражає, - це незвичайний вигляд, який нагадує стилізовані зображення дерев на середньовічних гравюрах. В світі нараховується близько 130 видів ферул.

Ферула – трав’яниста рослина, близькими родичами якої є відомі всім нам кріп та морква. Як і ці рослини вона їстівна, але ж ми в нашій місцевості її ніколи не вирощували. Батьківщина ферули - Іран і Афганістан, але її можна зустріти в Середземномор'ї, північній Африці, Західній, Середній і Центральній Азії та Алтайському краї. Багато сил і часу було витрачено вченими на пошуки та ідентифікацію цієї рослини, коріння якої можна придбати тільки на Алтаї. Рослина дуже невибаглива - росте переважно на пісках, мириться з незначною кількістю опадів. 

Люди вживають в їжу в основному молоді соковиті стебла, а з бульб варять своєрідний густий мед – «чомуч». Клейкі ароматні камедесмоли, вироблені деякими видами ферули, широко використовуються в кулінарії і медицині. Одного разу в глибоку давнину хворий цар Єгипту почув, що в Ірані є трава, яка може його вилікувати (мова йшла про ферулу смердючу). Він відправив за нею людей, які й доставили йому дорогоцінну рослину. Приготовані ліки цар вживав протягом 3-х тижнів і поправився, після чого ферула перетворилася на символ кращого лікувального засобу від багатьох хвороб. Ферула смердюча виділяє сік, що відрізняється досить неприємним запахом і при його розкладанні виділяється сірководень. В історії відомі факти, що неугодні політичні мітинги розганялися дуже просто: в зал, де збиралися мітингувальники, непомітно вносили ферулу смердючу, і незабаром приміщення виявлялося порожнім. Запах за кілька хвилин просочує кімнату так, що протягом доби не вивітрюється.

У стародавньому Римі ферула була настільки популярна, що римляни чеканили монети з її зображенням. Камедь ферули як приправа була популярна в Англії аж до XIII століття. Німці досі використовують її як приправу для деяких видів ковбас: адже вона покращує травлення. 

Всі види ферули часто з товстим і високим, іноді гігантським стеблом, висотою 1-4 метри. Незнайома українцям ферула: яка вона?Швидкість зростання стебла пояснюється використанням багатих запасів крохмалю, смол, білків, накопичених в корені. Крім того, стебло всередині заповнене рихлою тканиною, яка легко збільшується в об'ємі при поглинанні води її клітинами. Вміст стебла засохлої ферули за зовнішнім виглядом дуже схоже на пінопласт. Після війни з цього матеріалу пробували робити головні убори, на зразок тропічних шоломів, але виробництво їх виявилося нерентабельним.

Листки переважно прикореневі, зібрані в розетку, з трійчасто-розсіченою пластиною та довгими черешками. Верхівкові листки мають короткі черешки. Кількість листків на рослині залежить від віку рослини. 

Суцвіття зонтики у ферул великі. Існує два типи їхнього розташування:

-центральний зонтик складається з двостатевих квіток, бічні з чоловічих або змішаних;

-всі зонтики однакові.

Квітки за кольором жовті або білуваті. Пелюстки довжиною 1-3,5 мм, плоскі або вдавлені по центральній жилці. Після цвітіння ферула засихає. Вага рослини зменшується на 60-70%, але мертві стебла продовжують стояти ще кілька місяців і на дотик досить міцні. Щоб зрозуміти причини такої стійкості, нам доведеться звернутися до ферулової кислоти, яка належить до групи коричних кислот і часто зустрічається в рослинах. Вона бере участь у синтезі лігніну - речовини, що додає твердість здеревілим рослинним тканинам, від потужного стовбура кедра до гнучкого стебла бамбука. Утворюється лігнін тоді, коли амінокислоти тирозин і фенілаланін перетворюються на параоксикоричну кислоту.

У пустельних районах зустрічаються цілі зарості ферули. Для багатьох птахів – це прекрасний пункт спостереження, адже з висоти добре видно, що і де діється.Незнайома українцям ферула: яка вона? Витримує ця трава чимало пернатих, і навіть, досить великих хижих.  З гілок вони слідкують за ховрахами, мишами, піщанками, які не встигають, навіть, вискочити з нори, а птах - тут як тут. 

Латинська назва роду походить від лат. ferula - лоза, прут, різка; сухі стебла рослин вживалися в античної та середньовічної школі для покарання учнів.

Туркмени називають ферулу «кейик окарасы», що означає «джейранова чашка». Великі листки-зонтики добре утримують воду після дощів. Одна рослина в своїх «чашках» зберігає майже 2 л води. Її, за спостереженнями місцевих жителів приходять пити саме джейрани, звідки і назва. Хоча верблюди також намагаються заглядати у ферулині «ліси», але вони надають перевагу листкам, причому не соковитим, а більше висохлим. Звичайно, від води вони також не відмовляються. 

Таджицькі народні цілителі, травники з успіхом застосовують ферулу при лікуванні серцевих, шкірних, нервових захворювань, туберкульозу, при запаленні шлунка і кишечника, а також в якості протипухлинного засобу. При пошкодженні стебла або в результаті грибкових захворювань ферула виділяє молочний сік. У його склад входять смоли, камедь і ефірні масла, що додають свіжій ферулі неприємний запах, через який цю рослину не їдять тварини, хоча вона дуже поживна: ферула містить удвічі більше білків, ніж верблюжа колючка. При сушінні ефірні масла випаровуються, і сіно з ферули худоба поїдає з задоволенням. Цю особливість рослини використовують тваринники: вони підсаджують ферулу на пасовищах, і такі посадки виявляються невичерпними, тому що вівці вибирають тільки сухі стебла і листя і не чіпають свіжих.

Затверділий на повітрі молочний сік ферули, але не смердючої, раніше вживали для виготовлення пластирів. Хоча ферули в Середній Азії тоді було не менше, ніж зараз, сировину купували за високою ціною в Англії та Німеччині, куди вона потрапляла з Персії та Афганістану. У народній медицині вживали як протисудомний, протиглисний засіб і при деяких нервових захворюваннях. Кашку з коріння ферули, заварену окропом, використовували для загоєння ран. У деяких країнах з ферули мускусної виготовляють препарати, що знаходять застосування в якості стимуляторів нервової системи, при істерії, астмі та інших хворобах.

Деякі види ферул занесені до Червоної книги. 

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Дудник – ангельська рослина Дудник – ангельська рослина
 Рослина дудник. Мало хто з міських жителів її знає, а сільським вона знайома з дитячого віку. Родова назва виду походить від латинського...
І таким рослинам є місце - під’ялинник І таким рослинам є місце - під’ялинник
 У верхній частині стебла розміщені квітки у формі дзвоника довжиною до 1,5 см, зібрані щільною китицею. Вони також блідо-жовті і ніяк не...
Слони, коні, пляшки у назві рослини: смішно, але цікаво Слони, коні, пляшки у назві рослини: смішно, але цікаво
  Одна і та ж рослина, а має декілька назв, які вона отримала із-за незвичних форм і зовнішнього вигляду вегетативних органів: стовбура –...
Родич очерету Родич очерету
 Це трава висотою до 5 м, з товстим стеблом до 7 см діаметром. Листя у нього майже немає. Основа стебла оточена шкірястими лусками. Нагорі...
На городі бузина… На городі бузина…
 Родина жимолостевих, до якої належить бузина чорна, не вивчається у програмі з біології для загальноосвітньої школи. А її ми бачимо в кожному...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓