Пошук:
Автор Pavlenko | 13 ноября 2010 | Коментарів: 0 | Переглянуто 38320
Рубрика: Корисна інформація / Рослинний світ

Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.

... тільки природа могла створити такий шедевр.

Троянда – цариця квітів. У літературі існує велика кількість переказів, легенд, віршів та інших оповідей про аромат і красу троянд. Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
Антична міфологія пов’язує появу троянди з народженням богині мудрості Афіни. У стародавній Елладі троянду присвячували богині кохання і краси Афродіті. За однією із легенд, приємний запах троянд виник після того, як Амур перекинув посудину із нектаром, що покапав на пелюстки троянд і цим передав їм свій аромат.
У Греції вирощували троянди і плести з них вінки вважалося за почесне заняття. Вінки із них розкуповувались у великих кількостях. Запрошені на обід гості одягали на себе трояндові вінки. Вони слугували нагородами переможцям на змаганнях. Трояндами встеляли дорогу воїнам-переможцям. Гонець приносив радісну звістку із вінком троянд у руках. Трояндами прикрашали храми, статуї, житло…Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
У Єгипті за часу володарювання Клеопатри троянди вирощували у великих кількостях. Підлогу бенкетної зали на третю частину метра вистилали пелюстками троянд, прикриваючи їх тонкою шовковою сіткою. Гірлянди троянд висіли на стінах та колонах. Келихи оздоблювали також трояндами. А зі стелі спадав трояндовий дощ.
Перше місце з-поміж квітів надавалось троянді і в Давньому Римі. Сади багатьох імператорів вражали своєю розкішшю, для них привозилися найрідкісніші та найчудовіші рослини з усього світу, а по-перше це були саме троянди. Римляни присвячували троянду богині кохання Венері. Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
Ця квітка була символом хоробрості, вона вселяла мужність і тому замість шоломів воїни одягали вінки з троянд. У квітні-травні у Римі влаштовували свято троянд – розалії, на якому вшановували мертвих. У будинках часто вішали гілку троянди і все, що проголошувалося під нею було таємницею. Відтоді побутує вислів «сказати під трояндою», тобто розповісти щось таємне. Як символ мовчання троянда присвячувалась римлянами богові мовчання Гарпократу та богові мудрості Мінерві.
Культ троянди в давньому Римі перевершив усе можливе. Щоб приворожити коханих, дівчата обкурювали себе трояндовим фіміамом, купалися у трояндовій воді, щоб залишатися молодими. Гладіатори змащували себе трояндовою олією, щоб бути непереможними. У Колізеї трояндовим дощем вітали переможців і прикрашали їх вінками із цих квітів. Згадується неприємна історія: одного разу римський імператор-підліток Геліотабал славився витонченою жорстокістю. Наприклад, під час банкету на гостей посипалася лавина трояндових пелюсток, під якою частина гостей задихнулася, чим надала великої насолоди імператорові.
Марк Антоній перед самогубством не забув заповісти, щоб його могилу цілорічно вкривали живими трояндами. За часів Нерона, його примхи коштували досить дорого, так як він замовляв із далекої Африки цілі кораблі із трояндовими пелюстками та олією. За це платили не однією бочкою золота.
Церква не була в захваті від такого ставлення до троянд. Вони вважали, що прикрашання ними голів було великим гріхом. Тільки із занепадом Римської імперії припинилось невтримне схиляння перед трояндою. І відтоді троянди проголошувалися поганською і гріховною квіткою і всі квітники були знищені.
У Середньовіччі природу не вивчали і її красу не цінували. Але убити любов до прекрасного релігія вбити не могла. Хрестоносці привезли троянди зі Сходу і вони знову посіли перше місце серед квіткових рослин. У ХІІІ ст..граф Шампаньї Тібо VІ привіз із хрестового походу до свого замку під Парижем повну троянду. Саме перша садова троянда швидко поширилася по всіх європейських країнах під назвою французької або провансальської. Від неї згодом пішли садові сорти різного забарвлення. Незабаром у Франції почали носити трояндові вінки під назвою шапель. Від цього слова, вважають, пішли слова шапа, шапка.
Пишнота французького двору епохи Ренесансу характеризувалась грандіозними балами, сяйвами діамантів, пахощами вишуканих парфумів, на першому місці серед яких були трояндові аромати. У багатьох країнах під час весняних свят обирали найгарнішу дівчину – королеву троянд. У Фінляндії найпочеснішою нагородою був орден «Білої троянди». Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
Але не завжди троянда була символом миру. У ХVст. Вона стала ознакою двох ворожих партій, що претендували на англійський престол. Кровопролитна тридцятирічна війна між ними набула назви війни «білої» та «червоної» троянд (1455-1485). Конфлікт виник між претендентами на англійську корону Ланкастерами і Йорками. Прихильники Ланкастерів воювали під гербом червоної троянди, а прибічники Йорків – під ознакою білої. Пізніше англійські садівники вивели особливий сорт троянд, що мали пелюстки білого і червоного кольору та назвали його Ланкастер-Йоркський.
У країнах Сходу троянду любили й шанували за всіх часів. Мусульмани оспівували троянди як божественний лик пророка Мухаммеда. Сади турецьких султанів та турецьких ханів були виплекані на зразок перських едемів,тому потопали у розкішній багатобарвності троянд.
У Індії також почитали троянду. За стародавньою індійською легендою найчарівніша в світі жінка – богиня Лакшмі – вродилася з трояндовим пуп’янком і стала царицею краси. Індійці, як і греки, зустріч гостей супроводжували ритуалом – трояндовими вінками. Під час весільних урочистостей наречених обсипали пелюстками троянд та увінчували гірляндами з них. Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
У Болгарії троянда вважається символом вдячності, благополуччя, безсмертя. Болгари говорили, що троянда – провісниця щастя. У всесвітньовідомій Казанликській долині – долині троянд – болгари завжди вирощували спеціальні сорти. Наприкінці травня в долині настає Розабір – свято збирання троянд. Рано-вранці, поки з пелюсток ще не впала роса, сотні юнаків і дівчат виходять на безмежне поле і починається справжнє священнодійство – збирання пелюсток. Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда. Урожай складає десятки тисяч тонн. Адже для одного кілограма трояндової олії потрібно близько 40 тисяч трояндових квіток. Тому і цінується трояндова олія на вагу золота.
До Росії троянда потрапила наприкінці ХVІІ ст.. Її привезли із Німеччини в дарунок цареві. Тривалий час вона не була доступна простим людям, а лише багатим. Тому у народних казках не згадується. Але все-таки ця чарівна квітка набула загального визнання. Її оспівували у своїх творах О.Пушкін, О.Блок, Ф.Тютчев.
За всіх часів троянду називали милосердною квіткою цілком закономірно, так як вона має чарівні лікувальні властивості і пелюсток, і плодів.

Легенди про троянду

Звідки у троянди колючки?

... Давно-давно в тих далеких краях, де білосніжний Олімп впирається своєю вершиною в сиві хмари Древньої Греції,Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда. жила надзвичайної краси німфа на ім”я Розас. Дівчина була такої чарівної вроди, що досить було Амурові глянути на неї, щоб назавжди втратити свій спокій. Всією силою свого гарячого серця покохав юнак Розас. Німфа теж не залишалася байдужою до Амура.
Ранньою весною тихим теплим вечором, коли на всі лади заливалися соловейки, німфа відкрила юнакові своє серце і подарувала щире дівоче кохання. Лише повноликий місяць, ясноокі зорі та весняні барви були свідками їхніх побачень. Та недовго судилося їм радіти своєму щастю. На той час богиня полювання і, покровителька лісів Діана теж палала жагучою любов'ю до Амура. Як на біду, Діана звідкілясь довідалась про кохання свого обранця до Розас і в припадку ревнощів схопила красуню та й кинула її на колючий терновий кущ. Важко поранена об колючки, Розас стекла кров'ю і тут-таки померла.
Довідавшись про долю своєї коханої, вбитий горем Амур прилетів на місце трагедії. Залившись сльозами, впав на коліна і почав благати повелителя богів, всемогутнього Зевса, повернути коханій життя. І на його очах скоїлося чудо: колючий терновий кущ покрився небаченими досі чарівними квітами. Так древні римляни пояснювали походження троянди дикої форми. Тобто, за легендою, колюча рослина троянда виникла із крові німфи і сліз Амура.

Чому у троянди колючки загнуті?

Сатана, коли Господь скинув його з неба, задумав знову вознестися й для цього вибрав шипшину, прямі стебла якої з її колючками могли б слугувати йому драбиною. Та Господь розгадав його наміри й зігнув стебла шипшини. Тоді роздратований Cатана зігнув і шипи. Відтоді трояндові колючки не прямі, а загнуті донизу й чіпляються за все, що тільки доторкнеться до них.

Троянда і заздрощі Богів.

Троянда утворилась із білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти (Венери), коли богиня краси й кохання вийшла після купання з моря. Побачивши на ній цю не менш прекрасну, ніж вона сама, квітку, боги одразу оббризкали її нектаром, котрий і надав їй дивовижного запаху. Однак нектар, що дарує безсмертя, внаслідок заздрощів деяких богів, не дав його троянді, й вона залишилась такою ж смертною, як усі, хто народжується на Землі.
Білу троянду, що з'явилася у всій своїй цнотливості й чистоті, жерці Афродіти віднесли до храму цієї богині й прикрасили нею вівтар і сад навколо нього. Tроянда залишилась білою, аж поки серце Афродіти не вразила жахлива звістка про те, що її коханого Адоніса смертельно поранив вепр.
Забувши про все, у невтішному горі мчить до гаю Піфона, де лежить її милий, біжить, не звертаючи уваги на гострі колючки, котрі кривавлять їй ноги. Кілька крапель цієї божественної крові падають на троянди, і з білих вони перетворюються на яскраво-червоні.

Про троянду та шипшину.

Якось розгнівалась Троянда на Шипшину, звинуватила в тому, що вона їй сонце затуляє. Подумала Шипшина, подивилась довкола і побачила, що тінь від неї справді попадає на Троянду.Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
- Ходімо, сестро, до матінки Покрови. Розповімо про нашу біду й попросимо, щоб вона нас розсадила. Мені соромно за себе, адже я вам своїм ростом лиха заподіяла.
І став увесь рід розових перед зелені очі богині рослинності Покрови.
- Паніматко наша! Ми прийшли до тебе не скаржитись на нашу сестру Шипшину, а просити тебе: або нас пересади від неї, або її від нас. Сонце нам затуляє своїм зростом. Поглянь на мене, яка я немічна, - мовила блідорожева Троянда, і замовкла, безсило звісивши додолу свою голівку, - єдину на все куценьке стебло.
- Ти, богине, створила мене не дуже вибагливою, але й мій цвіт змізернів без сонця. Ти – наша мати, сонце – наш батько. Дітям без батьківського тепла також важко жити, - мовила блакитна Троянда.
- І я такої ж думки, - шелеснула чорна квітка.
Але Покрова не поспішала. Вона пригладила ялинові коси, поправила на собі вербовий одяг, уважно подивилась на шипшину й мовила:
- Послухаємо, діти, й Шипшину!Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
- Горе, матінко, їхніми устами мовить. Добре мені з ними, з моїми сестрами. Я все гадала, що своїм дужим тілом холодний північний вітер до них не пускаю і зовсім забула, що й сонце також затуляю. Відсади мене від них. Коли сонця вдосталь нап'ються, то дужими стануть. А я віддалі собі стану і любитиму їх у розмаю, бо вроди своєї не маю.
- Гарно говориш, дочко, розумно й без зла. Покрию тобою вільні місця біля дороги, на узліссі посаджу по дві чи по три рядочком. Хто у мої володіння йтиме – тебе зустріне. А щодо вроди... Прикрашу твоє колюче тіло червоними ягодами. Ти будеш не тільки красивою, а й корисною. Будеш завжди щедрою і доброю до людей. А колючки хай лишаться з тобою. Краса не повинна бути м'якою: її люди замажуть доторками, обірвуть спочатку квіти, а потім обламають гілки. А колючками ти житимеш і прикрашатимеш землю вічно.

Білі троянди – радість Пресвятої Богородиці, червоні - страждання, жовті – слава.

Св. Доротея, розтерзана диким звіром у Колізеї, надсилає з ангелом антіохійському архієпископові Феофілу троянду серед зими, що св. Домінік, прагнучи догодити Богові, сколов себе тернами, і терни ці перетворилися на троянди. Що архангел Гавриїл, узявши білі, жовті й червоні небесні троянди, сплітає з них три вінки для Пресвятої Богородиці. Вінок із білих троянд означає її радість, з червоних – страждання, а з жовтих – її славу.
Внаслідок цього й давньогерманські живописці любили зображати Богоматір ї Немовлям в оточенні трьох вінків із троянд, причому кожен з них мав вище наведене значення. Деякі з тих полотен збереглись і донині.

Давньоруські перекази про троянду

Троянда – цариця квітів. Її любили, перед нею схилялись, її оспівували з давніх-давен. Про неї створено стільки переказів, вона відігравала таку видатну роль в історії людства, що про це можна було б написати цілі томи.
Як розповідає одна з легенд, у безводній пустелі вмирав від голоду й спраги мандрівник. Раптом перед його зором з гарячого марева виринули дві юні дівчини, тримаючись за руки. Перша запашним цілунком повернула силу страднику, зросивши його сухі спраглі губи живильною росою, а друга, що мала непоказне, хоч і миле обличчя, простягла йому їстівні зерна, вилучивши їх зі своїх золотавих кіс. Врятований мандрівник перший склав величальну пісню на честь двох сестер – Троянди і Пшениці, Краси і Добра, однаково потрібих на Землі.
Найперші відомості про троянду зустрічаємо в давньоруських переказах, згідно з якими вона зажила в тодішній Індії такої поваги, що навіть існував закон, котрий дозволяв кожному, хто приносив цареві троянду просити у нього всього, чого тільки зажадає.Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.
Нею прикрашали храми, нею вистеляли шлях, по якому під час урочистостей несли богів, нею заквітчували палати вельмож, сплачували данину й царські податі. Зі слів одного з поетів, троянда була подарунком самого Аллаха. До нього одного разу з'явилися всі діти Флори з проханням призначити над ними нового володаря, замість сонливого Лотоса, котрий, хоча й був дивовижно гарний, та забував серед ночі про свої обов'язки правителя. Тоді Аллах, уважно вислухавши їх, призначив правителькою квітів білу непорочну Троянду з гострими шипами, що оберігають її.
Коли соловейко побачив цю чарівну нову царицю квітів, то був заворожений її красою, що в захопленні притис троянду до своїх грудей ... Але гострі шипи, мов кинджали, вп'ялись йому в серце, і яскраво-червона кров бризнула з грудей нещасного й зросила собою ніжні пелюстки дивовижної квітки. Ось чому, стверджують перські перекази, безліч пелюсток троянди і досі зберігають рожевий відтінок.
Як окраса наших садів, троянда з'являється за Петра І і особливо за імператриці Катерини ІІ, про що свідчить такий курйозний випадок:
- одного разу за царювання імператора Миколи Павловича генералові Клінгену було доручено проводжати матір вінценосця в Царське село. Прогулюючись парком, генерал здивувався, побачивши вартового з рушницею, котрий охороняв зовсім порожнє місце біля доріжки. Зацікавившись цим, він звернувся із запитанням до усіх придворних. І ось про що дізнався генерал в результаті вивчення цього питання. Виявилося, що вартового поставлено тут за наказом Катерини ІІ, котра, гуляючи одного разу садом, помітила чудову, щойно розквітлу троянду, і, вирішивши подарувати її наступного дня одному з онуків, наказала поставити біля неї вартового. Та назавтра вона забула про чудову квітку, а вартовий так і залишився стояти. Пост цей продовжував існувати протягом 50 років.

Трояндовий гороскоп.

За квітковим гороскопом час троянди з 13 по 23 серпня. Люди, які народилися в цей термін благородні і горді, але їм необхідно бути обережними, тому що навколо їхнього імені можуть точитися плітки. Інколи цим людям трохи заважатиме непевність, викликана втомою, але за своє здоров”я можна бути спокійним.

Розмноження троянд.

1. Поділ кущів. Це найпростіший із способів. Він використовується для розмноження парникових троянд. Поділяють кущі навесні, після відтаювання снігу. Кущі, які розрослися, до розпускання бруньок викопують із грунту і розрізають гострим секатором на декілька частин, так щоб у кожній збереглись корені і кілька пагонів. Якщо необхідно зберегти маточні рослини, то їх повністю не викопуть, а лише відокремлюють частини куща.
На відокремлених частинах вкорочують довгі корені і вирізають до здорового місця пошкоджені. Вкорочують також пагони, залишаючи на кожному по 3-4 бруньки. Верхні бруньки повинні бути повернуті назовні вбо вбік. Це необхідно для правильного формування кущів. Дрібні гілочки вирізають. Рани зачищають гострим ножем. Потім корені обмочують у спеціальну рідину із суміші глини і коров’яка (можна тільки з глини) і висаджують на постійні місця.
2. Паростки. З їхньою допомогою розмножують паркові троянди, які здатні давати кореневі паростки, що утворюються у період інтенсивного росту. Вони відходять у вигляді вертикальних пагонів. Рано навесні, після відтаювання грунту, їх викопують, обробляють так як при поділі кущів, і саджають в інше місце.
3. Відсадки. Користуючись ними можна одержати нові кущі як від щеплених, так і від власнокореневих рослин різних груп троянд. Але особливо цей спосіб зручний для розмноження довгостеблових сортів.
Для одержання відсадок використовують пагони, які ростуть біля кореневої шийки. Рано навесні їх пригинають, укладають у попередньо підготовлені неглибокі канавки, обережно притискають, а зверху засипають пухкою вологою землею. Верхівки пагонів залишають зовні і, підв’язуючи до кілочків, надають їм вертикального положення. У місцях дотикання до землі роблять кільцеві надрізи кори, що викликає підсилений притік поживних речовин до цього місця та інтенсивному утворенню коренів.
До осені відсадки укоріняться, але відокремлювати їх від материнського організму можна лише наступної весни, а слабші рослини – тільки через рік.
4. Стеблові живці. Цим способом розмножують більшість сортів садових троянд. Живці їх добре укорінюються, але у деяких буває слабка коренева система. Для укорінення краще використовують здерев’янілі і напівздерев’янілі живці.
Для утворення здерев’янілих живців використовують кущі, які закінчили свій ріст і мають однорічні пагони товщиною 4-5 мм. Їх готують восени, до настання морозів, із кущів, що ростуть на відкритому сонячному місці. Щоб попередити підмерзання зверху закрити плівкою поліетилену.
Навесні після відтаювання снігу з них нарізають живців довжиною 10-12 см (це приблизно 4-7 бруньок). І зразу ж занурюють у воду. Зрізи повинні бути гладенькі, їх роблять два: нижній – під нахилом 2-3 мм нижче бруньки та верхній – на 1-2 мм вище бруньки. Витягнувши із води, живці висаджують у грунт, який повинен бути пухкий та поживний і обов’язково поливають. Саджають під нахилом, заглиблюючи майже цілком у землю, залишаючи на поверхні тільки 1-2 бруньки. Розміщення рядів повинно бути з півдня на північ. Накрити плівкою, яку піднімати з одного боку у теплу погоду.
Поливати необхідно лійкою з дрібним ситечком у міру підсихання верхнього шару грунту. Провісниця щастя – неперевершена квітка троянда.Після утворення коренів і початку інтенсивного росту (в червні), плівку необхідно зняти, щоб пристосувати до відкритого сонця і повітря. Протягом літа прополювати і поливати помірно. У серпні вони зацвітають.
Напівздерев’янілі живці готують довжиною 7-10 см з 2-3 листками влітку у стадії цвітіння. Щоб зменшити випаровування відрізають верхню частину листкових пластинок, залишаючи 1-2 пари листочків. У наших умовах добрі результати живцювання одержують у період першого цвітіння (у червні). Укоріниться в цей час молоді рослини встигають добре, а утворити досить добру кореневу систему можуть лише до осені. Якщо заживцювати пізно (липень – серпень), то утворяться слабкі корені і рослина може не вижити.
Найзручніше живцювати у спеціальних ящиках. Ці ящики встановлюють у затіненому місці під поліетиленовою плівкою. Вкорінюються живці 3-4 тижні, при оптимальній температурі 20-22 і розсіяному сонячному світлі, а також високій вологості повітря. Ще краще для вкорінення живців має те, що грунт повинен бути теплішим від повітря на 2-3 .Добрива вносити не потрібно.
У перший рік живці мають ще слабку кореневу систему, тому восени, до настання морозів, їх викопують і кладуть під нахилом у пікіровочний ящик. Попередньо з них знімають листки, відрізають недозрілі частини пагонів, а надземну частину обробляють спеціальним розчином (мідного або залізного купоросу).
Саджанці від літнього живцювання у ящиках залишають до весни. Температура, вологість та свіже повітря повинні бути в нормі. При появі цвілі опудрити попелом від згорівшого дерева.
Саджанці весняного живцювання можна залишати в грунті, але щоб ділянка ніколи не могла затопитися водою чи талим снігом. Їх підгортають землею і прикривають ялинковими гілками.
Насінне розмноження використовують в основному в селекційній роботі та при вирощуванні шипшин-підщеп для наступного щеплення на них сортових троянд.
Успішно вирощувати троянди можна лише на легкому, добре дренованому родючому грунті, обробленому на глибині 40 см. У цьому випадку рослини утворюють міцну кореневу систему, від стану якої залежить ріст, цвітіння і зимостійкість. Якщо грунт важкий, в нього необхідно внести пісок або торф.
Висаджувати троянди краще захищеними від північних, північно-східних та північно-західних вітрів з невеликим нахилом на південь. Затінені і низькі ділянки для вирощування непридатні.
Троянди ростуть на одному місці багато років.скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Квіти приємного аромату - бузок Квіти приємного аромату - бузок
 У культурних форм квіти бузку мають різнокольоровий відтінок: білі, рожеві, синьо–лілові, блакитні, пурпурові, фіолетові......
Презентація «Цікаві факти про троянди» Презентація «Цікаві факти про троянди»
...
Квіти… їстівні?! Квіти… їстівні?!
 З історичних джерел відомо, що тисячі років назад квіти почали використовувати в кулінарії. У VII ст. японці придумали ритуал - підносити один...
Сезонні зміни у житті рослин. Сезонні зміни у житті рослин.
Весну поділяють на три періоди: - рання весна – поява проталин, зникнення снігу; - середня весна – триває до зацвітання черемхи; - пізня весна –...
Символіка квітів України Символіка квітів України
Квіти на сьогоднішній день не більше, аніж вияв приязні і поваги, але у давні часи вони мали ритуальну значимість, яка зараз виявляється в обрядах,...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓