Ми знаємо, що грунт необхідний рослинам для закріплення на певному місці, для всмоктування поживних речовин, розчинених у воді. Головна його властивість – це родючість, тобто здатність забезпечити рослини необхідним для життя мінеральним живленням.
Всі рослини неоднаково вимогливі до вмісту в грунті поживних речовин. У залежності від цього рослин поділяють на три групи: евтотрофи, оліготрофи, мезотрофи.
Евтотрофи – рослини, що відрізняються високою вимогливістю до родючості. Це рослини степів, лісостепів, широколистяних лісів, заливних лугів.
Оліготрофи – рослини, що ростуть на бідних грунтах, які містять малу кількість поживних речовин та мають кислу реакцію. Це рослини сухих лугів, пісків, боліт.
Мезотрофи – рослини, які за вимогливістю до поживних речовин займають проміжне положення між евтотрофами та оліготрофами. Вони розвиваються на грунтах , які посередньо забезпечені елементами живлення.
Деякі рослини вимогливі до вмісту в грунті певних хімічних елементів та солей:
1. Нітрофіли – група рослин, що вимагають підвищеної кількості азоту в грунтах. У них інтенсивно ідуть процеси нітрифікації – утворення солей азотної та азотистої кислот під впливом нітрифікуючих бактерій. Такі грунти утворюються на місцях, де вирубуються ліси. Серед наших рослин це крапива, малина, іван-чай…
2. Кальцефіли – рослини, які люблять карбонатні грунти, що містять вуглекислий кальцій. Він сприяє утворенню міцної структури грунту, завдяки чому в ньому краще зберігаються поживні речовини та створюється сприятливий водний та повітряний режими. Внесення вуглекислого кальцію в грунт нейтралізує його кислу реакцію та робить доступнішими для рослин солі фосфору, а також знищує шкідливий вплив багатьох інших солей. До кальцефілів належать рослини, яких називають крейдовими. До них належить, наприклад, чебрець. Такі рослини як кальцефоби, бояться вапняку і присутність його в грунті для них шкідливо. Це сфагнові мохи, верес.
3. Галофіти – своєрідна та численна група рослин, які ростуть на досить засолених грунтах. Надлишок солей збільшує концентрацію грунтового розчину, в результаті чого створюються труднощі у поглинанні рослинами поживних речовин. Галофіти поглинають ці речовини завдяки підвищеному осмотичному тиску клітинного соку. До життя на засолених грунтах галофіти пристосувались по-різному:
- одні з них виділяють надлишок поглинутих солей через особливі залозки на поверхні листків та стебел;
- у інших спостерігається сукулентність, що сприяє зниженню концентрації солей у клітинному соку.
4. Психрофіти – рослини, які пристосувались до життя в холодних і вологих місцях.
5. Кріофіти – рослини холодних, але сухих місць існування. Ці дві групи рослин мають майже однакові ознаки: низькорослість, численна кількість пагонів, густо вкритих дрібними листками із зігнутими на нижню сторону краями, опушеність листків або наявність воскового нальоту. До цих рослин належать вічнозелені чагарники тундри та сфагнових боліт, кам’янистих тундр, високогір’їв: багульник, кассіопея, журавлина…
6. Псамофіти – рослини рухливих пісків. Вони мають спеціальні пристосування, що дозволяють їм жити на засушливому рухомому субстраті, де наявна небезпека засипання або оголення органів. Ці рослини здатні утворювати додаткові корені на пагонах або додаткові бруньки на голих кореневищах. Плоди таких рослин мають опуклості, заповнені повітрям або вкриті пружними придатками. До псамофітів належать саксаул, верблюжа колючка, джузгун.
Належність рослин до певних грунтових умов широко використовується в практиці для ідентифікації різноманітних властивостей грунтів. Наприклад, при сільськогосподарській оцінці земель, пошуках прісних грунтових вод в пустелях, при дослідженнях мерзлоти, при ідентифікації стадій закріплення пісків.скачать dle 10.3фильмы бесплатно