Нижчі водні рослини поглинають воду всією поверхнею тіла. Нижчі наземні рослини з вологого субстрату поглинають воду зануреними в неї частинами слані, а дощову воду, росу та туман – усією поверхнею.
Серед вищих наземних рослин мохоподібні поглинають воду з грунту ризоїдами, а інші наземні коренями. В клітинах кореня утворюється всмоктувальна сила в кілька атмосфер. Лісові дерева помірної зони розвивають всмоктувальну силу коренів близько 30 атм., лісові трави, такі як суниця, медунка – до 20 атм., а рослини сухих областей – до 60 атм.
Коли у безпосередній близькості до коренів запаси води у грунті вичерпуються, вони збільшують активну поверхню шляхом росту, отже коренева система рослин постійно перебуває у русі. У степових та пустельних рослин часто можна бачити ефемерні корені, які швидко виростають в періоди зволоження грунту, а з настанням посушливого періоду засихають. За типом галуження розрізняють кореневі системи екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивна коренева система охоплює велику площу грунту, але порівняно слабко розгалужується, отже, грунт пронизаний корінням негусто. Це в основному у степових та пустельних рослин (саксаул, верблюжа колючка), у дерев помірної зони (сосна, береза), а із трав у волошки, люцерни. Інтенсивна коренева система охоплює невеликий обсяг грунту, але густо пронизує його численними, сильно розгалуженими коренями, як наприклад, у степових деревовидних злаків (ковили, типчака) та у жита і пшениці.
Кореневі системи дуже пластичні. Вони різко реагують на зміну умов зволоженості. В разі нестачі вологи коренева система стає екстенсивнішою. При вирощуванні жита в різних умовах загальна довжина коренів (без кореневих волосків) у 1000 кв.м грунту варіює від 90 м до 13 км, а поверхня кореневих волосків може збільшуватися в 400 разів.
Всмоктування води корінням утрудняється при великій сухості грунту, засоленості або сильній кислотності, при низькій температурі. Здатність поглинати воду при тій чи іншій температурі залежить від пристосованості рослин до теплового режиму грунтів у місцях проростання. Види з раннім початком розвитку, можуть всмоктувати воду корінням при більш низькій температурі, ніж ті, що розвиваються пізніше. Тундрові рослини та рослини грунтів з вічною мерзлотою можуть поглинати воду при температурі грунту 0 С.
У вищих рослин наявні й додаткові шляхи надходження води в тіло. Мохи та лишайники можуть вбирати воду всією поверхнею тіла. Рослини родини бромелієвих існують за рахунок вологи туманів і роси, яку вбирають лусковидні волоски на листках. У дощових тропічних лісах повітря насичене водяною парою, тому багато рослин-епіфітів поглинають воду листками, а багато орхідей – повітряними коренями. Насіння рослин здатне вбирати воду лише в грунті.
У чашовидних піхвах листків багатьох зонтичних рослин накопичується вода, яка поступово всмоктується епідермісом.
Вода, що надійшла в рослину, транспортується від клітини до клітини і по ксилемі в усі органи, де витрачається на життєві процеси. 0,5% води йде на фотосинтез, решта на поповнення випаровування та підтримання тургору. Випаровується вода з усіх поверхонь, які стикаються з повітрям. Транспірація є продихова, кутикулярна та перидермальна. Інтенсивність загальної транспірації підвищується із збільшенням освітленості, температури, сухості повітря, а також при вітрі.
Водний баланс залишається зрівноважений, якщо вбирання води, її проведення та витрата гармонійно взаємоузгоджені. Порушення його можуть бути короткочасними та довготривалими. За пристосуваннями наземних рослин до короткочасних коливань умов водопостачання і випаровування розрізняють пойкілогідричні та гомойогідричні види рослин.
У пойкілогідричних рослин вміст води у тканинах непостійний і дуже залежить від ступеня зволоженості навколишнього середовища. Вони не можуть регулювати транспірацію, легко і швидко втрачають та вбирають воду, використовуючи вологу роси, туманів, короткочасних дощів, у сухий період перебувають у стані анабіозу. Вони здатні рости там, де короткі періоди зволоження чергуються з тривалими періодами сухості. Пойкілогідричність властива синьо-зеленим водоростям, зеленим водоростям, деяким грибам, лишайникам, а також багатьом мохам, окремим папоротям та деяким квітковим. Пилкові зерна квітки та зародки насінин також пойкілогідричні.
Гомойогідричні рослини здатні підтримувати відносну постійність обводненості тканин. До них відносять більшість вищих наземних рослин. У їхніх клітинах наявна велика центральна вакуоля, завдяки чому клітина завжди має запас води і не так залежить від мінливих зовнішніх умов. Крім цього паростки мають малопроникну для води кутикулу, а транспірація регулюється продиховим апаратом. Але здатність гомойогідричних рослин регулювати свій водний обмін неоднакова. Серед них виділяють різні за екологією групи.А также предлагаем узнать где лучше недорого купить мужскую вышыванку. Вышиванку в Киеве надо покупать только на нашем сайте. скачать dle 10.3фильмы бесплатно