Пошук:
Автор Pavlenko | 5 мая 2015 | Коментарів: 0 | Переглянуто 2869
Рубрика: Корисна інформація / Різне

Міцність і пружність механічної тканини

   Різноманітність рослинних тканин у шкільній програмі вивчається досить коротко: в одному-двох параграфах викладено все основне про будову та функції тканин, які складають тіло рослини. Учням-семикласникам, а з цього навчального року вже шестикласникам, досить важко зрозуміти, всю різновидність тканин. 
   Групи клітин, названі тканинами ще в другій половині ХVІІ ст., що збереглася і донині. Вся різноманітність рослинних тканин є наслідком пристосування рослин до різних умов наземного середовища, у яких вони формувалися, та різних функцій, які вони виконують протягом життя. 
   Найважче учням дається вивчення механічних тканин, адже про них і згадується найменше, у кращому випадку, наприклад, таке: «Механічні тканини надають органам рослин міцності та пружності. Вони можуть складатись як із живих, так і з відмерлих клітин, що мають потовщені оболонки. Чи міцні такі тканини, ви можете переконатися, спробувавши розбити шкаралупу волоського горіха чи кісточку вишні. Часто клітини механічних тканин видовжені й мають вигляд волоконець, як-от у льону, конопель». Лише почувши чи прочитавши слово «конопель», дехто починає зацікавлюватися, що ж це за тканини?
   Будову та роль механічних тканин вивчали відомі англійські вчені Роберт Гук та Неємія Грю. В XIX ст. німецький анатом С. Швенденер, узагальнивши дослідження попередніх вчених та на основі власних спостережень, висунув теорію, згідно якої механічну роль в рослині виконують лише механічні тканини, інші тканини у цьому процесі участі не беруть. В.Ф.Раздорський ще в 1912 р. створив теорію здійснення будівельно-механічних принципів у будові рослин.
   Механічні тканини складаються із групи спеціальних клітин, які надають рослині та її органам міцності. Вони товстостінні з нечисленними дрібними порами, щільно і міцно притиснуті між собою та  з’єднані за допомогою перетинок, що збільшує їх площу дотику. Можуть бути живі або мертві. Потовщені клітинні стінки бувають рівномірно і нерівномірно.
Клітини механічної тканини надають рослині не лише міцності, а й твердості та забезпечують пружність і гнучкість всіх органів рослини. Міцність на розрив у механічних тканин перевищує міцність заліза, а за гнучкістю ці тканини перевершують більшість металів. Інколи вчені називають механічні тканини арматурними, так як завдяки міцності і пружності виконують опірну функцію та формують скелет рослин. Механічні тканини трав'янистих рослин утворюють сітку, або каркас, частина їх тяжей проходять похило, мають перегородки у вузлах порожнистих стебел, що забезпечує їх особливу міцність. Механічні тканини мають здатність протидіяти деформуючим та руйнуючим силам, що діють на рослину із навколишнього середовища: стисненням, згинам, розтягуванням, розривам, зламав, силі тяжіння, поривам вітру та інших навантаженням.
   Механічна роль живих клітин обумовлена їх тургором. Клітини, які наповнені водою, добре зберігають форму та розміри, стійкі проти зовнішніх механічних подразнень. Завдяки таким клітинам рослини можуть зберігати свою форму та розміри навіть при відсутності спеціальних механічних тканин. Наприклад, рослини, які зростають в умовах надмірного зволоження (водойми, заболочені ліси), як правило, не мають механічних тканин, або якщо вони є, то слабо розвинені. Пояснюється це тим, що в даних умовах тургорний стан клітини більш-менш підтримується постійно.
   Але в засушливих умовах, де тургор клітини залежить від зміни умов навколишнього середовища, органи рослин несуть велике механічне навантаження. Тому при таких умовах виникла необхідність розвитку спеціальних механічних тканин. Ступінь розвитку механічних тканин багато в чому залежить від умов існування: вони майже відсутні у рослин вологих лісів, у багатьох прибережних рослин, але зате добре розвинені у більшості рослин посушливих місць існування.
Анатомічно з’ясовано, що механічні тканини виникають з верхівкової меристеми, а також в результаті діяльності прокамбію і камбію. Вони присутні в усіх органах рослини, але найбільш вони розвинені по периферії стебла і в центральній частині кореня. 
   Розрізняють такі типи механічних тканин: коленхіму та склеренхіму, до складу якої входять луб’яні волокна і склереїди. 
Коленхіма - первинна механічна еластична опорна тканина дводольних рослин (від грец. kola - клей і enchyma - налите), що складається з живих хлорофілоносних клітин з нерівномірно потовщеними пектиново-целюлозними клітинними стінками та нездерев'янілими первинними оболонками, які витягнуті уздовж осі органу. Завдяки цьому збільшується міцність та еластичність молодих стебел, що ростуть. Розміщена вона під покривною тканиною по-різному: у вигляді суцільного кільця, як це спостерігається, наприклад, в стеблах гарбуза, або групами. як це характерно для стебел моркви. В цитоплазмі коленхіми містяться хлоропласти. В листкових пластинках коленхіма міститься над і під провідними пучками.
   За характером потовщень клітинних оболонок розрізняють три різновиди коленхіми: 
- кутову, в якої потовщення в кутах клітини, наприклад, у черешках бегонії, буряка, стеблах гарбуза, картоплі;
- пластинчасту, в якої потовщені тангентальні стінки, наприклад, у стеблах і черешках листків яблуні, смородини, суниць;
- пухку - з потовщенням на стінках, що прилягають до міжклітинників, наприклад, у черешках листків і в стеблах підбілу, ревеню.
   Склеренхіма - міцна тканина з відмерлих клітин із здерев'янілими, просоченими лігнітом мертвими клітинами і рівномірно потовщеними оболонками, що забезпечує міцність органів і всієї рослини. Утворюються з прокамбію або камбію. Спочатку клітини живі, мають багатоядерну цитоплазму і тонку оболонку з порами. Потім оболонка потовщується, протопласт відмирає, і клітина заповнюється повітрям. Окремі клітини склеренхіми утворюють елементарне волокно, а група їх - технічне волокно.
   Волокна склеренхіми утворюються майже в усіх органах рослин. За особливостями будови клітин і розміщенням їх в органах рослин розрізняють луб'яні і деревинні волокна  - лібриформ.
   Луб’яні волокна знаходяться в периферійній частині рослин і є складовою частиною кори, а саме лубу, флоеми. Клітини їх довгі (5-300 мм) з дуже потовщеними оболонками. Розрізняють первинні і вторинні луб’яні волокна. Первинні луб’яні волокна утворює прокамбій. Вони товстіші і довші, оболонки їх пектиново-целюлозні або здерев’янілі. Вторинні луб’яні волокна утворює камбій. Вони тонші і в 3-5 разів коротші від первинних. Луб’яні волокна протидіють розриванню та вигинанню органів і зумовлюють їхню пружність. Луб’яні волокна - сировина для текстильної і целюлозно-паперової промисловості.
   Деревинні волокна, або лібриформ, входять до складу ксилеми, або деревини. Клітини їх короткі (до 5 мм завдовжки). Клітинні оболонки потовщуються за рахунок лігніну. Утворюються з прокамбію і камбію. Складають основну масу деревини листяних порід дерев. Лібриформ витримує тиск крони на стебло. Використовується як будівельний матеріал і сировина для целюлозно-паперової та хімічної промисловості.
   Склереїди виникають з клітин основної тканини. Вчені вважають, що склереїди - кам'янисті клітини, мертві паренхімні клітини з потовщеними здерев'янілими і мінералізованими оболонками, в яких є прості або розгалужені пори. Вони зустрічаються у твердих оболонках насіння і плодів, наприклад, шкаралупі волоських горіхів, в кісточках абрикосів, вишень, також зустрічаються групами в кірці хвойних та деяких листяних порід.
   Клітини розміщуються в органах групами або поодиноко. Залежно від форми клітин розрізняють астросклереїди, брахісклереїди та остеосклереїди:
-клітини астросклереїд мають зірчасту форму, з численними загостреними відростками. Вони утворюють опорні клітини в листках камелії та маслини;
-брахісклереїди побудовані з ізодіаметричних клітин. Вони утворюють комплекси кам'янистої тканини в кісточках сливи, вишні, шкаралупі волоського горіха, плодах груші, айви;
-клітини остеосклереїд видовжені, з розширеними кінцями, утворюють опорні клітини в листках чаю, бегонії, плюща.
Форма склереїд є важливою діагностичною ознакою при мікроскопічному дослідженні лікарської сировини - кори, листків, кореневищ, бульб, плодів різних рослин.
Таким чином, виконання основних функцій механічною тканиною забезпечується потовщеннями клітинних оболонок, міцним зв'язком клітин одна з одною, великою пружністю оболонок, а також характером розподілу цієї тканини в рослині. При розтягуванні, за пружністю і міцністю, механічна тканина близька до сталі, мало поступається каучуку, а по здатності протистояти динамічним навантаженням без деформацій значно перевершує сталь. Потужність механічної тканини підвищується із збільшенням інтенсивності освітлення, вологості грунту, а також з пониженням вологості повітря.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно


Подібні публікації:
Захисна дія кори рослин і не тільки… Захисна дія кори рослин і не тільки…
 Певне значення мають морфологічні ознаки кори пагонів, їхній колір, структура, форма та колір сочевичок. По фактурі і малюнку кори...
Ксилемно-флоемний транспорт речовин Ксилемно-флоемний транспорт речовин
 Рослини – живі організми і основою їхньої життєдіяльності,  як у тварин і людини, є обмін речовин. Завдяки яким структурам...
Класифікація міжклітинників у рослинних клітинах. Класифікація міжклітинників у рослинних клітинах.
У процесі утворення та диференціації клітин, крім росту та формування клітинних оболонок, відбувається процес часткового розходження їх в зоні...
Характеристика потовщень клітинної оболонки у рослин. Характеристика потовщень клітинної оболонки у рослин.
У процесі остаточної диференціації рослинні клітини формують різноманітні скульптурні потовщення своєї оболонки. Розрізняють: 1. Зовнішні потовщення,...
Презентація “Тканини рослин” (для 7 кл.) Презентація “Тканини рослин” (для 7 кл.)
...
Навігація ↓
Реклама ↓
Статистика ↓
bigmir)net TOP 100

free counters
Реклама ↓
На сайті знайшли ↓