Програма з біології для загальноосвітньої школи не передбачає детального вивчення рідини мозку. Про неї згадується лише кількома реченнями. Учням необхідно знати дещо більше.
 Безколірна та прозора цереброспінальна рідина – ліквор – була таємницею для дослідників всіх часів. Тривалий час вчені не могли, навіть, з’ясувати, де ж вона береться. Але на сьогоднішній день стало відомо, що ліквор утворюють судинні сплетіння, розміщені в шлуночках головного мозку. Іншим механізмом утворення цереброспінальної рідини є просочення плазми крові через стінки кровоносних судин і шлуночків. Парні бічні шлуночки (перший і другий) розташовані в півкулях мозку. У кожному з шлуночків розрізняють передній ріг (в області лобової частки), задній ріг (в області потиличної частки), нижній ріг (в області скроневої частки), тіло шлуночка (в області тім'яної частки). Третій шлуночок розташований на середній лінії між зоровими буграми. З'єднаний за допомогою отворів Монро з бічними шлуночками і за допомогою водопроводу мозку з четвертим шлуночком. Четвертий шлуночок поєднується через бічні отвори Лушки з субарахноїдальним простором головного мозку, а через отвори Мажанді з великою цистерною мозку. Центральний спинномозковий канал є прямим продовженням четвертого шлуночка.
 Ліквор покидає шлуночки тоді, коли його кількість стає більшою, ніж вони можуть вмістити. У шлуночках вміщається 30-50 мл, а виробляється за добу до 600 мл. Частина ліквора розтікається маленькими струмочками вздовж звивин головного мозку на його випуклу поверхню. Це так званий зовнішній ліквор, він розміщується між зовнішньою поверхнею головного і спинного мозку та їх кістковим покривом. Для головного мозку зовнішній ліквор слугує своєрідною гідравлічною подушкою, яка захищає його від струсів і травм. Із зовнішнього ліквора продукти обміну поступають у венозну систему через грануляції павутинної оболонки.
 Всередині мозку ліквор циркулює в кількох, які переходять одна в одну, порожнинах. Їхня сукупність утворює систему – рідинну вісь мозку, яка складається із двох бічних цистерн у великих півкулях, по одній в центральній частині мозку та між довгастим мозком та мозочком, а також центрального каналу спинного мозку, який закінчується міх 3 і 4 поперековими хребцями невеликою розширеною порожниною – кінцевою цистерною.
 З якою ж метою природа «викроїла», тобто створила всередині мозку ці порожнини. Чи не менше місця із-за неї самій тканині, яка є центром керування життя? По-перше, ліквор є посередником між кров’ю і клітинами мозку – нейронами. Нейрони досить чутливі клітини, які миттєво реагують на незначні зміни навколишнього середовища. Наприклад, достатньо лише мільйонної долі грама, щоб привести їх у збуджений стан. Тому склад і властивості рідини, яка омиває нервові клітини, повинні бути так відрегульовані, щоб клітини надмірно не перезбуджувались і не гальмувались. Постійність складу і властивостей ліквора необхідні для безперервної роботи мозку в цілому і кожного нейрону окремо.
 Із ліквора нейрони отримують значну кількість необхідних поживних речовин, через нього вони звільняються від непотрібних відпрацьованих продуктів обміну. Крім цього, в ліквор надходять речовини, за допомогою яких клітини мозку спілкуються між собою. Це гормони, метаболіти, медіатори (адреналін, гістамін, серотонін). Завдяки сучасним технологіям у лікворі вдалося знайти і речовини білкової природи – ендорфіни, які мають виражений знеболюючий ефект. Концентрація цих речовин збільшується, якщо виникає ситуація, коли організму необхідно нейтралізувати несприятливі впливи больових подразників. Ендорфіни також разом з іншими білковими сполуками контролюють всю інформацію, яка поступає в головний мозок, визначаючи цим силу емоційних реакцій людини, її поведінку, пам’ять, інтелектуальну активність.
 Положення внутрішньої лікворної системи забезпечує досить швидкий обмін між ліквором і регуляторними центрами головного мозку. Центральне положення лікворної системи дає рівні можливості для контакту його речовин з клітинами правої і лівої півкуль та єдині умови їх функціонування.
 Знаходячись в тісному взаємозв’язку з мозком, ліквор, як дзеркало, відображає його функціональний стан, зміни, які в ньому відбуваються. Тому ліквор здорової і хворої людини істотно відрізняються за своїм складом, що успішно використовується для діагностики деяких захворювань. Зміна зовнішнього вигляду цереброспінальної рідини, її помутніння, поява в ній патологічно змінених клітин, продуктів обміну, домішок крові говорить про багато-чого і дозволяє визначити характер порушень в ЦНС та уточнити діагноз.
 Але ліквор здатний не лише відображати процеси, які протікають у ЦНС, але і впливати на регуляторні механізми головного мозку, викликати як фізіологічні, так і патологічні реакції. Дослідження проводились на тваринах і було з’ясовано: якщо в шлуночки мозку активним тваринам ввести ліквор довго не спавшої тварини, то у них наступав сонливий стан. А введення ліквора голодних тварин абсолютно ситим, викликало у ситих реакції, характерні для голодних тварин. Інші дослідження були пов’язані із мозочком, який відповідає за координацію рухів організму в просторі. Для експерименту брали ліквор у хворих тварин з порушенням рухових реакцій та вводили здоровим, і у здорових порушувалась координація рухів як у хворих. Добре те, що всі ці порушення швидко проходили, тому мозок піддослідних тварин не порушувався.
 Ліквор людини – рідина, яка так як і кров, постійно поновлюється. Це відбувається 5-10 разів на добу. Мабуть, так життєво необхідно, тому що ця біологічна речовина потрібна для правильного функціонування мозкової тканини. Фізіологічне значення ліквору:
- охороняє головний і спинний мозок від механічних впливів -  механічний захист мозку;
- підтримує трофічні і обмінні процеси між кров'ю і мозком;
- екскреторна - видалення продуктів метаболізму нервових клітин;
- транспортна - транспортує різні речовини, у тому числі кисень, гормони та інші біологічно активні речовини;
- забезпечує підтримку постійного внутрішньочерепного тиску;
- стабілізація мозкової тканини - підтримання певної концентрації катіонів, аніонів і рН, що забезпечує нормальну збудливість нейронів;
- здійснює функцію специфічного захисного імунобіологічного бар'єру. Таким чином, спинномозкова рідина - єдино доступна тканина, дослідження якої дозволяє оцінити стан ЦНС.