Клітини Беца – пірамідальні нейрони п’ятого шару в корі головного мозку, які є найбільшими в ЦНС, їхній діаметр досягає 100 мкм. Вперше були описані Володимиром Олексійовичем Бецем у 1874 р. Аксони цих клітин направлені вниз до спинного мозку, утворюючи синапси з клітинами передніх рогів спинного мозку, що в свою чергу з’єднуються з м’язами тіла.


Клітини Пуркиньє – великі еферентні нервові клітини, які у великій кількості знаходяться у корі мозочка. Тіло цих клітин має грушоподібну форму, від яких відходять розгалуджені дендрити. Свою назву отримали на честь чеського лікаря та фізіолога – Яна Пуркиньє.



Апарат Гольджі – структура клітини, яка занурена в цитоплазмі і являє собою стопку цистерн різної величини, розміщених одна над одною. Функція комплексу – формування різних внутрішньоклітинних включень. Названий на честь італійського гістолога Камілло Гольджі.



Ліберкюнові залози (крипти) – мікроскопічні трубчасті залози, що розміщені у товщі слизової оболонки в основному тонких кишок, які виділяють кишковий сік. Розміщуються вони між ворсинками. А в товстому кишечнику вони набагато довші і виділяють більшу кількість слизу. Названі на честь німецького анатома Йогана Ліберкюна, який описав їх у 1745 р.



Клітини Панета – клітини тонкого кишечника, що забезпечують антибактеріальний захист. Названі на честь австрійського лікаря Джозефа Панета.

Вароліїв міст – це відділ головного мозку, що є разом із мозочком частиною заднього відділу мозку. Названий так на честь його дослідника Констанцо Варолія. Від моста відходять середні ніжки мозочка, які є – brachi ponti – товстими провідними шляхами.


Євстахієва труба – слухова труба – канал, який з’єднує порожнину середнього вуха з глоткою. Фізіологічно вона необхідна для урівноваження різниці атмосферного тиску зовні і в порожнині вуха. Названа вона на честь Бартоломео Євстахіо – італійського лікаря та анатома.



Комочки Біша – скупчення жирової тканини у товщі щік (між щічним та жувальним м’язами) новонароджених дітей і грудного віку. Вони перешкоджають втягуванню щік дитини під час смоктання молока. Названі на честь французького лікаря (М.F.Bichat), який описав їх.



Пучок Гіса – це пучок нервових провідних волокон та клітин, які передають збудження на шлуночки серця: у верхній частині міжшлуночкової перегородки він розгалужується на праву та ліву ніжки, які і йдуть до кожного шлуночка. По цих нервових волокнах приходить електричний імпульс, що дозволяє їм скорочуватися. Пучок Гіса починається потовщенням – вузлом Ашофф–Тавари, що розміщений у стінці правого передсердя поблизу тристулкового клапану. Синусно-передсердний вузол Гіса-Фляка-Коха розміщений у стінці правого передсердя, між верхньою порожнистою веною та трикутником Коха. Цей вузол визначає ритмічність скорочень передсердь, передаючи подразнення через пучки, які відходять від нього до міокарду передсердь.
Волокна Пуркиньє - тонкі пучки провідних нервових волокон, які знаходяться у товщі міокарда шлуночків серця. Свою назву отримали на честь чеського лікаря та фізіолога – Яна Пуркиньє








Баталов протік – судина, яка зв’язує під час зародкового розвитку легеневу артерію із спинною аортою.



Гарвеївські кола – кола кровообігу, які були вперше описані У.Гарвеєм.



Острівці Лангерганса – це складові частини підшлункової залози, які становлять ендокринну її частину. Клітини Лангерганса – це клітини шкіри, що відповідають за імунні функції. Названі ім’ям німецького вченого П.Лангерганса, який описав їх у 1869 р.



Капсула Шумлянського – це капсула нефрону в нирках. Олександр Шумлянський вперше розгадав і описав природу судинного клубочку – glomerulus, що названо в його честь.



Мальпігієвий клубочок – клубочок із майже 50 капілярних петель у чашечці нефрону. Це сплетення капілярів у корковому шарі нирок. Слугує для фільтрації плазми крові. Структура названа на честь Марчелло Мальпігі, італійського біолога та лікаря, одного із засновників мікроскопічної анатомії.



Петля Генле – частина нефрона, що має шпилькоподібний вигин у мозковому шарі нирки. Головною функцією петлі є реабсорбція води та іонів у обмін на сечовину. Названа вона на честь Фрідріха Густава Якоба Генле – німецького патологоанатома.



Крипти Генле – мікроскопічні клітини, які знаходяться біля кон’юнктиви очного яблука. Вони відповідають за синтез муцина, що є частиною сльозової рідини. Муцин обгортає рогівку ока для забезпечення гідрофобних якостей слізної плівки ока. Шар муцину дозволяє слізній рідині рівномірно розподілятися по поверхні ока. Крипти Генле названі на честь Фрідріха Густава Якоба Генле – німецького фізіолога та анатома.



У оці наявні тільця Генле-Гассана – це прозорі вирости на периферії райдужної оболонки ока. Внутрішня поверхня повік містить велику кількість сльозових залоз Краузе та клітини Вольфринга.



Фаллопієві труби – маткові труби – парні трубчасті органи, що поєднують порожнину матки з черевною порожниною. Названі на честь італійського анатома ХVI ст. Габріеля Фаллопія, який вперше описав їх. Фаллопієві труби здійснюють транспортування яйцеклітин там сперматозоїдів, створюючи сприятливе середовище для запліднення.



Граафів міхурець – мішечок, що заключає в собі яйцеклітину в яєчнику, діаметром 10-15 мм. Досягнувши зрілості граафові міхурці лопаються, ооцити виходять на поверхню яєчника і рухаються по матковій трубі. Відкритий і описаний голландським лікарем Реньє де Граафом.



Ахіллове або Ахіллесове сухожилля – сухожилля трьохголового м’яза гомілки, розміщене позаду гомілки і прикріплюється до горбика п’яткової кістки. Назване на честь Аххіла – героя Греції, що мав це місце найвразливішим.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно