Локк

   Кожен учень старшої школи може відповісти на запитання: що таке пам'ять. Може назвати рухову, емоційну, образну (зорову, слухову, нюхову) та деякі інші види. З погляду біологічної науки це прижиттєва пам'ять, в якій зберігається інформація, яка отримана людиною протягом її життя. Пам'ять - це здатність відтворювати минулі події, після зберігання їх протягом деякого часу. Протягом еволюції вивчення пам'яті проводилося виключно з точки зору здатності до простого відтворення. Предметом дослідження була пам'ять як статичне сховище «слідів», в якому знаходиться інформація і з якого її після тривалого зберігання можна витягти. Принципово іншу точку зору представив І.Хофман у книзі «Активна пам'ять». Пам'ять ним розглядається «не як ізольована психофізіологічна функція, а як частина процесів відображення зовнішнього світу в нашій свідомості». Про пам'ять різні галузі біологічної науки говорять так:

- фізіологи говорять про те, що процес збереження інформації пов'язаний з утворенням нервових зв'язків (асоціацій); 

- біохіміки - про зв'язок процесу пам'яті зі зміною складу рибонуклеїнової кислоти (РНК) та інших біохімічних структур; 

- психологи підкреслюють залежність пам'яті від характеру діяльності людини і спрямованості особистості.

   На сьогоднішній день в підручниках визначено, що:

- пам'ять - це психічна властивість людини, здатність до накопичення, (запам'ятовування) зберігання, і відтворення досвіду та інформації;

- пам'ять - це здатність згадувати окремі переживання з минулого, усвідомлюючи не тільки саме переживання, а його місце в історії нашого життя, його розміщення в часі і просторі; 

- пам'ять - це сукупність процесів і функцій, які розширюють пізнавальні можливості людини;

- пам'ять охоплює всі враження про навколишній світ, які виникають у людини;

- пам'ять - це складна структура кількох функцій або процесів, що забезпечують фіксацію минулого досвіду людини. Але крім неї ще існує генетична пам'ять, яка містить інформацію, що зовсім незрозуміла не лише учням, а також і дорослим. 

   Всі погодяться з тим фактом, що наша підсвідомість – таємнича річ, яка приховує в собі багато непізнаного. Саме в підсвідомості ховаються наші таємні прагнення, наші дитячі страхи, речі, до яких ми прагнемо. Однією з таких загадок нашого мозку є так звана генетична пам'ять. Що ж це таке?

Генетичною пам’яттю називають інформацію, що зберігається в ДНК і є певною програмою, з якою ми народжуємося. Виявляється, що у наших генах закодована пам'ять близько 15 тисяч поколінь. Вчені вважають, що всі дані генетичної пам’яті зазвичай нам недоступні, коли людина раціонально осмислює навколишній світ.

Найчастіше генетична пам'ять проявляється в ранньому дитинстві. Вчені дослідили, що дитина в утробі матері більшість часу бачить сни, і, найімовірніше, під час сну дитина коротко згадує свою історію як історію розвитку живої істоти. Людський зародок в процесі дозрівання проходить увесь цикл еволюційного розвитку – від одноклітинного організму до немовляти. В результаті чого, новонароджена дитина зберігає в собі генетичну пам’ять, записану усіма її історичними предками, причому вона проявляється тоді, коли дитина найбільше її потребує, потребує тих вмінь, які допомогли б їй вижити. І це не просто рефлекси, це вміння і досвід. Вчені вважають, що діти народжуються з повним арсеналом знань, збережених в генетичній пам’яті і коли вони дорослішають, то доступ до цих знань обмежується.

Генетична пам’ять знаходячись в далеких куточках підсвідомості, викликає неясні образи, враження та відчуття. З точки зору С.Расторгуєва, автора книги «Інформаційна війна», це проявляється саме генетична пам’ять, а мозок її переглядає і навчається: «На початкову порожнечу, яку судилося заповнити ембріону в материнському лоні, подається генетична програма, яка містить вже прожиті предками життя». Але будучи присутніми в нашій психіці, дані генетичної пам’яті зазвичай не доступні нам у свідомому осмисленні. 

   Оскільки прояву цієї пам’яті активно протидіє наша свідомість, прагнучи захистити психіку від «роздвоєння особистості». Але генетична пам’ять може проявитися під час сну або стану зміненої свідомості (гіпноз, транс, медитація), коли контроль свідомості послаблюється. Тобто в певних умовах мозок здатний «витягнути» цю інформацію.  

   Психолог Карл Юнг розглядав «колективне несвідоме» як глибинний рівень психіки, що не залежить від особистого досвіду, і притаманний кожній людині. Колективне несвідоме зберігає безліч первинних, початкових образів, які він назвав архетипами. Вони є не скільки спогадами, але швидше схильностями і потенційними можливостями. За словами Юнга: «Архетипів стільки, скільки типових ситуацій в житті». 

   Карл Юнг дійшов до висновку, що існують відмінності між генетичною пам’яттю різних народів. Підтвердженням став експеримент професора Фрідмана: дітей різних рас змушували реагувати на дію однакових подразників. Цікаво те, що в кожної дитини була на них різна реакція.

   Гени відрізняються високою стійкістю до зовнішніх впливів і мають здатність залишатися незмінними протягом багатьох поколінь. Але вони можуть деформуватися під дією різних подразників, наприклад радіоактивного випромінювання, хімічних сполук чи електромагнітного впливу.

   Середовище, атмосфера, рідна мова, звуки – все це впливає на людину під час її розвитку. Навіть в мові народу міститься пам'ять про пізнання світу цим народом. Мова – це не тільки звуки, за допомогою яких ми один одного розуміємо, це також наша свідомість і мудрість предків. Саме рідна мова формує дух народу, зберігає його цілісність. Тож найсильніше сила рідного краю відчувається в маминих колискових, народних піснях, легендах, прислів’ях, приказках, в діалекті того регіону, де ми виросли.

   Отже, чим більше ми віддаляємося від рідної культури, тим беззахиснішими стаємо. Зараз наше життя стає більш комп’ютеризоване, новітні досягнення замінюють нам зв'язок із природою. Давайте робити все для того, щоб народна мудрість не стала нам чужою. Шануймо рідну мову й вслухаймося уважніше в фольклорні ритми!

   Психолог Микола Подхватілін - викладач кафедри клінічної психології, вивчаючи можливості особистості, що перебуває в стані самозаглиблення (трансу), зауважує, що генетична інформація несе в собі певний енергетичний потенціал. Енергопотенціал генетичної пам’яті також підтверджується медичною, психотерапевтичною практикою із застосуванням гіпнозу, аутотреннінга, а також медитативними практиками - в стані самозаглиблення, самоспоглядання. Тобто, якщо у людини активізується генетична пам’ять, яка їй дісталася від предків, то, - поки незрозумілим для вчених чином, - до неї переходять їхні сили. 

   Звичайно ж, все вище сказане відноситься до генетичної пам’яті будь-якої людини, до якої б національності вона не належала. Генетична пам’ять, особливості національного менталітету властиві кожному народові, і вони зумовлюють специфічні форми його духовної культури, народності його душі. Генетична пам'ять - зберігається в генотипі, передається у спадок і відтворюється в потомстві, а прижиттєва пам'ять - накопичується протягом життя окремого організму і зникає разом з ним.