«Вік живи – вік учись» - чуємо ми досить часто. А де зберігаються наші знання, вміння, навички, спогади? Звичайно, у головному мозку, який концентрує досвід, знання, емоції та все інше для того, щоб повноцінно жити, поводити себе відповідно ситуаціям та приймати правильні рішення. Це досить важко, цьому треба навчатися, включаючи складний процес мислення. Завдяки мисленню ми можемо щоденно засвоювати щось нове, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, аналізувати інформацію та запам’ятовуватина майбутнє. Хоча ми не можемо пам’ятати всього, що відбувається протягом життя. 

     Пам'ять - це процес зйомки, збереження, відтворення та втрати минулого досвіду, який дає можливості використання досвіду в діяльності і відновлення його в сфері свідомості. Пам'ять здійснює зв'язок часів минулого, сьогодення і майбутнього і є важливою психічною функцією, що забезпечує розвиток особистості та її навчання. Основна функція пам'яті полягає в координації функціонування всіх елементів психіки і досягнення актуальнї мети індивіда шляхом запам'ятовування і подальшого відтворення необхідної інформації.

      Здатність людини запам'ятовувати викликала інтерес вже в глибоку давнину. Мнемозина - богиня пам'яті у грецькій міфології. На її ім'я пам'ять в психології часто називають мнемоничною діяльністю.

     Сучасні уявлення про структуру пам'яті включають в себе опис численних підсистем, кожна з яких володіє своїми функціями, специфікою і формує складні взаємозв'язки як між блоками всередині цілісного процесу пам'яті, так і з іншими психічними процесами, які забезпечують виконання всіх основних функцій пам'яті: фіксацію, переробку і відтворення у поведінці, мисленні, свідомості.

     Лімбічна система (вісцеральний мозок) відповідає за соматичну і вегетативну реакції організму. Він включає в себе структури середнього, проміжного і кінцевого мозку. 

     Гіпокамп – парний утвір в структурі головного мозку, що бере участь в процесі формування емоцій і перетворення короткострокової пам’яті у довгострокову. Всі спогади про дії, які вже виконувалися, зберігаються у гіпокампі. 

     Мигдаликоподібне тіло – парний утвір у головному мозку, що керує такими емоціями як гнів, страх, щастя та бере участь у процесі запам’ятовування. 

Мозок звичайної людини може засвоїти величезну кількість інформації. Уявіть собі, що мозок складається з 9-12 млрд, а за останніми підрахунками навіть з 17 млрд. нервових клітин. Клітина може мати кілька тисяч контактних відростків, в яких фіксується інформація. В одній клітині багато мільйонів молекул і в кожній сотні мільйонів часток інформації. Це означає, що пам'ять людини здатна вмістити в себе приблизно стільки бітів інформації, скільки її є в сховищах найбільшої бібліотеки.

     Пам’ять працює від дня народження, хоча ембріологи вважають, що ще з внутрішньоутробного періоду. Але у дорослому, зрілому віці важко згадати, що було у ранньому дитинстві. Тобто комірки нашої пам’яті зберігають давні спогади, наприклад, перебування у дитячому садочку чи перший дзвінок у першому класі. В інших комірках на інших поличках зберігаються свіжіші моменти життя, але існують ще й такі, що зберігають миттєві секундні спогади того, що промайнуло перед людиною всього на секунду чи менше. Отже, мозок у своїй роботі використовує три види пам’яті: 

-довготривалу, яка зберігає інформацію про те, що трапилось тиждень, рік і більше назад;

-короткотривалу, що зберігає інформацію від декількох секунд до 1 хвилини;

-миттєву, що зберігає інформацію, яка надходить від органів чуття протягом 0,1-0,5 секунди.

Крім цього існують такі види пам’яті:

-за характером цілей діяльності – довільна, мимовільна;

-за тривалістю збереження – довгострокова, короткострокова, оперативна, генетична;

-за характером психічної діяльності – рухова, образна, емоційна, словесно-логічна…

-за відношенням до сенсорних систем – зорова, звукова, слухова, смакова, тактильна. 

     Людині набагато легше згадувати радісні моменти життя, в яких беруть участь позитивні емоції, а ось сумні моменти викликають негативні емоції. Причому, все запам’ятоване зберігається у певному порядку, тобто сортується у якісь комірки на певних поличках. Експерти вважають, що мозок зберігає всі події життя людини, навіть якщо нам здається, що ми не можемо згадати щось в даний момент. 

     Нове дослідження вчених Массачусетського технологічного інституту показало, що спогади людини зберігаються в специфічних клітинах мозку, проста активація яких може підняти з глибин свідомості забуті події. Щоб показати, що спогади дійсно знаходяться в дуже специфічних клітинах, вчені використовували онтогенетику - абсолютно нову методику дослідження роботи нервових клітин. 

     Можливості пам'яті людини важко переоцінити. Історія знає чимало людей, що володіють чудовою пам'яттю, отриманою як дар природи, або виробленої шляхом напруженого тренування. В інформаційних джерелах можна зустріти такі приклади: 

- Художник Ге Н. Н., подивившись раз кімнату одного з петербурзьких палаців, точно відтворив її потім на картині;

- Композитор Балакірєв М. А. точно відтворив мелодію Чайковського, почуту два роки тому;

- Композитор Танєєв (вчитель Рахманінова) одного разу сховав Рахманінова в спальні, коли приїхав Глазунов зіграти тільки що написану ним нову симфонію.Після виконання в кімнату ввійшов Рахманінов і без єдиної помилки виконав цю ж симфонію, чим викликав невелике замішання Глазунова, який став виправдовуватися і запевняти Танєєва в тому, що цю симфонію він дійсно написав сам.

- Феноменальною музичною пам'яттю відрізнявся і В.А.Моцарт. 

- Великий полководець Олександр Македонський знав в обличчя всіх солдатів свого тридцятитисячного війська.

- Видатний радянський вчений А. Ф. Іоффе по пам'яті користувався таблицею логарифмів. 

- Академік С.А.Чаплигін пам'ятав номери всіх телефонів, якими користувався.

- Е. Гаон дослівно пам'ятав 2500 прочитаних ним книг. Причому він міг, не замислюючись, відтворити певний уривок з будь-якої книги.

- Касир польського футбольного клубу «Гурнік» Л.Гельд пам'ятав всі результати і навіть подробиці ігор цього клубу. 

- Феноменальну пам'ять мав І.Х.Куадра, який, не замислюючись, називав дату будь-якої історичної події і пов'язаних з нею осіб. Він склав для себе особливий календар в ісламському літочисленні з усіма важливими подіями. Календар розрахований по днях і місяцях з першого року нашої ери до 3000!

- Професор А.Р.Лурія близько 20 років вивчав феноманальну пам'ять простої людини, кореспондента за фахом, що взагалі не вмів забувати. Наприклад, таблицю в 20 цифр він запам'ятовував за 35-40 секунд, а таблицю в 50 цифр - за 2,5-3 хвилини. Причому через кілька місяців міг безпомилково знову відтворити по пам'яті ці таблиці. За словами Лурія, його пам'ять не має кордонів не тільки у своєму обсязі, але і в міцності утримання слідів. Досліди показали, що він з успіхом і без помітного напруження міг відтворювати будь-який довгий ряд слів, даних йому тиждень, місяць, рік, багато років тому назад. 

     Пам'ять є складною системою, заснованою на численних процесах в мозку. Людина, що позбулася пам'яті, стає істотою миті. Її сучасне безповоротно зникає в минулому і мертве для майбутнього. Для того, щоб пам'ять добре функціонувала протягом тривалого часу, ми повинні тренувати і захищати її, і як результат цього вона завжди допомагатиме в практичній діяльності людини.