Рухаючи своїм тілом та його частинами ніхто, навіть, і не задумується, що це робота наших численних суглобів. Якби наші кістки не мали точок дотику, точок згинання і розгинання, то наше тіло було б нерухомим. Суглоби є надзвичайними природними механізмами, що надають різноманітних рухів організму.

     За підрахунками вчених кількість рухомих і напіврухомих суглобів у тілі людини - 360. Істинні суглоби мають назву диартрози, що забезпечують рухливість нашого тіла. Амфіатрози - напівсуглоби - зчленування кісток, що мають обмежену рухливість.

     Найскладнішими є суглоби кінцівок, їхня діяльність багатофункціональна. Завдяки плечовим, ліктьовим, тазостегновим та іншим суглобам рук і ніг, ми можемо здійснювати переміщення в просторі, як нам бажається. При поєднанні трьох і більше кісток, суглоб вважається складним, але завдяки цьому вони можуть витримати складні навантаження на тіло. Практично у кожному русі беруть участь ті чи інші суглоби. Без них тіло було б практично нерухомим.

     В утворенні суглоба беруть участь як мінімум 2 кістки, голівки яких вкриті хрящовою тканиною (гіаліновим хрящем). Кожний суглоб оточений суглобовою сумкою, яка утворена міцною сполучною тканиною, в яку вплітаються еластичні волокна зв'язок та м’язових сухожиль. Із сумки в порожнину між кістками виділяється суглобова рідина. Разом із гіаліновим хрящем ця суглобова рідина, що діє як мастило, зменшує тертя під час руху кісток в суглобах. Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов’язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв’язки, суглобові губи, диски, меніски та інше.

     З погляду руху тіла найважливішими є суглоби нижньої кінцівки. Їхні основні функції - рухова, опорна і ресорна. За рахунок потужних м’язів, зв’язок і суглобів нижні кінцівки сприяють амортизації руху тіла і тим самим зменшують передачу на тулуб поштовхів, струсів, які часто виникають при бігу, стрибках, ходьбі. Велика роль у цьому процесі належить стопі.

     Одними з найпотужніших суглобів людського організму є тазостегнові або їх ще називають кульшові суглоби. У порівнянні з іншими суглобами, їх практично неможливо пропальпувати, бо знаходяться глибше всіх. Вони виконують найважчу роботу, так як утримують всю масу тіла, на них приходиться найбільше навантаження. Тип тазостегнового суглобу – кулястий, тому що може повертатися як куля і забезпечувати велику амплітуду руху. Анатомічно кістки тазу мають спеціальні заглибини – вертлюжні впадини, куди і заходять головки стегнових кісток. 

     Колінні суглоби – найскладніші, бо у них відбувається зчленування трьох кісток: стегнової, великої гомілкової і надколінка, а також наявні багаточисленні зв'язки та хрящі, які вкривають і захищають суглобові головки. Колінна чашечка – сесамоподібна кістка, що підтримується сухожиллями. Внутрішня порожнина суглоба перегороджена двома фіброзними хрящами півмісяцевої форми — менисками. Зв’язки колінного суглоба розташовані хрестоподібно. Колінний суглоб дозволяє витягувати, згинати, розгинати ногу та крутити нею у зігнутому положенні.

     Плечові суглоби утворені плечовою кісткою, ключицею та лопаткою. Плечова кістка має досить велику головку, яка входить у суглобову впадину. Прикріплюється він до грудної клітки спереду грудинно-ключичним суглобом, а ззаду лопатка з'єднується з грудною кліткою тільки за допомогою м'язів.

     Плечовий суглоб – один з найрухливіших в тілі, бо влаштований таким чином, що дозволяє здійснювати рух будь-якого обсягу у всіх площинах. Його робота досить значна – згинання, розгинання, відведення та приведення рук, колові рухи кінцівкою.

     Ліктьовий суглоб - один з найбільш складних суглобів в анатомічному і функціональному відношеннях, бо складається він з трьох суглобів: плече-ліктьового, плече-променевого та промене-ліктьового. Ці три суглоби мають одну загальну капсулу і одну суглобову порожнину, утворюючи, таким чином, складний суглоб. У ліктьовому суглобі можливі згинання та розгинання, пронація і супінація. За старих часів однією із міри довжини був "лікоть" - ділянка від кисті до ліктьового згину.

     З’єднання гомілки та стопи відбувається завдяки гомілковостопного суглобу. Він відноситься до типових блоковидних суглобів. Суглоб утворюють головки великої і малої гомілкових кісток і таранна кістка, при цьому гомілкові кістки формують подобу вилки, що обхоплює таранну кістку. Суглобова капсула має вигляд манжетки, з боків вона товста і міцна, а спереду і ззаду зібрана в тонкі пухкі складки. Основні види руху в гомілковостопному суглобі - згинання та розгинання.

     Рухи в суглобах залежать переважно від форми суглобових поверхонь, які прийнято порівнювати з геометричними фігурами. Звідси й назва суглобів за формою: кулястий, еліпсоподібний, циліндричний тощо. Рухи з'єднаних ланок здійснюються навколо однієї, двох або багатьох осей, суглоби поділяють на багатоосьові, двоосьові та одноосьові. Синартрози спостерігаються між кістками черепа, а до амфіартрозів відносяться суглоби хребта. 

     Блоковидні – це суглоби, рухи в яких відбуваються в одній площині, наприклад, вперед — назад. Кісткові кінці розташовуються на одній прямій, а од бічного зміщення їх утримують дуже міцні бічні зв’язки. До них відносять суглоби пальців, колінний суглоб. Гомілковостопний суглоб також відноситься до блоковидних суглобів, хоча в ньому і можливі невеликі обертальні рухи.

     До циліндричних суглобів відносять суглоб між I і II шийними хребцями і зчленування між головкою променевої та ліктьової кісток, що утворюють ліктьовий суглоб. Цей вид суглоба забезпечує обертальний рух.

     Найбільший діапазон різних рухів забезпечують нашому тілу кулясті суглоби. Прикладами подібних зчленувань кісток є кульшовий суглоб, а також плечовий суглоб. Ці суглоби складаються з поглиблення, усередині якого розташовується кругла головка. Завдяки своїй будові цей вид суглоба дозволяє робити обертання, згинання, рух по конусу.

     Найбільш просту форму і будову мають плоскі суглоби. В утворенні подібних суглобів беруть участь плоскі поверхні кісток. Обсяг рухів у них невеликий і обмежується зв’язками, а також кістковими відростками, розташованими по краях кісток, які поєднуються. Прикладами цього зчленування є суглоби зап’ястя і крижово-клубовий суглоб.

     Сідлоподібні суглоби можна здійснювати рухи вперед — назад і розгойдування з боку в бік, але обертальний рух в ньому неможливий. У людини є тільки один суглоб такого типу, що розташований в основі великого пальця руки — зап’ястно-п’ястний суглоб.