Папоротеподібні – досить різноманітна і цікава група вищих спорових рослин. В далекому минулому вони були справжніми гігантами і складали значну частину кам’яновугільних лісів планети. На сьогодні деревовидних папоротей залишилося мало, в основному – це трав’янисті рослини, що зустрічаються в основному в лісах. Їх нараховують понад 20000 видів.

   Зовнішній вигляд папоротей характеризується ефектними листками, які у кожного з видів відрізняються певними особливостями. Наприклад, у папороті страусове перо листки нагадують пера страусів, у горянки півмісяцевої частина пластинки листка з ромбічними або півмісяцевими долями, у адіантуму венериного волосся листки тричіпірчасті і всі разом нагадують волосся жінки, у марсилії чотирилистої листки не розсічені, у папороті платицеріуму листки нагадують оленячі роги. Серед всієї різноманітності папоротей можна зустріти ще одну цікаву, яку люди назвали папороть-павук, її біологічна назва даваллія. Назва пов’язана з тим, що повзуче кореневище нагадує кінцівки павука. 

   Крім цього існує інша назва даваллії - "кроляча лапка", що пов’язана з тією ж дивною особливістю товстого повзучого кореневища, яке вкрите сріблястим пушком. Воно проростає вгору і звисає через край горщика, тому дійсно нагадує «білячі, або кролячі лапки», причому обрізати їх не можна.

   Даваллія - епіфітна папороть, не занадто примхлива і добре приживається в домашніх умовах. Батьківщиною цієї папороті є тропічні райони Полінезії, Китаю, Японії.

   Молоді листки павукової папороті яскраво-зеленого кольору, старі - жовтувато-зеленого відтінку, ажурні, розсічені на довгасті зубчасті сегменти. Темно-зелені вайї схожі на листя моркви. Протягом усього вегетаційного сезону на рослині з'являються все нові вайї, в кінці осені ріст яких припиняється і настає період спокою. Кореневище росте вільно, його майже непомітно, бо вкрите пишним листям.

   У домашніх умовах вирощуються кілька видів даваллії, наприклад, даваллія розсічена, даваллія вусоподібна, даваллія п’ятилиста та інші. Відрізняються види розміром і формою куща.

   Розмножується поділом кореневища, шматочки якого вкорінюються у вологому грунті. Рослину поділяють на частини, на кожній з яких повинні бути коріння і стебла з вайями. На волохатих коренях з'являються маленькі окремі кущики. Відрізану «лапку» непотрібно повністю закопувати в землю, бо вона почне гнити, її просто треба покласти на грунт і закріпити.

   При вирощуванні цього виду папороті можна зіткнутися з деякими проблемами: якщо листки темніють і сохнуть, то в приміщенні занадто жарко або недостатня вологість повітря; якщо листки сірувато бліді, мляві - занадто сильне сонячне освітлення; якщо листки жовтіють, в'януть, скручуються і обпадають – це означає, що в приміщенні холодно, або наявні холодні протяги, або поливається рослина холодною водою. Якщо листки жовтіють і засихають взимку - це нормально, навесні виростуть нові.

   Необхідно пам’ятати, що папороть-павук любить часте обприскування і щотижневі теплі ванни із зануренням всього горщика.