Особливості квіток бобових зачаровують, навіть тих, хто зовсім не цікавиться ботанікою і оточуючим рослинним світом. Вони різноманітні за кольором, розмірами, розміщенням на рослині, але однакові за будовою. Їх вважають схожими на метелика, який склавши свої тендітні крильця сів на рослину. Звідси і одна із назв родини Бобових – Метеликові, яка відома ще з XVI ст.

Квітка неправильна, але саме цим вона і особлива. Число пелюсток в основному 5, лише у деяких представників з різних підродин їх менше, наприклад, розвинена лише одна велика. Крім метелика пелюстки квітки нагадують човен під вітрилом з веслами. Тому, вченими було дано назви кожній пелюстці окремо: верхня найбільша пелюстка нагадує вітрило, дві бічні - весла, а ще дві нижні, які частково зрослися, - човен. Не менше 95% видів метеликових мають описаний тип віночка. Велику пелюстку інколи називають прапором, а бічні крилами.

Оцвітина в бобових подвійна, бо крім віночка, є ще п'ять зрослих чашолистків. Єдина маточка оточена десятьма тичинками, 9 з яких зрослися основами, а одна розміщена вільно. Тичинки метеликових квіток зростаються по-різному і це визначає ряд біологічних особливостей квітки. Найчастіше тичинки, що зрослися, утворюють незамкнуту згори трубку, що комахам легко вдається вводити свій хоботок, дістаючи нектар.

Метеликовий віночок є свого роду «біологічним замком», що охороняє головні частини квітки і запаси пилку та нектару від малоефективних запилювачів, а пов'язана з пристосуванням до запилення бджолами і джмелями. В основному для приваблення комах служить вітрило. На ньому нерідко помічаються додаткові мітки у вигляді яскравих прожилок, тому приваблена комаха сідає на край човника або частіше на одне з весел і прагне ввести хоботок до запасів нектару. При цьому човник і весла під вагою комахи і її активних рухів відгинаються, здійснюючи одночасно коливальні рухи в такт рухам тіла комахи. Всі пелюстки починають реагувати як єдина система, оскільки вони зв'язані за допомогою вушок і горбиків, наявних у кожної з пелюсток. Під впливом рухів комах вітрило відгинається назад, весла відходять вниз і в сторони, а тичинки і маточка внаслідок відомої пружності зберігають горизонтальне положення і чітко стикаються з черевцем комахи. Коли комаха відлітає, відігнуті пелюстки, знову ж таки в силу пружинячої дії вушок, повертаються в попереднє положення і тичинки та маточка ховаються в човнику.

У різних видів бобових рослин є свої особливості човника квітки. Наприклад, у язвенника, люпину, вязеля краї човника поблизу верхівки зростаються, утворюючи порожнистий конус, в нижній частині якого розміщуються пиляки, а верхня його частина зазвичай заповнена зрілим пилком. При відгинанні човника тичинки, на зразок поршня, виштовхують пилок, а при більш сильному натисканні виступає і сама маточка. У вики на приймочці або безпосередньо під нею є особлива щіточка, яка при відгинанні пелюсток «вимітає» з човника пилок і наносить його на тіло комахи.

Механізм запилення у бобових досить незвичайний. Сильні і порівняно важкі комахи типу бджіл та джмелів, а також дрібні птахи і, навіть кажани, отримують переваги при метеликовому типі віночка, а різні мухи і дрібні слабкі метелики не є достатньо ефективними запилювачами. При цьому такий віночок надійно зберігає гарантовані певним видам комах запаси їжі. Цікаво, що велике значення має, навіть, довжина хоботка комахи. Так, у багатьох конюшин довжина тичинкової трубки становить 9-10 см, що відповідає довжині хоботка джмелів. У звичайної бджоли хоботок коротший, тому вона лише відгинає човник і збирає пилок, сприяючи перехресному запиленню. 

У середині ХХ ст. вченими-ентомологами було встановлено, що в багатьох випадках бджоли виявляються більш ефективними запилювачами, ніж джмелі. При відвідуванні значної кількості квіток бджолами зав'язується близько 80% насіння, а джмелями - 60%. Нерідко короткохоботкові комахи просто викрадають нектар, проколюючи покриви квітки зовні. У цьому випадку запилення, зрозуміло, не відбувається. Число комах, які «крадуть» нектар, збільшується навесні і восени, коли інших квіток порівняно мало.

Особливість механізму запилення квіток різних видів люцерни полягає в наявності обов'язкового елемента, званого «тріппінгом» (від англ. відключення), у момент, коли бджола або джміль розмикають пелюстки, з якими жорстко пов'язана маточка. Крім вушка, на веслах квіток люцерни є ще спеціальний зубець, що впирається в пелюстки човника. Він вискакує з нього і вдаряє в черевце комахи. Без удару об який-небудь більш-менш твердий предмет подальше проникнення пилкових трубок у тканину приймочки неможливо, тому запилення не відбувається. Явище тріппінга надійно охороняє рослину від самозапилення. 

Самозапилення властиве порівняно небагатьом бобовим: гороху, сочевиці, деяким люпиновим і виковим. Іноді зустрічається клейстогамія, тобто самозапилення всередині ще нерозкритих квіток. Вітрозапилення відоме у деяких тропічних представників бобових. Кажани відвідують великі суцвіття мімозових. Орнітофільні деякі бобові з великими квітками, які звичайно, не ростуть у нашій місцевості, наприклад, еритрини. Щоб привабити птахів в квітках еритрин виділяється стільки нектару, що їх називають «плачуча дитина». Оскільки квіти еритрин перевернуті, пилок при вторгненні птаха висипається на його спинку.

Квітки метеликових можуть бути поодинокі, але значна їхня кількість зібрані у суцвіття. Наприклад, у конюшини – це головка, у гороху, люпину – китиця, у деяких інших зустрічається простий зонтик.